Ухвала суду № 35356660, 05.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2727/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

05 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Завод нафтогазових технологій» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Завод нафтогазових технологій» до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Завод нафтогазових технологій» (далі - Позивач, ТОВ «ЗНТ») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Відповідач, Фастівська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.04.2013 року №0000892202, №0000902202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.07.2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Мурамас», ТОВ «ТКО БУД», ТОВ «БК «МБР-Сервіс», ТОВ «ТД-Проміндустрія», внаслідок чого сумнівною є правомірність включення Позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми коштів, сплаченої за результатами господарської діяльності з вказаними контрагентами. Крім того, суд підкреслив той факт, що контрагенти Позивача мають ознаки фіктивності, що, у свою чергу, ставить під сумнів реальність господарських правовідносин.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимог останньої задовольнити повністю.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у квітні 2013 року посадовими особами Фастівської ОДПІ було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «ЗНТ» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ «Мурамас», ТОВ «ТКО БУД», ТОВ «БК «МБР-Сервіс», ТОВ «ТД-Проміндустрія» за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 2 054 158,00 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим Позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 440 590,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 11.04.2013 року №185/2200-33110536. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 22.04.2013 року винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р»: №0000892202, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 757 680,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 606 144,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 151 536,00 грн.); №0000902202, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 112 267,50 грн. (у тому числі за основним платежем - 889 814,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 222 453,50 грн.).

На підставі викладених в акті перевірки висновків податкового органу щодо нікчемності укладених між Позивачем та ТОВ «ТКО БУД», ТОВ «БК «МБР-Сервіс», ТОВ «ТД-Проміндустрія» правочинів, а також на підставі того, що у контрагентів Позивача були відсутні матеріально-технічні можливості виконати договірні зобов'язання, у первинні документи містять суттєві недоліки та неузгодженості, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність факту виконання сторонами господарських зобов'язань. З огляду на вищевикладене Київський окружний адміністративний суд з огляду на положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», прийшов до висновку, що формування валових витрат підприємства та податкового кредиту за нікчемними правочинами за правилами податкового законодавства відбуватися не може, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Вирішуючи питання про реальність укладених між Позивачем та ТОВ «ТКО БУД», ТОВ «БК «МБР-Сервіс», ТОВ «ТД-Проміндустрія» договорів, суд першої інстанції встановив наступне.

Між ТОВ «ЗНТ» (Покупець) та ТОВ «ТД-Проміндустрія» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №01/03-10 від 01.03.2010 року (т. 1 а.с. 39), за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця матеріали (Товар) в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору. Покупець зобов'язується оплатити та прийняти Товар на умовах договору.

Пунктом 2.1 зазначеного договору передбачено, що якість поставленого Товару повинна відповідати чинним стандартам (ГОСТам, ТУ) та підтверджуватися сертифікатами якості, виданими заводом-виробником.

Підтвердженням реальності виконання зазначеного договору, на думку Позивача, є наявні у матеріалах справи копії: специфікації (т. 1 а.с. 40-41), видаткових накладних (т. 1 а.с. 42-43, 48, 50), податкових накладних (т. 1 а.с. 44-45, 48, 50), прибуткових накладних (т. 1 а.с. 46-47, 49, 51), платіжних доручень (т. 1 а.с. 52-53), сертифікатів відповідності на товар (т. 2 а.с. 79-82), товарно-транспортних накладних (т. 2 а.с. 65-78).

Як вірно зазначив суд першої інстанції, здійснивши аналіз товарно-транспортних накладних, фактично поставка товарів за договором з ТОВ «ТД-Проміндустрія» здійснювалася іншим суб'єктом господарювання (ТОВ ПМТС «Металлкомплекс»), на склад Позивача. Тобто, умови договору №01/03-10 контрагентом ТОВ «ЗНТ» не виконувалися, а здійснювалися іншою юридичною особо, що, у свою чергу, свідчить про відсутність економічної мети господарських відносин з ТОВ «ТД-Проміндустрія».

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що навіть за наявності належним чином оформлених первинних документів формування податкового кредиту та валових витрат не може відбуватися у тому випадку, коли фактично господарські операції між контрагентами не здійснювалися.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що між Позивачем (Замовник) та ТОВ «БК «БМР-Сервіс» (Виконавець) укладено договір №31/10 від 07.04.2010 року, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати проектні роботи на тему: Заміна підігрівачів газу на ГРС «Славута», ГРС «Коломійцівка», ГРС «Остап'є», ГРС «Іванків», ГРС «Вишеньки», ГРС «К. Брід», ГРС «Андрушівка», ГРС «Рея», ГРС «Райгородок».

Вартість робіт за цим договором становила суму 2 148 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 358 000,00 грн. і визначалась на підставі кошторису та протоколу про погодження договірної ціни.

На підтвердження факту виконання робіт Позивачем надано копії: календарного плану (т. 1 а.с. 55), зведеного кошторису (т. 1 а.с. 56), протоколу погодження договірної ціни на проектну документацію (т. 1 а.с. 56), кошторису (т. 1 а.с. 57), акту здачі-прийняття науково-технічної документації (т. 1 а.с. 58), податкової накладної (т. 1 а.с. 59).

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, зі змісту документів зі складу проектів технічного переоснащення газорозподільних станцій убачається, що на титульній сторінці пояснювальних записок міститься запис про те, що роботи виконані ТОВ «БК «МБР-Сервіс» у 2010 році. Однак, окрім запису на титульній сторінці, на інших документах проектної документації відомості про замовника і розробника відсутні.

Стандарти Єдиної системи конструкторської документації (ЄСКД) і системи проектної документації для будівництва (СПДБ), ГОСТ 2.109-73, ДСТУ Б А.2.4-7:2009 встановлюють єдину систему конструкторської документації та основні вимоги до креслень, які є обов'язковими для всіх, хто виконує креслення та складає іншу проектно-технічну документацію. Так, вказані стандарти визначають, що на кожному кресленні має розміщуватися основний напис і додаткові графи до нього відповідно до вимог ГОСТ, в основний напис вносяться відомості про об'єкт (виріб), замовника та виконавця роботи.

Однак, судом першої інстанції обґрунтовано наголосив на тому, що таблиця з основним написом в усіх випадках відсутня, оскільки була прикрита під час копіювання.

Зі змісту пояснювальних записок до проектів та гарантійних записів убачається, що розробник проекту має ліцензії державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України серії АБ № 206351 від 25.10.2005 (т. 3 а.с. 2, 4), серії АА № 416506 від 25.10.2002 (т. 3 а.с. 99, 100), однак самі ліцензії з проектної документації вилучені. Однак зі змісту реквізитів ліцензій убачається, що вони видані раніше, ніж утворено ТОВ «БК «МБР-Сервіс» (дата державної реєстрації - 10.12.2007 року).

Проекти технічної документації також містять завдання на розробку робочих проектів, з яких убачається що терміни проектування визначені замовником 2006-2007, а терміни будівництва - 2004 (т. 3. а.с. 59, 111), 2007-2008 (т. 3. а.с. 19). Тобто, з наведеного випливає, що вказаними завданнями передбачено виконання проектних робіт значно раніше, ніж створено та зареєстровано ТОВ «БК «МБР-Сервіс».

Крім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що серед представлених Позивачем документів кошторисної документації, що входять до складу робочого проекту технічного переоснащення ГРС Кам'яний Брід Бердичівського ЛВУМГ, кошториси підписані від імені іншої юридичної особи - ТОВ «Енергосервіс» (т. 3 а.с. 145, 146), у той час як ТОВ «ЗНТ» наполягає на виконанні зазначених робіт ТОВ «БК «МБР-Сервіс».

Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що доказів оплати вартості послуг за договором №31/10 від 07.04.2010 року Позивачем надано не було.

У липні 2010 року між Позивачем (Замовник) і ТОВ «БК «МБР-Сервіс» (Виконавець) укладено договір від 06.07.2010 року № 54/10 (т. 1 а.с. 59-61), за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язувався виконати роботи на тему: «Виконання теплотехнічних та аеродинамічних розрахунків регенераторів турбоагрегатів ГТ-750-6, ГТК-10 та розрахунків на міцність підігрівачів газу типу «Марк». Вартість робіт за цим договором визначена в сумі 360 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 60 000,00 грн. Згідно з календарним планом виконання проектних робіт термін їх виконання визначено серпень 2010 року (т. 1 а.с. 62).

На підтвердження факту виконання робіт Позивачем було надано копії: акту здачі-прийняття науково-технічної документації (т. 1 а.с. 63), податкової накладної (т. 1 а.с. 63), звіту (т. 2 а.с. 88-145).

Як було обґрунтовано зауважено судом першої інстанції, зі змісту вказаного звіту вбачається, що останній було складено на замовлення ТОВ «ЗНТ» згідно з договором від 20.01.2011 року № 03-11, тобто іншого договору, ніж той, на підтвердження якого цей документ надано. При цьому, окрім титульної сторінки, відомості про виконавця роботи у звіті відсутні. Також доказів оплати вартості послуг ТОВ «БК «МБР-Сервіс» за вказаним договором Позивачем надано не було.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За наведеного випливає, що обов'язковою умовою для надання певним документам юридичної сили первинних документів є їх відповідність вимогам, зокрема, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Серед таких вимог Закон про бухгалтерський облік називає посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 участі у господарській діяльності ТОВ «БК «МБР-Сервіс» та ТОВ «ТД-Проміндустрія» відповідно не приймали, жодних первинних документів не підписували.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість твердження суду першої інстанції про дефектність наданих Позивачу від ТОВ «БК «МБР-Сервіс» та ТОВ «ТД-Проміндустрія» документів, що свідчить про фіктивний характер господарських правовідносин між контрагентами.

Крім іншого, судом апеляційної інстанції враховується, що відповідно до п. 1 затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.06.1996 року №293/1318 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п. 5 вказаної Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Приписи п. 9 Інструкції визначають, що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Водночас Позивачем не було надано доказів виписування довіреностей на отримання товару, не зазначено відомостей про особу, яка отримувала від ТОВ «ТД-Проміндустрія» товар, а також не підтверджено документально рух отриманих саме від ТОВ «ТД-Проміндустрія» товарів.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність реальності виконання господарських зобов'язань Позивачем із ТОВ «БК «МБР-Сервіс» та ТОВ «ТД-Проміндустрія».

На підставі встановлених вище обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність у Позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат за результатами господарських відносин з ТОВ «БК «МБР-Сервіс» та ТОВ «ТД-Проміндустрія». З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон про ОПП), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9 п 5.3 ст. 5 Закону про ОПП не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Приписи пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, визначають, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскільки наявні у матеріалах справи документи не містять підтвердження товарності здійснених між Позивачем та ТОВ «БК «МБР-Сервіс» та ТОВ «ТД-Проміндустрія» господарських операцій, то суд першої інстанції обґрунтовано погодився з позицією податкового органу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Завод нафтогазових технологій» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Завод нафтогазових технологій» до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.