Ухвала суду № 35353664, 05.11.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/4300/13-а

05.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кукти М.В.,

суддів Єланської О.Е. ,

Лядової Т.Р.

секретар судового засідання Єрохіна Д.Д.

за участю сторін:

позивач, - ОСОБА_2, паспорт серія НОМЕР_1, виданий Сакським МРВ ГУ МВС України в Криму, від 04.09.98,

представник відповідача, Військової частини 3055- Климов Володимир Володимирович, довіреність № 80 від 28.01.13

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 21.05.13 по справі № 801/4300/13-а

за позовом ОСОБА_2 АДРЕСА_1

до Військової частини 3055 (вул. Матвєєва, 4,Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97400)

про стягнення грошової компенсації у сумі 14675,43 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.05.13 в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.05.13 та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.11.2013 з апеляційною скаргою не погодився, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Згідно наказу командира військової частини 3055 від 29.03.2013 №66 прапорщика ОСОБА_2, звільненого відповідно до п. 6 "б" ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з військової служби наказом начальника управління Кримського територіального командування внутрішніх військ МВС України від 20.03.2013 №11 (по особовому складу) у запас Збройних Сил України за станом здоров'я виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Вислуга років ОСОБА_2 станом на 31.03.2013 року складає:

- у календарному обчисленні 18 років 09 місяців 04 дня;

- у пільговому обчисленні - не має.

Відповідно до розрахунку на речове майно, яке було отримано згідно норм належності прапорщиком ОСОБА_2 під час проходження ним служби, вартість речового майна складає 14675,43 грн.

Вислухавши сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 1 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Водночас статтею 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" № 1459-III від 17.02.2000 призупинена дія частини другої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.

Цей закон набув чинності з 11 березня 2000 року.

Таким чином, зазначеною нормою було зупинено право позивача на отримання грошової компенсації замість неотриманого речового майна.

Згідно п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України от 28 жовтня 2004 року № 1444, військовослужбовці у разі звільнення з військової служби у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Відповідно до пункту 28 постанови Кабінету Міністрів України №1444 військовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за неотримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.

Посилання позивача в обґрунтування свої позовних вимог на постанову Кабінету Міністрів України "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" від 28.10.2004 року №1444 є безпідставними, оскільки нею визначено порядок та розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців, а не поновлено право позивача на отримання грошової компенсації замість неодержаного речового майна, що було призупинено Законом України "Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" № 1459-III від 17.02.2000 дію частини другої ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.

Отже, за змістом ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції зі змінами, внесеними Законом № 1459-ІІІ, що набрав чинності 11 березня 2000 року) військовослужбовці мали право одержати грошову компенсацію лише за речове майно, неодержане до березня 2000 року.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у зв'язку з прийняттям Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" № 1459-III від 17.02.2000, який набрав чинності 11 березня 2000 року, було зупинено дію частини другої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо права осіб звільнених з військової служби на одержання грошової компенсації за неотримане речове майно.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 04.12.2012 року по справі № 21-345а12 за позовом ОСОБА_5 до військових частин А2708, А3767, А4519 про оскарження наказу та зобов'язання виплатити їй грошову компенсацію за неотримане речове майно.

Згідно ч. 1 ст. 244-1 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.05.13 по справі № 801/4300/13-а - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.05.13 по справі № 801/4300/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 листопада 2013 р.

Головуючий суддя підпис М.В. Кукта

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис Т.Р.Лядова

З оригіналом згідно

Суддя М.В. Кукта