Ухвала суду № 35353784, 05.11.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/4156/13-а

05.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кукти М.В.,

суддів Лядової Т.Р. ,

Єланської О.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О. ) від 13.05.13 у справі № 801/4156/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим (вул. Садова, 4 - а,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання незаконними та скасування рішень,,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.05.13 визнано поважною причину пропуску строку звернення до суду, адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовані рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Ялта АР Крим № 285 від 20.09.2012р., № 284 від 20.09.2012 р., № 283 від 20.09.2012 р., № 282 від 20.09.2012 р., № 281 від 20.09.2012 р., № 280 від 20.09.2012 р., № 279 від 20.09.2012 р., № 278 від 20.09.2012 р., № 277 від 20.09.2012.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 114,70 грн. судового збору шляхом безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України у м. Ялта АР Крим (98600, вул. Садова, 4, м. Ялта, АР Крим, ідентифікаційний код 22300300).

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.05.13 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені адміністративного позову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 05.11.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

ОСОБА_3 є фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, зареєстрована за адресою АДРЕСА_1.

18.04.2012 р. головним спеціалістом відділу надходження доходів УПФУ у

м. Ялта АР Крим ОСОБА_4, за результатом звірки даних з ДПІ було виявлено, що СПД ОСОБА_3 у 2010 р. використовувала труд найманих працівників, несла витрати на оплату їх праці, однак не надала до Пенсійного фонду звітність згідно Порядку № 26-1 за 2010 р. Отже, співробітником УПФУ у м. Ялта АР Крим було виявлено порушення позивачем ч. 6 п. 2 ст. 17, ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п. 5 Інструкції про порядок нарахування та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФУ, затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.2003 р. № 21-1 та Порядку формування та надання страхувальниками звіту про суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам ПФУ, затвердженого постановою правління ПФУ від 05.11.2009 р. № 26-1, за результатами чого був складений Акт про виявлене порушення № 43 від 18.04.2012 р.

На підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за невчасне подання відомостей персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, відповідачем були винесені рішення про застосування фінансових санкцій: № 277 від 20.09.2012 р. - у розмірі 979,97 грн., № 278 від 20.09.2012 р. - у розмірі 949,34 грн., № 279 від 20.09.2012 р. - у розмірі 918,72 грн., № 280 від 20.09.2012 р. - у розмірі 812,71 грн., № 281 від 20.09.2012 р. - у розмірі 781,45 грн., № 282 від 20.09.2012 р. - у розмірі 750,19 грн., № 283 від 20.09.2012 р. - у розмірі 734,30 грн., № 284 від 20.09.2012 р. - у розмірі 702,37 грн., № 285 від 20.09.2012р. - у розмірі 681,53 грн., правомірність яких є предметом розгляду у цій справі.

Розглянувши справу в порядку ст. 195, п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма була виключена Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464 від 08.07.2010 р., який набрав чинності 01.01.2011 р.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Абзацом 6 цього пункту передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та штрафних санкцій, нарахованих до 01.01.2011 року.

Проте, при застосуванні пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень, допущених до 01.01.2011 року, слід враховувати норми статті 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як вбачається з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

Якщо діяння перестало бути порушенням у зв'язку зі втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.

На підставі викладеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що управління ПФУ протиправно винесло рішення від 20.09.2012 року № 277, № 278, № 279, № 280, № 281, № 282, № 283, № 284, № 285 про застосування до позивача фінансових санкцій за невчасне подання розрахунків сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування до органів ПФУ на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом № 2464-VI і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.05.13 у справі № 801/4156/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.В. Кукта

Судді підпис Т.Р.Лядова

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.В. Кукта