Постанова № 35353241, 14.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 р. Справа №805/14328/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 годин 35 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., за участі секретаря судового засідання Зикун Ю.В., позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області про визнання дій незаконними, скасування вимоги про сплату недоїмки №Ф1680-ф від 09.08.2013 на суму 3717,37 гривень та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

7 жовтня 2013 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області, про визнання дій незаконними, скасування вимоги про сплату недоїмки та зобов'язання вчинити певні дії. Позовні вимоги вмотивовані тим, що з 2011 року позивач мав постійне місце роботи і роботодавець сплатив за нього єдиний внесок, оскільки позивач перестав займатися підприємницькою діяльністю, про що повідомив відповідача, останній незаконно нарахував недоїмку з єдиного внеску, так як законом не передбачена сплата єдиного внеску двічі. З посиланням на статтю 4, 5, 6, 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування", позивач просив визнати незаконними дії по нарахуванню єдиного внеску і відмові у видачі довідки, скасувати вимогу про сплату недоїмки №Ф1680-ф від 09.08.2013 на суму 3717,37 гривень та зобов'язати відповідача видати довідку про зняття з реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності у державного реєстратора.

У судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, через канцелярію суду надав заперечення на позов, просив відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані документи, заперечення проти позову, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19 травня 2009 року ОСОБА_1 був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця про що до «Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» був внесений запис за номером 2 243 000 0000 000822 (а.с. 27).

22 травня 2009 року позивач був взятий на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області як платник єдиного внеску (а.с. 42).

29 грудня 2011 року до «Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» був внесений запис за номером 2243005000100082 про припинення підприємницької діяльності фізичної особа-підприємця ОСОБА_1 (а.с. 11, 13, 42).

В період з 6 грудня 2010 року по 29 грудня 2012 року ОСОБА_1 працював на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Альтей» (а.с. 10).

24 травня 2013 року відповідач листом за №9917/04/23 повідомив позивача про неможливість видачі довідки про відсутність заборгованості у зв'язку із наявністю такої (а.с. 8).

9 серпня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області прийнята вимога про сплату боргу №Ф1680-ф, згідно якої станом на 1 серпня 2013 року заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 3717,37 гривень. Згідно розрахунку вказана недоїмка утворилася у зв'язку із несплатою єдиного внеску за 2011 рік (а.с. 15).

20 вересня 2013 року позивачем була отримана зазначена вимога, про що свідчить його підпис на корінці вимоги (а.с. 36; 44).

Заборгованість позивача зі сплати єдиного соціального внеску за 2011 рік в сумі 3717,37 гривень, підтверджується розрахунком та карткою особового рахунку платника (а.с. 43; 45).

При прийнятті постанови суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Відповідно до статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, працівники - громадяни України, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, та фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується, зокрема:

для працівників - громадян України, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці";

для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток);

для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Як встановлено судом і не заперечується позивачем, в 2011 році ОСОБА_1 працював на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Альтей» і був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Таким чином, оскільки у 2011 році ОСОБА_1 працював на підприємстві і був зареєстрований як фізична особа-підприємець, він мав сплачувати єдиний внесок і як працівник, який працює на підприємстві, і як фізична особа-підприємець, оскільки такий обов'язок був покладений на нього Законом №2464-VI.

Як пояснив ОСОБА_1,+ в 2011 році він сплатив єдиний внесок тільки з нарахованої заробітної плати. Ці ж обставини підтверджуються інформацією, яка міститься в «Індивідуальних відомостях про застраховану особу» ОСОБА_1 (а.с. 9).

Станом на 9 серпня 2013 року Закон №2464-VI діяв в редакції Закону України від 14 травня 2013 року №231-VII, відповідно до якої територіальний орган Пенсійного фонду мав право надсилати платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (частина 4 статті 25).

Таким чином, дії відповідача по нарахуванню недоїмки та направлянню вимоги про її сплату позивачу є такими, що відповідають діючому на час виникнення спірних правовідносин законодавству.

Суд не враховує посилання позивача на те, що єдиний внесок нарахований йому «удвічі».

Як зазначалося раніше, у 2011 році ОСОБА_1 мав сплачувати єдиний внесок і як працівник, який працює на підприємстві, і як фізична особа-підприємець, оскільки такий обов'язок був покладений на нього Законом №2464-VI.

При вирішенні питання про визнання незаконними дій по відмові у видачі довідки та зобов'язання відповідача видати довідку про зняття з реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності у державного реєстратора, суд керувався наступним.

«Порядок взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-6, і в теперішній час діє в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 5 жовтня 2012 року №18-1.

Відповідно до пункту 5.2 вказаного Порядку довідка про відсутність заборгованості із сплати страхових коштів видається фізичній особі-підприємцю тільки після проведення остаточних розрахунків зі сплати страхових коштів та відсутності заборгованість перед Пенсійним фондом.

Оскільки на теперішній час позивач має заборгованість перед відповідачем по сплаті страхових коштів (єдиного внеску), тому відсутні правові підстави для визнання незаконними дій по відмові у видачі довідки та зобов'язання відповідача видати довідку про зняття з реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності у державного реєстратора.

Суд не враховує посилання відповідача на те, що адміністративний позов поданий по за межами строку звернення до суду, з огляду на наступне.

Станом на 9 серпня 2013 року, тобто на день винесення спірної вимоги, Закон №2464-VI діяв в редакції Закону України від 14 травня 2013 року №231-VII.

Відповідно до статті 25 вказаної редакції Закону №2464-VI вимога про сплату недоїмки могла бути оскаржена на протязі десяти робочих днів з дня надходження вимоги.

Позивач отримав вимогу 20 вересня 2013 року (а.с. 44), а позов був зданий на пошту 3 жовтня 2013 року (а.с. 6), тобто на дев'ятий робочий день з дня надходження вимоги.

Не зважаючи на те, що станом на 3 жовтня 2013 року Закон №2464-VI діяв в редакції, яка встановила десятиденний строк звернення до суду обчислюваний календарними днями, слід керуватися строком, який був визначений законом на день прийняття спірної вимоги.

Застосування іншого строку призведе до погіршення становища позивача, що є неприпустимим згідно вимог статті 58 Конституції України.

Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити у повному обсязі.

Питання розподілу судових витрат слід вирішити відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 8-12, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 14 листопада 2013 року.

Постанова в повному обсязі складена 19 листопада 2013 року.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Циганенко А.І.