Постанова № 35353493, 12.11.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 року 11 год. 20 хв. Справа № 813/7905/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Семеряк М.І.,

представника позивача - Фостяк О.Я.,

представника відповідача - Слуцького Т.А., Задорожнього І.В.,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Ремпромбуд - Сервіс» до Державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Ремпромбуд - Сервіс» до Державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.10.2013 року № 0000942200, № 0000922200, № 0000932200.

Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. В судовому засіданні 12.11.2013 року відповідно до положень ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 23.09.2013 р. № 97/22-00/3310961, про встановлення факту відсутності господарських операцій між ПП «Ремпромбуд-Сервіс» та ПП «Сорсо» у зв'язку з встановленням безтоварності операцій здійснених між ПП «Сорсо» та ТзОВ «Промводоремонт» і ТзОВ «Промметалресурс». Вважає, що в даному випадку повинен мати місце принцип персональної відповідальності, згідно якого ПП «Ремпромбуд-Сервіс» не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків та зборів іншими платниками податків при фактичному здійсненні господарської операції. Оскільки підприємство не порушувало вимог Податкового кодексу України, спірні податкові повідомлення - рішення підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві там наданих поясненнях, просив позов задовольнити.

Позиція відповідача викладена у поданому запереченні на позовну заяву. Зокрема, відповідач зазначає, що встановлені під час проведення перевірки господарської діяльності позивача дані свідчать про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Сорсо». В ході проведення перевірки використано матеріали перевірки іншого податкового органу, згідно яких встановлено неможливість фактичного здійснення контрагентом позивача господарських операцій, у зв'язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарської діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, тощо. Враховуючи викладене, відповідачем встановлено відсутність отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Сорсо», що вказує на безпідставне формування податкового кредиту з метою мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від оподаткування. Відтак, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та висновки податкового органу, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі наказу від 04.09.2013 року № 111, виданого ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області, проведена позапланова документальна виїзна перевірка ПП «Ремпромбуд-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Сорсо» за період січень 2012 р., травень 2012 р., червень 2012 р., за наслідками якої складено акт від 23.09.2013 року № 97/22-00/33710961.

За висновками вищевказаного акту перевірки ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області винесено податкові повідомлення - рішення від 09.10.2013 року № 0000942200, № 0000922200 та № 0000932200, згідно яких ПП «Ремпромбуд-сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку па додану вартість на загальну суму 206 498,34 грн. (ППР №0000942200), податку па прибуток на 217 123,50 гри. (ППР №0000922200), зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 137 665,56 грн. (ППР №0000932200).

Перевіркою встановлено наступні порушення закону:

1) п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ в результаті чого не підтверджено податковий кредит з ПДВ по ПП «Ремпромбуд-Ссрвіс» на суму 137 665,56 грн.

2) п. 138.2ст. 138, пп. 139.1.9 п 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ внаслідок чого ПП «Ремпромбуд-Ссрвіс» завищено витрати в сумі 688 327,79 грн. і як результат занижено податок на прибуток на загальну суму 144 549,00 грн.

В ході проведення перевірки відповідачем було використано акт ДПІ у Франківському районі м. Львова № 57/22-40/20811284 від 18.07.2013 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Сорсо», з питань господарських відносин з ТзОВ «Промводоремонт» за січень 2012 року та ТзОВ «Промметалресурс», за травень, червень 2012 року, яким ДПІ у Франківському районі м. Львова встановила порушення:

1. п.135.1, п.135.2 ст. 135, п. 137.1, п. 137.4 ст.137. п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (ПП «Сорсо», безпідставно віднесено до складу витрат на загальну суму 683356,55 грн., в тому числі за 1 кв. 2012р. 250000,00 грн., за 2 кв.2012р. 433356,55 гри. - придбання труб у ТОВ «Промводоремонт» та ТзОВ «Промметалресурс», а також завищено доходи на загальну суму 688327,80 грн., в тому числі за 1 кв. 2012р. 254166,60 грн., за 2 кв. 2012р. 434161,20 грн. по операціях з ПП «Ремпромбуд- Сервіс».

2. ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст.188, п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами і доповненнями ПП «Сорсо»,завищено суму податкових зобов'язань па загальну суму 137665,56 грн., за червень 2012р. на суму ПДВ 26746,80 грн. по операціях з ПП «Ремпромбуд - Сервіс», а також встановлено завищення ПП «Сорсо», суми податкового кредиту на загальну суму 136671.31 грн., в т. ч. за січень 2012р. на суму ПДВ 50000,00 грн., за травень 2012р. на суму ПДВ 59747,56 грн., за червень 2012р. па суму ПДВ 26923,75 грн. за рахунок проведення взаєморозрахунків з ТзОВ «Промводоремонт» та ТзОВ «Промметалресурс».

Відтак, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стало переконання податкового органу про безтоварність операцій між ПП «Ремпромбуд-Сервіс» та ПП «Сорсо» і як наслідок встановлення факту відсутності операцій між вказаними контрагентами.

В обґрунтування таких висновків у вищевказаному акті перевірки здійснюється також посилання на акт Криворізької південної міжрайонної ДПІ № 17/222/21887355 від 18.01.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Промводоремонт», яким встановлено фіктивність усіх правочинів цього суб'єкта господарювання за певні періоди.

Не погоджуючись із висновками податкового органу та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховував наступне.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (далі - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як вбачається з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідач стверджує, що фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Сорсо» не було.

Позивач із вказаною позицією не згоден та обґрунтовує наступним.

Між ПП «Ремпромбуд-Сервіс» та ПАТ «Західенерго», правонаступником якого є ПАТ «ДТЕК Західенерго», 15.11.2011 року було укладено договір підряду № 01-0562/2001-Т на виконання робіт по об'єкту «Нарощування 8-го ярусу золовідвалу № 3».

Для виконання своїх обов'язків за договором ПП «Ремпромбуд-Сервіс» уклало з ПП «Сорсо» договори купівлі-продажу сталевої труби № 172 від 29.12.2011 року № 16 від 10.05.2012 року діаметром 820 мм та 530 мм відповідно.

Відповідно до умов зазначених договорів ПП «Ремпромбуд-Сервіс» за придбаний товар в період, що перевірявся відповідачем, сплатило кошти на загальну суму 825 992,63 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Суд, беручи до уваги лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, згідно якого для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи, а також ч.5 ст. 11 КАС України запропонував позивачу представити докази, які спростовували вищенаведені доводи податкового органу.

Позивач підтверджує реальний характер господарських відносин з вищевказаним контрагентом наступними доданими документами:

- копією договору купівлі-продажу № 172 від 29.12.2011 року;

- копією специфікації № 1 до договору купівлі-продажу № 172 від 29.12.2011 року;

- копією накладної № 1 від 26.01.2012 року;

- копією податкової накладної з квитанцією про її реєстрацію;

- копією сертифікату якості труб № 629/5;

- копією сертифікату на ізоляцію туби № 9320/12 від 18.01.2012 року;

- копією платіжного доручення № 1 від 05.01.2012 року;

- копією договору купівлі-продажу № 16 від 10.05.2012 року;

- копією специфікації № 1 до договору купівлі-продажу № 16 від 10.05.2012 року;

- копією накладної № 4 від 31.05.2012 року;

- копією накладної № 5 від 06.06.2012 року;

- копією платіжного доручення № 125 від 01.06.2012 року;

- копією платіжного доручення № 147 від 14.06.2012 року;

- копією платіжного доручення № 161 від 03.07.2012 року;

- копіями банківських виписок;

- копіями податкових накладних з квитанціями про їх реєстрацію;

- копією сертифікату якості труб;

- копією договору підряду № 01-Р-0526/2011-Т від 15.11.2011 року з додатками;

- копіями довідок про вартість виконаних будівельних робіт за квітень, травень, червень 2012 року;

- копіями актів приймання виконаних будівельних робіт;

- копіями звітів про витрати основних матеріалів на будівництві.

Судом досліджено представлені позивачем документи, встановлено, що вони оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Такі документи підтверджують здійснення господарських операцій, що відбулись між ПП «Ремпромбуд - Сервіс» та ПП «Сорсо», а також подальше використання позивачем у господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей у вказаного контрагента. Такі правочини відповідають меті господарської діяльності позивача, а дані, наведені у документах, що надають право на формування податкового кредиту, відповідають дійсності.

Що до посилання відповідача на висновки Криворізької південної міжрайонної ДПІ, викладені в акті перевірки № 17/222/21887355 від 18.01.2013 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Промводоремонт», яке було контрагентом ПП «Сорсо», суд бере до уваги те, що перевірка провадилась без аналізу первинних документів цього підприємства, а відтак це не дає право податковому органу робити висновки про нікчемність правочинів чи фактичне не проведення певних господарських операцій.

Аналізуючи висновки відповідача про нереальність господарських операцій між ПП «Сорсо» та ТзОВ «Промметалресурс», судом встановлено, що Дніпропетровським окружним адміністративним судом 26.11.2012 року винесено постанову про задоволення позовних вимог ТзОВ «Промметалресурс» до Криворізької ЦМДПІ Дніпропетровської області про скасування податкового повідомлення - рішення. По вказаній справі судом досліджувались обставини господарських відносин ТзОВ «Промметалресурс», які описані у вищевказаному акті перевірки та встановлено відсутність вчинення цим товариством безтоварних операцій.

Відтак, суд вирішуючи дану справу суд виходить з того, що будь-яких судових рішень, щодо визнання контрагента позивача фіктивним підприємствам, визнання недійсними вищевказаних угод з вказаним контрагентам - не має. Відносно доводів відповідача про нікчемність правочинів укладених позивачем із вищевказаним контрагентом, то суд бере до уваги те, що на податкові органи не покладено контроль за дотриманням вимог цивільного законодавства та податкові органи не наділені функціями щодо визнання недійсними (нікчемними) договорів, що має місце в даному випадку.

До того ж, цивільне законодавство України ґрунтується на визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори (чи утриматися від укладення договору) та визначати їх зміст за власним розсудом відповідно досягнутої з контрагентом домовленості, тобто свобода договору, яка закріплена у п.3 ст.3 Цивільного кодексу України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог чинного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Це означає, що: по-перше свобода договору передбачає свободу в укладанні договору, недопустимість примушення відносно вступу у договірні відносини; по-друге свобода договору передбачає можливість свобідного вибору особою, що бажає заключити договір, майбутнього контрагента; по-третє свобода договору включає можливість сторін свободо визначати характер (вид, тип) договору, який вони уклали. Відповідно до статей 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Що ж до висновків відповідача про неправомірне формування податкового кредиту на підставі проведення по ланцюгу постачання безтоварних операцій ПП «Ремпромбуд-Сервіс» від ПП «Сорсо», яке в свою чергу сформувало податковий кредит за рахунок ТзОВ «Промводоремонт» за січень 2012 року та ТзОВ «Промметал ресурс» за травень, червень 2012 року, а ті в свою чергу сформували податковий кредит за рахунок ТзОВ «Вершина Плюс» та ТзОВ « Живий хліб» судом взято до уваги наступне.

З огляду на принцип персональної відповідальності, ПП «Ремпромбуд-Сервіс» не відповідає за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків-контрагентами.

У зв'язку з вищезазначеним, судом взято до уваги лист Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, яким визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сфо рмовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцю гів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платни ком податків та його безпосереднім контрагентом.

Статтею 61 Конституції України регламентовано, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відтак, не виконання контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань не є підставою для не включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту платником податку - покупцем послуг і, відповідно, не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності.

Відповідно до ст. 86 Податкового Кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформляються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Згідно із п.6 І Розділу Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, факти виявлених порушень викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що податковим органом не надано належної оцінки первинним документам, що були представлені позивачем, що, в свою чергу, стало підставою для необґрунтованого висновку про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати суду достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання. Проте, податковим органом, конкретних доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 09.10.2013 року № 0000942200, № 0000922200, № 0000932200.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства « Ремпромбуд-Сервіс» (80461, вул. Київська, 236, смт. Запитів, Кам'янко-Бузький район, Львівська область ЄДРПОУ 33710961) судовий збір в сумі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 19 листопада 2013 року.

Суддя Сакалош В.М.