Постанова № 35353236, 11.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2013 року 810/5606/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвія" до Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ольвія» звернулось з позовом до Державної податкової служби Ірпінської ОДПІ Київської області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.06.2013 року № 0003361540, від 08.07.2013 року №0004101540, від 30.07.2013 року №0004691520 та від 05.09.2013 року №0005091501.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що висновки податкового органу про наявність у позивача обов'язку у 2013 році щодо сплати орендної плати за землю на підставі договору оренди земельної ділянки від 28.02.2007 року №0407340000001 є помилковими, а дії відповідача щодо нарахування податкових зобов'язань - протиправними, оскільки вказаний договір припинив свою дію ще 20.02.2012р., крім того цей договір визнано недійсним з моменту його укладення на підставі рішення суду.

Представник позивача до суду не з'явився та надав суду клопотання про розгляд справу у його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач із врахуванням приписів частини восьмої, одинадцятої статті 35 та абзацу другого частини третьої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України був належним чином повідомлений про судові засідання, проте письмових заперечень до суду не надав, свого представника для участі у судових засіданнях не направив.

За таких обставин, враховуючи положення ч.6 ст. 128 КАС України, судовий розгляд було продовжено в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Ірпінською ОДПІ Київської області Державної податкової служби проведено камеральні перевірки податкової звітності щодо виявлених помилок (порушень) в податковій звітності по орендній платі за землю ТОВ «Ольвія», за результатами яких складено Акт за №572/15-4/32607076 від 22.05.2013 року, Акт за №762/15-4/32607076 від 20.06.2013 року, Акт за №827/15-4/32607076 від 12.07.2013 року та Акт за №949/15-4/32607076 від 19.08.2013 року.

Згідно з висновками вказаних актів податковим органом встановлені порушення позивачем п. 228.1, п. 288.3, п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, оскільки ТОВ «Ольвія» в податковій декларації з плати за землю від 26.04.2013р.не враховано зобов'язання з орендної плати за землю за січень-червень 2013 року по договору оренди земельної ділянки від 28.02.2007 року №0407340000001 площею 20,0 га, яка розташована у Київській області, селище Гостомель, вулиця Леніна 364-А.

На підставі висновків актів перевірки відповідачем прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 05.06.2013 року № 0003361540, яким нараховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Ольвія» основний платіж з податку на землю в розмірі 192 279,99 гривень, штрафні санкції - 48 069,99 гривень;

- податкове повідомлення-рішення від 08.07.2013 року №0004101540, яким нараховано позивачу основний платіж з податку на землю в розмірі 192 279,99 грн., штрафні санкції 96 140,00 гривень;

- податкове повідомлення-рішення від 30.07.2013 року №0004691520, яким нараховано основний платіж з податку на землю 192 279,99 грн., штрафні санкції - 96 140,00 гривень;

- податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 року №0005091501, за яким нараховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Ольвія» основний платіж з податку на землю в розмірі 64 093,33грн., штрафні санкції - 32 046,67 гривень.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства належить до сфери дії ПК України.

Відповідно до положень ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п. 288.1. ст.. 288 Кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.3. ст. 288 Кодексу).

Судом встановлено, що 20.07.2007р. між Гостомельською селищною радою і ТОВ «Ольвія» укладено Договір №0407340000001 оренди земельної ділянки площею 20,0 га, яка розташована у Київській області, селище Гостомель, вулиця Леніна 364-А.

Відповідно до п. 8 Договору оренди, Договір укладено на 5 років, у зв'язку з чим термін дії Договору закінчився 28.02.2012 року.

Згідно з цим пункту Договору оренди, після закінчення строку дії Договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 20 Договору оренди передача земельної ділянки орендарю здійснюється за актом її приймання-здачі.

Відповідно до пп. 21, 22 Договору оренди, повернення земельної ділянки відбувається після припинення дії Договору, без складання будь-яких актів.

Статтею 34 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Враховуючи те, що Договір оренди припинився 28.02.2012 року, позивач повернув земельну ділянку орендодавцю.

Крім того судом встановлено, що позивач намагався продовжити термін користування земельною ділянкою, узгоджуючи з Гостомельською селищною радою істотні умови Договору оренди шляхом підписання Додаткових угод.

Не дійшовши згоди щодо всіх істотних умов Договору оренди, у травні 2013 року позивач звернувся до господарського суду з вимогою про визнання недійсним Договору оренди і Додаткових угод до нього.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.06.2013 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 року, визнано недійсним Договір оренди землі від 20.02.2007 року, який зареєстровано в державному реєстрі земель 28.02.2007 року, укладений між ТОВ «Ольвія» і Гостомельською селищною радою; визнано недійсними додаткові угоди до Договору оренди землі від 20.02.2007 року, від січня 2011 року, від 23.11.2011 року, від 11.06.2009 року та від 20.12.2012 року.

Враховуючи викладене, станом на 01.01.2013 року Договір оренди від 20.02.2007 року, який зареєстрований 28.02.2007 року, був припинений, визнаний недійсним з моменту його укладення, а земельна ділянка площею 20,0 га, яка розташована у селищі Гостомель, Київської області по вулиці Леніна 364-А була повернута Гостомельській селищній раді.

Таким чином, в силу положень п. 288.1, п. 288.3 ст. 288 ПК України у податкового органу були відсутні підстави та об'єкт для нарахування орендної плати за землю.

За наведених обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість дій податкового органу щодо додаткового нарахування орендної плати за землю за січень-червень 2013 року Товариству, чим в результаті були порушені права позивача та прийнято неправомірні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним нормам податковим органом не надано до суду належних та допустимих доказів, які могли би спростувати ті обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 05.06.2013 року № 0003361540, від 08.07.2013 року №0004101540, від 30.07.2013 року №0004691520 та від 05.09.2013 року №0005091501.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвія» судовий збір в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.