Рішення № 35359502, 12.11.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" листопада 2013 р.Справа № 916/2471/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Буза К.С.

За участю представників сторін:

Від прокурора: Доброжан Н.І. (посвідчення №010038 від 17.10.2012 р.);

Від позивача: Пасічніченко В.М. (довіреність №81 від 27.09.2013 р.);

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Прокурора Болградського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного Управління Держземагенства в Одеській області до відповідача приватного підприємства "Топрак", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Болградської районної державної адміністрації Одеської області про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Прокурор Болградського району Одеської області звернувся в інтересах держави в особі Головного Управління Держземагенства в Одеській області до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача приватного підприємства "Топрак" про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Ухвалою судді господарського суду Зайцева Ю.О. від 16.09.2013 р. справа прийнята до провадження з призначенням до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.77 ГПК України ухвалами суду від 16.10.2013 р. та 28.10.2013 р. розгляд справи відкладено на 28.10.2013 р. та 12.11.2013 р.

30.09.2013 р. за клопотанням представника позивача до матеріалів справи залучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо реєстрації відповідача приватного підприємства "Топрак".

15.10.2013 р. позивачем Головним Управлінням Держземагенства в Одеській області подані додаткові пояснення по справі.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на адресу, зазначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АВ №628579, у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 "Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача визначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АВ №628579, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

12.11.2013 р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що розпорядженням голови Болградської районної державної адміністрації 03.06.2004 року № 442 надана згода на передачу в оренду терміном років приватному підприємству «Топрак» земельної ділянки площею 117,99 га, виділивши її із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі і знаходяться на території Олександрівської сільської ради за межами населеного пункту для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (для садіння багаторічних насаджень).

Пунктом 2 цього розпорядження передбачено, що орендарю необхідно замовити проект відводу земельної ділянки, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради за межами населеного пункту для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з вказаним розпорядженням райдержадміністрацією 04.06.2004 р. року укладено договір оренди землі, відповідно до якого ПП «Топрак» надана довгострокову оренду, терміном на 49 років, земельна ділянка площею яка розташована на території Олександрівської сільської ради за межами населеного пункту.

Згідно листа відділу Держземагенства у Болградському районі Одеської області від 25.06.2013 року № 7-7-03/2394 нормативно-грошова вартість зазначеної земельної ділянки становить 2 280884,96 грн.

За інформацією Державної інспекції сільського господарства в Одеській області, яка надійшла до прокуратури району з прокуратури Одеської області, листом від 26.04.2013 року № (16)05/3-1199вих-13 встановлено, що проект землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки в оренду ПП «Топрак» не виготовлявся та договір оренди земельної ділянки не зареєстровано у порядку, встановленому вимогами діючого земельного законодавства України.

Таким чином, прокурор вважає, що укладений договір оренди від 04.06.2004 р. є нікчемним, а земельна ділянка повинна бути витребувана з чужого незаконного володіння.

У зв'язку з вищевказаним, прокурор звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Головного Управління Держземагенства в Одеській області до відповідача ПП «Топрак» з вимогою про витребування чужого незаконного володіння приватного підприємства «Топрак» земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 117.99 га, нормативно-грошовою вартістю 2 280884.96 грн., яка розташована на території Олександрівської сільської ради за межами населеного пункту, та зобов'язання відповідача повернути вказану земельну ділянку до земель

державної власності в особі Головного Управління Держземагенства Одеській області.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є

представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, звертатись до суду, з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненій прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави, відповідно до ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу; від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Указом Президента України № 445 від 08.04.2011 року затверджено Положення Про Державне агентство земельних ресурсів України, згідно з яким Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Згідно ст. 1 Земельного кодексу України - земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Як вище встановлено господарським судом, розпорядженням голови Болградської районної державної адміністрації 03.06.2004 року № 442 надана згода на передачу в оренду терміном років приватному підприємству «Топрак» земельної ділянки площею 117,99 га, виділивши її із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі і знаходяться на території Олександрівської сільської ради за межами населеного пункту для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (для садіння багаторічних насаджень).

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 15.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" - відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Згідно п. 9 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.03.2011 року № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у неї таких документів є самовільним зайняттям земельної ділянки (постанова від 22.11.2010 N 4/254-35/572).

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» передбачені умови договору оренди землі, а саме:

- об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір

земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу,

строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка

передається в оренду;

- умови збереження стану об'єкта оренди;

- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної

ділянки;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або

знищення об'єкта оренди чи його частини;

- відповідальність сторін;

- умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права

оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 Закону України «Про оренду землі» є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Також в статті 15 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що невід'ємною частиною договору оренди землі є:

- план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у

її використанні та встановлених земельних сервітутів;

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання-передачі об'єкта оренди;

- проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із

законом.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 Земельного кодексу України.

У разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів) (п. 1 Перехідних положень Земельного кодексу України).

Окрім того, згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 18 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно ст. 20 Закону України «Про оренду землі» укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, а також те, суд дійшов висновку, що договір оренди землі від 04.06.2004, укладений між Болградською районною державною адміністрацією Одеської області та ПП «Топрак» про передачу в оренду земельної ділянки укладений з порушенням вимог земельного законодавства України, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Прокурора Болградського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного Управління Держземагенства в Одеській області до відповідача приватного підприємства "Топрак", про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння приватного підприємства «Топрак» (68710, Одеська область, Болградський район, с. Дмитрівка, вул. Леніна, будинок 188, код ЄДРПОУ 31963638) земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 117,99 га, нормативно-грошовою вартістю 2 280884,96 грн., що розташована на території Олександрівської сільської ради за межами населеного пункту.

Зобов'язати приватне підприємство «Топрак» (68710, Одеська область, Болградський район, с. Дмитрівка, вул. Леніна, будинок 188, код ЄДРПОУ 31963638) повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 117,99 га, нормативно-грошовою вартістю 2 280884,96 грн., що розташована на території Олександрівської сільської ради за межами населеного пункту до земель державної власності в особі Головного Управління Держземагенства Одеській області (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів 32, код ЄДРПОУ 38296300).

Стягнути з приватного підприємства «Топрак» (68710, Одеська область, Болградський район, с. Дмитрівка, вул. Леніна, будинок 188, код ЄДРПОУ 31963638) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008 отримувач ГУ ДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526 банк отримувача ГУ ДКСУ в Одеській області МФО 828011 код класифікації: 22030001) судові витрати в розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 18.11.2013 р.

Суддя Зайцев Ю.О.