Постанова № 35358801, 06.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2013 р. справа № 2а/0470/5569/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Головко О.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_1

до Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради

про визнання протиправним і скасування рішення від 23.11.2011р. та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним і скасування рішення Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради від 23.11.2011року про відмову у здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, 164а та складається з лісопильного цеху літ. А-1 з прибудовою літ. А1-1, А2-1 - приміщення № 2 поз.1-1,5, загальною площею 804,0 кв.м.; напівзруйнована будівля літ. Б, вольєр літ. АЦ (тимчасовий), вбиральня літ. АШ (тимчасовий), будівля охорони літ. АЮ (тимчасовий), навіси літ. 2А, 2Б (тимчасові), будівля літ. 2В (тимчасова), огорожа, споруди № 13, 14, 17 - 21, мостіння №І-ІУ, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16.12.2009р.; зобов'язання Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, 164а та складається з лісопильного цеху літ. А-1 з прибудовою літ. А1-1, А2-1 - приміщення № 2 поз.1-1,5, загальною площею 804,0 кв.м.; напівзруйнована будівля літ. Б, вольєр літ. АЦ (тимчасовий), вбиральня літ. АШ (тимчасовий), будівля охорони літ. АЮ (тимчасовий), навіси літ. 2А, 2Б (тимчасові), будівля літ. 2В (тимчасова), огорожа, споруди № 13, 14, 17 - 21, мостіння №І-ІУ.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову суду та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Сторони, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 серпня 2011 року ОСОБА_1 через представника звернувся до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради з заявою про проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що виникло на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 16.12.2009 року.

Рішенням Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради від 23.11.2011року позивачу відмовлено в державній реєстрації прав.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що нерухоме майно за вказаним договором може перебувати в податковій заставі, а тому подані до реєстрації документи не відповідають вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Але з таким висновком погодитись не можна з наступних підстав.

Податковий орган вважає, що зазначений договір укладено з порушенням норм чинного законодавства та з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, оскільки на момент укладення даного правочину за продавцем ОСОБА_2 рахувався податковий борг, у зв'язку із чим, відбулась реалізація нерухомого майна, яке фактично знаходилось у податковій заставі. Вказані обставини, на думку відповідача є підставою для відмови в державній реєстрації відповідно до п.3.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а саме: подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав та поданих документів вимогам законодавства.

При цьому ані судом першої інстанції при вирішенні даного спору, ані відповідачем при розгляді заяви про державну реєстрацію прав наявність умислу у позивача на укладення угоди з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не встановлено та не підтверджується належними та допустимим доказами.

Як вбачається з матеріалів справи на дату укладення договору купівлі-продажу, а саме на 16.12.2009 року нотаріусом, який посвідчував спірний договір, були здійснені відповідні запити до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави, Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, з яких вбачається, що нежитлове приміщення, яке є предметом даного договору не перебувало під будь-яким обтяженням.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення, але податкова застава потребує письмового оформлення та реєстрації у відповідному Державному реєстрі застав. Відповідно до п. 8.3 ст. 8 зазначеного Закону податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що така реєстрація податковим органом не була проведена.

Відповідно до вимог ст. 388 ЦК України позивач ОСОБА_1 є добросовісним набувачем нерухомого майна, придбаного відповідно до договору купівлі-продажу від 16.12.2009 року у ОСОБА_2, що не спростовувалося жодним рішенням суду, а право власності на дане нерухоме майно не обтяжено податковою заставою.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визначає правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав. Закон спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість, створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ринкових відносин, активізації інвестиційної діяльності, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів.

З оскаржуваного рішення відповідача вбачається, що відмова у здійснені реєстрації була обґрунтована з посиланням на ті обставини, що зареєструвати право власності на вищезазначене майно не представляється можливим, оскільки подані документи не відповідають вимогам, установленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав та поданих документів вимогам законодавства.

Так, пунктом 1.2. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, що затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N7/5 встановлено, що державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Пунктом 1.4. зазначеного Положення встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Пунктом 2.1. цього ж Положення встановлено, що для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.

Пунктом 3.5. Положення встановлені випадки, коли реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав. До таких відносяться випадки, якщо:

- заявлене право не є таким, що підлягає державній реєстрації відповідно до Положення;

- із заявою про державну реєстрацію прав звернулась особа (особи), яка не може бути заявником відповідно до Положення;

- об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, розташований у межах території, на якій свою діяльність здійснює інше БТІ відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав;

- подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства;

- заявлене право вже зареєстроване;

- не проведено технічну інвентаризацію об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або вона проведена не тим БТІ, що здійснює свою діяльність на території, у межах якої розташований такий об'єкт;

- право власності та інші речові права на нерухоме майно виникли на підставі правочинів за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом;

- право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло з порушенням встановленого порядку відчуження;

- відчуження або інше визначення юридичної долі об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у випадках, встановлених нормативно-правовими актами, відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився;

- у тридцяти денний строк з моменту надіслання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав заявником (заявниками) не усунено обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.

Згідно з пунктом 3.8 Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Реєстратору БТІ забороняється тлумачити права або самостійно вносити зміни до відомостей про заявлені права.

Як вбачається з матеріалів справи, у своїй заяві до відповідача позивач просив провести державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, які складаються з: лісопильний цех літ.А-1 з прибудовами літ.А1-1,А2-1-приміщення №2 поз.1-15, загальною площею 804,0 кв.м., будівля літ. Б, вольєр літ.АЦ(тимчасовий), вбиральня літ. АТ, навіс літ. АШ(тимчасовий), будівля охорони літ.АЮ(тимчасовий), навіс літ.2А,2Б(тимчасові), будівля літ.2В(тимчасова), огорожа, споруди№13,14,17-21, мостіння №I-IV. Технічна інвентаризація вказаних об'єктів проведена відповідно до технічного паспорту.

Отже, прийняте відповідачем рішення про відмову у здійснені реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна з вище значених підстав не відповідає законодавству України.

Жодних підстав, зазначених у пункті 3.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яким встановлені випадки, коли реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, на момент винесення відповідачем рішення про відмову не існувало, що вказує на неправомірність прийняття такого рішення.

Враховуючи вищенаведене, помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що рішення Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради від 23.11.2011року про відмову у здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно прийняте з додержанням норм діючого законодавства, отже в цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо вимог про зобов'язання відповідача провести державну реєстрацію права власності нерухомого майна за позивачем, колегія суддів зазначає наступне.

Суд апеляційної інстанції не може зобов'язати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради здійснити державну реєстрацію права власності на ім'я позивача, оскільки станом на 01.01.2013 року відповідно до ст.6 п.2,3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради не наділено повноваженнями щодо проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Функції щодо здійснення методичного забезпечення діяльності бюро технічної інвентаризації щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно, з реалізації державної політики в організації роботи, пов'язаної із забезпеченням діяльності у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, безпосередньо здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відповідно до закону покладені на Державну реєстраційну службу України.

Крім того, згідно положень ст.ст. 17, 18,19,47 КАС України, відповідача притягують до відповіді по пред'явленому позову, як порушника прав позивача, тобто усі наслідки та властивості судового рішення поширюються лише на сторони. В даному випадку між позивачкою та Реєстраційною службою Дніпропетровського управління юстиції відсутній спір про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до цього, колегія суддів доходить висновку про безпідставність вимог щодо зобов'язання Реєстраційної служби Дніпропетровського управління юстиції здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, тому в частині задоволення позовних вимог щодо покладення будь-яких зобов'язань слід відмовити за зазначених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 23.11.2011 року про відмову у здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16.12.2009 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова