Постанова № 35353366, 11.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2013 року 810/5595/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропан-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій та зобов"язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пропан-сервіс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Інтернафтогазінвест Компані" їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2012р. по 31.11.2012р., які полягають в порушенні вимог визначення об'єкта оподаткування відповідно до ст. ст. 22, 85 Податкового кодексу України та зазначенні в акті перевірки від 23.08.2013р. за № 87/22-30/32214510;

заборонити відповідачу використовувати інформацію, відображену в акті від 29.03.2013 року №1118/22-621/33108265 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернафтогазінвест Компані" при перевірці фінансово - господарських взаємовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернафтогазінвест компані»;

заборонити відповідачу використовувати інформацію, відображену в акті перевірки від 24.09.2013р. за № 146/22-03/32214510 по фінансово - господарським взаємовідносинам позивача з товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернафтогазінвест компані", у тому числі розміщувати інформацію в базах даних відповідача (АС "Аудит", АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України");

зобов'язати відповідача оформити та видати позивачу довідку про відсутність порушень за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Інтернафтогазінвест компанія" оформленої актом перевірки від 24.09.2013р. за № 146/22-03/32214510;

повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропан-сервіс» судовий збір у розмірі 34,41 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач, ігноруючи надані документи, посилається в акті виключно на інформацію з баз даних, наявних у податкового органу та використовував інформацію, що не передбачена податковим кодексом. Факти встановлені в ході перевірки ґрунтуються на припущеннях та не відповідають фактичним обставинам.

Представник позивача в судове засідання не прибув, проте надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідач, в письмових запереченнях проти позову заперечив у повному обсязі, так як на його думку оскаржувані дії вчинені з дотриманням вимог чинного законодавства.

Представник відповідача також надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу № 453 від 17.05.2013 року виданого ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, головним державним податковим ревізором-інспектором Ганжою С.О., відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст.78, п. 79.1 ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Пропан-сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Інтернафтогазінвест компанія".

За результатами перевірки складено акт № 87/22-30/32214510 від 23.08.2013 року.

У висновках акту, перевіряючим встановлено порушення ст. 185, 188, 198, 200 Податкового кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Пропан-сервіс» з ТОВ "Інтернафтогазінвест компанія", що призвело до заниження сум податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 3 001 760 грн.

Не погоджуючись з висновками акту № 87/22-30/32214510, позивачем були подані до податкового органу заперечення. За результатами розгляду яких, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області було призначено позапланову перевірку з питань перевірки даних викладених в запереченнях позивача. Результати цієї перевірки оформлені актом від 24.09.2013 року № 146/22-03/32214510.

Не погоджуючись з діями відповідача по формуванню висновків в актах № 87/22-30/32214510 та № 146/22-03/32214510, позивач звернувся до суду.

Вивчивши матеріали справи, судом встановлено, що фактично позивач оскаржує Акти перевірки по суті, зокрема, в частині висновків, викладених в них, які стосуються як позивача так і ТОВ "Інтернафтогазінвест компанія".

З огляду на зазначене суд зауважує наступне.

Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

За приписами статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, з наведених процесуальних норм випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку.

А тому дії суб'єкта владних повноважень є такими що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо вони, по-перше, вчинені з перевищенням визначених законом повноважень, та, по-друге, є юридично значимими, тобто мають безпосередній вплив на стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.

Дії контролюючого органу з проведення перевірки, формування висновків та складення акта перевірки не відповідають наведеним критеріям, позаяк такі дії є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства. Тому саме по собі проведення перевірки та формування певних висновків не створює для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав.

Слід також зазначити, що оспорювані за цим позовом Акти та формування певних висновків не мають самостійного правового значення, оскільки не являють собою остаточне волевиявлення владного суб'єкта; в подальшому з урахуванням вчинених дій податковим органом може бути прийнято рішення стосовно прав та обов'язків позивача, у разі проведення перевірки, встановлення порушень та прийняття відповідного рішення.

З наведеного вбачається, що рішення суб'єкта владних повноважень можуть бути виражені у формі нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії.

Визначальною ознакою як нормативно-правового акта так і акта індивідуальної дії є обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (кола суб'єктів), дотримання яких забезпечується правовими механізмами.

Акти перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а, отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

При цьому, право прийняття за наслідками акта перевірки рішення органом державної податкової служби відповідних правових актів індивідуальної дії - податкових повідомлень-рішень, належить до його дискреційних (виключних) повноважень, в тому числі може бути не реалізовано.

Виходячи із сукупності наведених вище норм податкового законодавства, суд дійшов висновку, що проведення перевірки та формування, оформлення висновків за результатами її проведення у формі акта є функціональним обов'язком відповідача.

При проведенні перевірки та складанні акта перевірки посадова особа органу податкової служби вправі робити на підставі наявних матеріалів та за внутрішнім переконанням власні висновки щодо обставин та підстав виникнення порушень законодавства, які на його думку мають місце, висловлювати власну позицію з питань, що входять до об'єкту перевірки, відображати своє бачення того, що для цілей застосування у податковому обліку відповідних наслідків певні угоди на його думку є нікчемними, та за процедурою може відображати ці висновки в акті перевірки, що, однак, само по собі не створює в даному випадку, для позивача будь-яких правових наслідків, не робить ці угоди автоматично нікчемними (недійсними) та не покладає на платника податків будь-яких обов'язків (у тому числі зі сплати податків).

В контексті наведеного суд зазначає, що саме рішення (податкове повідомлення-рішення), прийняте податковим органом на підставі висновків акта перевірки, має правове значення та, відповідно, покладає на платника податків певні обов'язки.

Мотивація акта перевірки, дії щодо відображення висновків інспектора в акті перевірки з посиланням на недійсність договорів з підстав невідповідності договору інтересам держави й суспільства, його моральним засадам, є позицією інспектора (ДПІ), яку він висловлює та відображає на виконання функціональних обов'язків, яка, однак, як зазначено вище, сама по собі не створює для позивача будь-яких правових наслідків, оскільки, виходячи із змісту статті 228 Цивільного кодексу України, з наведених підстав договір може бути визнаний недійсним лише судом.

З урахуванням наведеного вище, вказані вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З приводу позовних вимог про зобов'язання податкового органу утриматись від використання актів перевірок (даних, одержаних за результатами перевірок) та видачі довідок, суд зазначає, що дані вимоги суперечать закону і не підлягають задоволенню. Здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, у тому числі й використання результатів перевірок платників податків, є обов'язком органів Державної податкової служби, що покладений на ці органи Законом України "Про державну податкову службу" та Податковим кодексом України. Будь-яке перешкоджання органу державної влади в реалізації визначеної законом компетенції є неприпустимим і тягне передбачену законом відповідальність.

Керуючись статтями 70, 71, 94, 122, 157 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропан-сервіс» про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, які полягають в порушенні вимог визначення об'єкта оподаткування та зазначенні в акті перевірки від 23.08.2013р. за № 87/22-30/32214510 - провадження у справі закрити.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.