Ухвала суду № 35352772, 19.11.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Чернівці «19» листопада 2013р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Семенюка К. М.

Суддів Марчука В.Т., Давнього В.П.

при секретарі Трасоруб А.О.

за участю прокурора Шевчука Д.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією старшого прокурора прокуратури Садгірського району м. Чернівці Мігери Д.М. на вирок Садгірського районного суду м. Чернівці від 08 жовтня 2013 року.

В С Т А Н О В И В:

Цим вироком,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженеця с. Василів Заставнівського району Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, працюючого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

визнано винним за ч. 1 ст. 310 КК України та призначено йому, на підставі затвердженої угоди про визнання винуватості, укладеної 23 вересня 2013 року, в м. Чернівці між ним та старшим прокурором прокуратури Садгірського району м. Чернівці Мігерою Д.М., узгоджену міру покарання у вигляді одного року і шести місяців обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування

Провадження №11-кп/794/179/13 Головуючий в І інстанції: Тріска А.І. Категорія ч. 1 ст. 310 КК України Суддя - доповідач: Семенюк К.М.

призначеного покарання, якщо він протягом 1 року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти зазначені органи про зміну місця проживання.

Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.

Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 визнано винним в тому, що навесні 2013 року, на дачній ділянці АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_3 - дружині обвинуваченого, посіяв насіння коноплі, після чого приходив до вказаного місця та періодично поливав їх. 04.09.2013 року працівниками Садгірського РВ УМВС України в Чернівецькій області на вказаній вище ділянці, було вилучено 16 рослин коноплі, які посіяв підозрюваний ОСОБА_2

На вказаний вирок Садгірського районного суду м. Чернівці від 08 жовтня 2013 року старший прокурор прокуратури Садгірського району м. Чернівці Мігера Д.М. подав апеляційну скаргу в якій просить даний вирок скасувати частково та ухвалити новий вирок, яким затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 23.09.2013 року в м. Чернівці між старшим прокурором прокуратури Садгірського району м. Чернівці Мігерою Д.М. та підозрюваним ОСОБА_2, визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК України, та призначити йому узгоджену міру покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 року 6 місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_2 від відбуванні покарання з випробуванням, не врахував узгоджений сторонами іспитовий строк, хоча перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості під час судового засідання судом було з'ясовано, що ОСОБА_2 цілком розуміє свої права, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Крім того, суд переконався, що укладення угоди є добровільним.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію, думку ОСОБА_2, який просить залишити вирок суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляції, судова колегія вважає, що апеляція задоволенню не підлягає, на підставі наступного.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК України, повністю доведена в судовому засіданні та ніким не оспорюється.

Угода, про визнання винуватості, на думку суду першої інстанції, відповідає вимогам Кримінально-процесуального кодексу України та може бути затверджена і на її основі міг бути ухвалений вирок, оскільки умови угоди не суперечать його вимогам, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін. Укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань, не відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. Однак при затвердженні угоди сторонами угоди було визначено іспитовий строк тривалістю 1 рік та 6 місяців. Суд першої інстанції вважав що слід визначити меншу тривалість строку ніж та, що передбачена в угоді.

Згідно ч. 2 ст. 75 КК України суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді обмеження волі, на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Також відповідно до ч. 3 ст. 75 КК України у випадку затвердження угоди про визнання вини, тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що термін іспитового строку та обов'язки які покладаються на особу звільнену від відбуття покарання з випробуванням, є пріоритетним правом суду.

Таким чином, судом бралось до уваги, те що між прокурором та ОСОБА_2 були узгоджені вид і міра покарання - 1 рік та 6 місяців обмеження волі, із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, які є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, який позитивно характеризується, одружений, має на утриманні малолітню дитину, працює приватним підприємцем, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий. Крім того, виходячи з вищевикладеного та керуючись ст. 75 КК України, районний суд вважав, що обвинуваченому слід визначити іспитовий строк тривалістю 1 рік і такий строк є достатнім для його виправлення.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що районний суд прийшов до правильного висновку та встановив правильно іспитовий строк тривалістю 1 рік, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу старшого прокурора прокуратури Садгірського району м. Чернівці Мігера Д.М. - залишити без задоволення, а вирок Садгірського районного суду Чернівецької області від 08 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_2 засудженого за ч. 1 ст. 310 КК України - без змін.

Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Головуючий К.М. Семенюк

Судді В.Т. Марчук

В.П. Давній

Копія вірна: суддя