Постанова № 35354263, 12.11.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5721/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі судового засідання - Лі Н. А.,

за участю:

представників позивача - Смольський Ю. С., Яцина О. М., Зелінська О. О.,

представника відповідача - Тур Н. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерногг товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Полтавської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В:

25 вересня 2013 року Відкрите акціонерне товариство " Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат " звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації від 22 серпня 2013 року № 806010000/2013/20031 та рішення про коригування митної вартості товарів від 22 серпня 2013 року № 806010000/2013/000102/2.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив про неправомірність визначення митним органом митної вартості товару та прийняття картки відмови, оскільки вважає, що заявлена декларантом митна вартість є достовірною та об'єктивною, яка підтверджується зовнішньоекономічними контрактами, інвойсами та іншими документами.

Представник відповідача - Полтавської митниці Міндоходів - проти позовних вимог заперечував, з тих підстав, що митний орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код 00191282) зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Комсомольської міської ради, що підтверджується відомостями Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28 жовтня 2013 року та Свідоцтва серії АОО № 149368 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), посвідчені копії яких перебувають в матеріалах справи /том 2 а. с. 104-110/.

До кола видів діяльності підприємства позивача належать, серед іншого: добування залізних руд; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; постачання інших готових страв; діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; будівництво житлових і нежитлових будівель; розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи; оптова торгівля металами та металевими рудами, та інші, що вбачається зі змісту Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28 жовтня 2013 року.

Між Фірмою "Age Trading FZC", Об'єднані Арабські Емірати та ПАТ "Полтавський ГЗК" укладено контракт № 1832 від 29 травня 2013 року.

Відповідно до статті 1 зазначеного контракту, продавець продав, а покупець придбав на умовах CIF порт Південний, Україна, бентоніт (виробником якого є "Ashapura Minechem LTD"). Поставка товару здійснюється відповідно до умов, визначених в Додатках № 1 та № 2, які є невід'ємною частинного даного Контракту. Ціна контракту розуміються CIF порт Південний, Україна та вказані в Додатку № 1, включаючи вартість страхування (пункту 2.1 Контракту). Вартість 70 000 метричних тон бентоніту складає 47 доларів США за метричну тону. Товар об'ємом 70 000 метричних тон +/- 10% відвантажується з Індії до 10 червня 2013 року (пункт 2.2 Контракту). Оплата за товар здійснюється покупцем в доларах США на користь продавця у вигляді безвідкличного документарного акредитиву на суму фактично відвантаженого товару і за фактичною ціною відповідно до статті 2 даного контракту (пункт 3.2 Контракту)/том 1, а. с. 43-52/.

Додатком № 1 до угоди № 1832 від 29 травня 2013 року /том 1 а. с. 53-54/, серед іншого, визначено, що вартість складає 47 доларів США за метричну тону CIF порт Південний, Україна, враховуючи вартість страхування. Загальна вартість контракту 3 290 000 доларів США плюс/мінус 10% (пункт 4 Додатку). Строк поставки: відвантаження з Індії протягом 30 днів з дати відкриття акредитиву, але не пізніше 10 червня 2013 року (пункт 5 Додатку).

В Додатку № 2 до угоди № 1832 від 29 травня 2013 року /том 1 а. с. 55-56/ визначено, що покупець сплачує демередж, який мав місце під час розвантаження орієнтовно виходячи зі ставки 20 000 доларів США за судно на добу або пропорційно за частину доби. Кінцева ставка демереджа буде встановлена в Чартері. Основні умови Чартера будуть направлені покупцю до фіксації судна. Диспач - 50 % від демерджа. Розрахунки по демередж або диспач проводяться протягом 15 днів з моменту виходу судна з порту розвантаження (пункт 3 Додатку).

На виконання умов пункту 4 Додатку № 1 до угоди № 1832 від 29 травня 2013 року ПАТ "Полтавський ГЗК" 18 червня 2013 року подав до виконуючого банку - ПАТ "СітіБанк" заяву про відкриття акредитиву № 5131690002 на строк до 13 січня 2014 року на суму 3 290 000 доларів США /том 1 а. с. 83-84/.

Листом від 05 липня 2013 року ПАТ "СітіБанк" повідомив позивача про сплату акредитиву № 5131690002 шляхом відстроченого платежу: 11 жовтня 2013 року сплачується сума 493 500 доларів США, 31 жовтня 2013 року сплачується сума 987 000 доларів США, 20 листопада 2013 року сплачується сума 987 000 доларів США, 05 грудня 2013 року сплачується сума 1 151 500 доларів США /том 1 а. с. 91/.

Для здійснення митного оформлення товару декларантом позивача інженером відділу митного декларування Зелинською О. О. /том 2 а. с. 118/, подано митну декларацію № 806010000/2013/202123 від 13 серпня 2013 року, в якій задекларовано до Полтавської митниці активований содою (карбонатом натрію) кальцієвий бентоніт, висушений, подрібнений у гранулах навалом 45 966,76 метричних тон, розмір гранул: від 0 до 5 мм-7,81%; більше 40 мм - 1,12 %. Вміст монтморилоніту 81,29%. Вміст вологи складає 13,92 %. РН водної суспензії - 9,91%. Вміст карбонату натрію (Na2O) у кількості 2,98%. Індекс набухає мості 30,71 ml/2g /том 2 а. с. 100-104/.

При цьому митну вартість товарів декларантом визначено із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), згідно статті 58 Митного кодексу України.

При визначенні митної вартості товару до ціни, що підлягала сплаті за названим контрактом, позивач додав додаткові витрати на транспортування до України (Південний порт), що підтверджується гр. 20 митної декларації № 806010000/2013/202123 від 13 серпня 2013 року /том 2 а. с. 100/.

Таким чином, позивачем в митній декларації № 806010000/2013/202123 від 13 серпня 2013 року заявлена митна вартість для вищевказаного товару в іноземній валюті: 2 160 437,72 доларів США за партію товару чи 47,00 дол. США за одну метричну тону бентоніту.

В результаті контролю митним органом встановлено відсутність документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, а саме: платежі здійснені на користь продавця покупцем на виконання пункту 3 Додатку № 2 від 29 травня 2013 року до контракту № 1832 від 29 травня 2013 року. Відповідно до статті 33 Митного кодексу України митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх відданні, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Так, рівень заявленої декларантом митної вартості товару становить 0,047 доларів за кілограм, а рівень митної вартості таких товарів, оформлених за ВМД від 09 січня 2013 року №806010000/2013/200057, що визнана митним органом , становить 0,04975 доларів за кілограм.

Під час консультацій декларанта, відповідно до вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України, зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) наступні документи:

- договір з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснювались за умовами, визначеними договором;

- висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експортними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини;

- платежі, здійснені на користь продавця покупцем на виконання пункту 3 Додатку № 2 від 29 травня 2013 року до Контракту № 1832 від 29 травня 2013 року.

Так, позивачем були надані наступні документи:

- лист ВАТ "Полтавський ГЗК" №10656/4638 про відсутність у ВАТ "Полтавський ГЗК" інформації згідно пункту 3 додатку №2 від 29.05.2013 до контракту;

- лист відправника №17-556 про неможливість надати договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснювались за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- Висновок ТПП №П-292 про підтвердження цін товару;

- Лист УКР. Універсальної біржі №В-231/11 про відсутність цінової інформації на даний товар;

- лист про перелік вищезазначених документів й про неможливість надати інше запропоноване /том 1 а. с. 11/

Рішенням Полтавської митниці від 22 серпня 2013 року № 806010000/2013/000102/2 митну вартість імпортованих товарів скориговано за другорядним методом, а саме, за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та визначено митну вартість товару на рівні 2 286 846,31 дол. США за партію товару чи 49,80 дол. США за одну метричну тону бентоніту /том 1 а. с. 11/.

На підставі зазначеного Полтавською митницею винесено картку відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів від 22 серпня 2013 року № 806010000/2013/20031 /том 1 а. с. 7-10/.

Позивач не погодився із зазначеними рішенням та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів та оскаржив її до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Досліджуючи правомірність оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації від 22 серпня 2013 року № 806010000/2013/20031 та рішення про коригування митної вартості товарів від 22 серпня 2013 року № 806010000/2013/000102/2, суд встановив наступне.

У розумінні статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною першою статті 57 Митного кодексу України встановлено методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, а саме:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Згідно з частинами другою та третьою зазначеної статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (частина четверта статті 58 Митного кодексу України).

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 Митного кодексу України).

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 Митного кодексу України).

Статтею 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Так, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частинами першою-третьою статті 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Судом встановлено, що 29 травня 2013 року між ВАТ "Полтавський ГЗК" та "AGE TRADING FZC" укладено контракт №1832 (далі - контракт), за умовами якого останній на умовах CIF UA порт Южний, Україна, реалізовував ВАТ "Полтавський ГЗК" бентоніт, виробником якого є індійська компанія "Ashapura Minechem Ltd" відповідно до Додатків №№1, 2 до контракту /том 1 а. с. 43-52/.

Ціна товару, включаючи транспортування, страхування, упаковку та маркування, вказані в Додатку № 1 до контракту приймається для всього об'єму бентоніту 70 000 м.т. плюс/мінус 10 % та становить 47 доларів США за м. т., а всього на суму 3 290 000 доларів США /том 1 арк. с. 54/.

Партія бентоніту надійшла безпосередньо від постачальника фірми "AGE TRADING FZC" Об'єднані Арабські Емірати.

На виконання контракту продавець здійснив поставку товару до порту "Південний" за коносаментом №MUN/UKR/CAPEC/008 від 13 червня 2013 року /том 1 а. с. 32/. Згідно вказаного коносаменту загальний об'єм бентоніту склав 77 000 000 м. т.

На підставі залізничних накладних для внутрішнього сполучення бентоніт партіями доставлено до станції Золотнишине Південної залізниці.

Представником ВАТ "Полтавський ГЗК" Зелінською О.О. до митного поста "Кременчук" Полтавської митниці подано митну декларацію № 806010000/2013/202123 від 13 серпня 2013 року та документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару "активований содою (карбонатом натрію) кальцієвий бентоніт, висушений, подрібнений у гранулах навалом 45 966,76 метричних тон, розмір гранул: від 0 до 5 мм-7,81%; більше 40 мм - 1,12 %. Вміст монтморилоніту 81,29%. Вміст вологи складає 13,92 %. РН водної суспензії - 9,91%. Вміст карбонату натрію (Na2O) у кількості 2,98%. Індекс набухає мості 30,71 ml/2g" /том 2 а. с. 100-104/.

Відповідно до графи 44 митної декларації від № 806010000/2013/202123 від 13 серпня 2013 року для митного оформлення подано наступні документи:

- зовнішньоекономічний контракт від 29 травня 2013 року №1832 з додатками №№1, 2 від 29 травня 2013 року;

- коносамент №MUN/UKR/CAPEC/008 від 13 червня 2013 року;

- рахунок-фактуру (інвойс) - рахунок від виробника №010/2013-14 від 13.06.2013;

- рахунок-фактуру (інвойс) - рахунок від продавця №010/2013-14 від 13.06.2013;

- залізничні накладні за липень 2013 року;

- страховий поліс 21/911813/201306127858 від 07.06.2013;

- довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами №131 від 15.07.2013;

- сертифікат про походження товару №156944 від 01.07.2013;

- сертифікат про походження товару №9565 від 13.06.2013;

- документарний акредитив №5131690002 від 18.06.2013;

- інші документи, які перелічені у картці відмови /том 1 а. с. 7-10/.

Судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що єдиною підставою для коригування митної вартості товару та прийняття оскаржуваних рішень стало ненадання позивачем документів, що підтверджують застосування пункту 3 додатку № 2 до контракту від 29 травня 2013 року (рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товару від 22 серпня 2013 року № 806010000/2013/000102/2, том 1 а. с. 11). При цьому митним органом зазначено, що позивачем не надано доказів сплати додаткових витрат по зобов'язанню з демередж.

Відповідно до листа підприємства "AGE TRADING FZC" №132/04 від 13 червня 2013 року, товар відповідно до контракту від 29 травня 2013 року не міг бути завантажений з порту до 10 червня 2013 року відповідно до пункту 2.2 контракту у зв'язку з поганими погодними умовами, у зв'язку з чим підприємству "AGE TRADING FZC" довелось чекати покращення погодних умов до 13 липня 2013 року, дати коли судно вийшло з порту /том 1 а. с. 73-74/.

Згідно визначення термінів торгового мореплавства "демередж" - це плата, належна перевізнику за простій судна протягом контрсталійного часу, "діспач" - це винагорода, яка може бути встановлена угодою сторін та виплачується перевізником фрахтувальнику за закінчення завантаження вантажу до закінчення стадійного часу (стаття 149 Кодексу торговельного мореплавства).

Відповідачем в письмових запереченнях від 06 листопада 2013 року також надано визначення термінів "демередж" (сума, що сплачується перевізнику або фрахтівнику за понаднормативний простій судна під завантаженням або відвантаженням. Строк, протягом якого вантаж повинен бути завантажений на судно або відвантажений портом (сталійний час), визначається угодою між портом та перевізником (фрахтівником), а за відсутності такої угоди - звичайними строками, визначеними портом. Розмір демереджу за простій понад строку навантаження/розвантаження (контрсталійний час) може бути встановлений угодою сторін. За відсутності угоди розмір демереджу визначається звичайними ставками порту, а якщо такі не визначені - витратами на утримання судна та екіпажу. Виплата демереджу виключає відшкодування перевізнику або фрахтівнику інших збитків, спричинених простоєм судна. Іноді демереджем називають також раніше узгоджений в договорі підряду на будівництво платіж за кожен день прострочення здачі об'єкту в експлуатацію. Встановлення такого платежу розглядається як визначення фактичних збитків замовника від прострочення виконання) та "диспач" (винагорода, яка виплачується судновласником власнику вантажу за дострокове виконання навантажувально-розвантажувальних робіт /том 2 а. с. 91/.

З викладеного можна зробити висновок, що "демередж" фактично є санкцією, що застосовується за простій судна в порту при завантаженні/відвантаженні товару понад унормований час.

Суд зауважує, що з положень статті 58 Митного кодексу України вбачається, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

З викладеного вбачається, що митна вартість формується виключно на підставі ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари з урахування відповідних корегувань відповідно до пункту 10 статті 58 Митного кодексу України. Перелік відповідних корегувань є вичерпним і жодні інші витрати, ніж визначені статтею 58 Митного кодексу України не можуть бути включені до митної вартості товарів/послуг. Тобто, вимог щодо включення до митної вартості таких витрат як демередж (санкції за понаднормове розвантаження/навантаження судна) Митний кодексу України не містить.

Також, суд зауважує, що наведеною вище статтею Митного кодексу України визначено, що витрати декларанта, які включаються до митної вартості товару, мають бути бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

На вимогу митного органу ВАТ "Полтавський ГЗК" додатково надано:

- лист ВАТ "Полтавський ГЗК" №10656/4638 про відсутність у ВАТ "Полтавський ГЗК" інформації згідно пункту 3 додатку №2 від 29.05.2013 до контракту;

- лист відправника №17-556 про неможливість надати договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснювались за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- Висновок ТПП №П-292 про підтвердження цін товару;

- Лист УКР. Універсальної біржі №В-231/11 про відсутність цінової інформації на даний товар;

- лист про перелік вищезазначених документів й про неможливість надати інше запропоноване /том 1 а. с. 11/.

Листом ВАТ "Полтавський ГЗК" №10656/4638 повідомив Полтавську митницю про відсутність у ВАТ "Полтавський ГЗК" інформації щодо розрахунків по демередж та диспач згідно пункту 3 додатку №2 від 29 травня 2013 року до контракту № 1832 від 29 травня 2013 року /том 1 а. с. 152/. Також, позивачем надано лист виробника товару "AGE TRADING FZC" про запізнення виходу судна з порту навантаження (Індія) /том 1 а. с. 74/. Під час судового розгляду справи представником позивача зазначалось, що неможливість надання вказаної інформації пов'язана з відсутністю у позивача рахунків та інших документів щодо сплати демередж-диспач у зв'язку з ненаданням таких документів продавцем/перевізником/фрахтівником позивачу.

Суд зауважує, що відповідно до умов пункту 3 додатку №2 від 29 травня 2013 року до контракту № 1832 від 29 травня 2013 року ставка демередж визначається в Чартері. Основні умови чартеру будуть направлені покупцю до фіксації судна.

Разом з тим, неможливість надання документів щодо третіх осіб підтверджується листом підприємства "AGE TRADING FZC" №17-556 /том 1 а. с. 150-151/ про неможливість надати договорів (контрактів), рахунків, платіжних доручень та інших фінансових документів по відносинам між "AGE TRADING FZC" та "Ashapura Minechem Limited" (Індія), а також договорів з третіми особами, оскільки така інформація є конфіденційною та може негативно вплинути на не лише на інтереси "AGE TRADING FZC", а і "Ashapura Minechem Limited".

Також, під час судового розгляду справи позивач зауважував, що умови чартеру відповідно до пункту 3 додатку №2 від 29 травня 2013 року до контракту № 1832 від 29 травня 2013 року ним не отримувались.

З письмових заперечень відповідача вбачається, що листом ВАТ "Полтавський ГЗК" №10656/4638 повідомив Полтавську митницю про відсутність у ВАТ "Полтавський ГЗК" інформації щодо розрахунків по демередж та диспач згідно пункту 3 додатку №2 від 29 травня 2013 року до контракту № 1832 від 29 травня 2013 року /том 1 а. с. 152/. Вказаний лист підписаний начальником управління закупівель Матвієць В. В., який, на думку митного органу, не є головою правління підприємства та не є головним бухгалтером. Тому, відповідач вважає, що вказаний лист не спростовує зобов'язання позивача щодо сплати додаткових витрат.

Суд вважає дане твердження відповідача необґрунтованим оскільки судом вже встановлено, що демередж не входить до переліку обов'язкових витрат, що мають бути включені при обрахуванні митної вартості відповідно до вимог статті 58 Митного кодексу України. Також суд зазначає, що з картки обліку особи, яка здійснює операції товарами № 806/2012/0000489 /том 2 а. с. 111-115/ вбачається, що ВАТ "Полтавський ГЗК" є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності та зареєстроване на митному посту "Кременчук" Полтавської митниці. З рядка 20 вбачається, що Матвієць В. В. є особою, уповноваженою на роботу з митними органами.

Відповідач також зауважив /том 2 а. с. 120/, що позивачем при розмитненні товару надано два рахунки-фактури (інвойс): рахунок від виробника ("Ashapura Minechem Ltd") №010/2013-14 від 13.06.2013 та рахунок від продавця (фірма "Age Trading FZC") №010/2013-14 від 13.06.2013, що є неприпустимим оскільки отримувачем коштів відповідно до акредитиву № 51316900002 є саме продавець - фірма "Age Trading FZC".

Суд не погоджується з даним твердження відповідача, оскільки вказані рахунки-фактури (інвойс) не протирічать один одному, їх показники співпадають, до того ж, в рахунку виробника ("Ashapura Minechem Ltd") зазначено, що вказаний рахунок виставляється через продавця - фірму "Age Trading FZC". Також, суд зауважує, що в спірному рішенні про корегування митної вартості митним органом вказаних зауважень не наведено, тому суд приходить до висновку, що вказані обставин не стали підставою для винесення спірного рішення.

За таких обставин відповідачем не доведено наявність підстав неможливості застосування методу визначення митної вартості товарів зі ціною договору.

Також митним органом не доведено наявність підстав вважати, що документи, надані декларантом, містять розбіжності, ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що згідно частини третьої статті 53 Митного кодексу України надає митному органу право отримати додаткові документи.

Разом з тим суд враховує, що ВАТ "Полтавський ГЗК" надано всі необхідні документи передбачені статтею 53 Митного кодексу України, що підтверджують митну вартість товару, крім інформації щодо товаровиробника, яка містить комерційну таємницю і не може бути надана з об'єктивних причин.

Крім того, правомірність застосування позивачем методу визначення митної вартості за ціною договору підтверджується, серед іншого, висновком Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати №П-292 від 15 серпня 2013 року /том 1 а. с. 153-155/.

За викладених обставин суд вважає, що ВАТ "Полтавський ГЗК" надало до Полтавської митниці всі необхідні документи, визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України та правомірно визначило митну вартість поставленого товару за ціною угоди, а тому винесені Полтавською митницею картка відмови в прийнятті митної декларації від 22 серпня 2013 року № 806010000/2013/20031 та рішення про коригування митної вартості товарів від 22 серпня 2013 року № 806010000/2013/000102/2 є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Полтавської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації від 22 серпня 2013 року № 806010000/2013/20031.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 22 серпня 2013 року № 806010000/2013/000102/2.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Полтавської митниці Міндоходів (код ЄДРПОУ 38719157) на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191282) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 18 листопада 2013 року.

Суддя Р.І. Молодецький