Ухвала суду № 35352329, 20.11.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№22-ц/778/5247/13 Головуючий у 1 інстанції: Бойчева Н.В.

Суддя-доповідач: Осоцький І.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.,

Суддів Панкеєва О.В.,

Мануйлова Ю.С.,

При секретарі: Бурима В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційній банк «ПриватБанк» на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 19 вересня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційній банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому зазначало, що відповідно до укладеного договору ЗА від 13.04.2007 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надало ОСОБА_3 кредит у розмірі 50 000 грн. на термін до 12.08.2010 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі та на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 05.03.2013 року має заборгованість - 112 882, 27 грн., яка складається з наступного: 33 745, 19 грн. - заборгованість за кредитом; 41 781, 26 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 31 742, 38 - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 250 грн. - штраф (фіксована частина); 5 363, 44 грн. - штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 і між ПАТ КБ „ПриватБанк" і ОСОБА_5 було укладено: договори поруки, за якими останні зобов"язалися відповідати перед кредитором за виконання обов"язків за кредитним договором в тому розмірі, що і боржник.

В зв'язку з вищевикладеним позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 112 882, 27 грн. за кредитним договором № З А від 13.04.2007 року та судові витрати.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 19 вересня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № ЗА від 13.04.2007 року: 71 341, 27 грн., судові витрати у розмірі 713, 41 грн.. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення в частині відмови у стягненні заборгованості з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та зменшенню суми стягнення скасувати, ухвалити нове про задоволення позову в цій частині позовних вимог.

Перевирівши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанціїї в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частково задовольняючи позовні вимоги Банку до кредитополучателя, суд обгрунтовно виходив з того, що порука припинилася внаслідок непред"явлення Банком до поручителів вимог протягом 6-ти місяців від дня настання строку виконання кредитного договору, а частина заявлених Банком позовних вимог була вже вирішена за судовим наказом від 28.07.2008 року.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору ЗА від 13.04.2007 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 50 000 грн. на термін до 12.08.2010 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором / а.с.10-12 /.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитом між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 були укладені: договори поруки без зазначення строків дії цих договорів, за якими останні зобов"язалися відповідати перед кредитором за виконання обов"язків за кредитним договором в тому є розмірі, що і боржник / а.с.13, 14 /.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором Банк нарахував відповідачу станом на 05.03.2013 року заборгованість - 112 882, 27 грн., яка складається з наступного: 33 745, 19 грн. - заборгованість за кредитом; 41 781, 26 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 31 742, 38 - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 250 грн. - штраф (фіксована частина); 5 363, 44 грн. - штраф (процентна складова).

Проте, на що правильно послався та врахував суд першої інстанції, за судовим наказом, виданим Якимівським районним судом Запорізької області від 28.07.2008 року та який набув чинності 14.08.2008 року, вже було стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та поручителів ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість за тим самим кредитним договором ЗА від 13.04.2007 року у сумі - 41 541 грн. / а.с.97 /.

За нормами ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином висновок суду про те, що станом на 05.03.2013 року заборгованість за кредитним договором ЗА від 13.04.2007 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 склала за відліком стягнутої за судовим наказом суми заборгованості - 71 341,27 грн.( 112 882,27 грн. - 41 541 грн.) є законним та обгрунтованим.

У договорах поруки, укладених 13.04.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 і між ПАТ КБ „ПриватБанк" і ОСОБА_5, за якими останні зобов"язалися відповідати перед кредитором за виконання обов"язків боржника за кредитним договором в тому розмірі, що і боржник, строків дії цих договорів зазначено не було / а.с.13, 14 /.

За нормами ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6-ти місяців від дня настання строку виконання основного зобов"язання не пред"явить вимоги до поручителя.

В матеріалах справи відсутні докази щодо звернення Банку у 6-ти місячний строк від дня настання строку виконання основного зобов"язання за кредитним договором до поручителів, а саме у термін з 13.08.2010 року по 13.08.2011 року.

Звернення із вимогами до поручителів про сплату заборгованості боржника за кредитом у квітні 2008 року, тобто до закінчення дії основного строку за кредитним договором та 20.11.2012 року / а.с.7, 98, 99 /, врахуванню не підлягає, бо не відповідає строку виконання таких дій, який встановлено нормами ч.4 ст.559 ЦК України.

Отже, оскільки Банк не звернувся із вимогами про стягнення заборгованості до поручителів протягом 6-ти місячного строку з дня настання строку виконання основного зобов"язання, до 13.08.2011р., а лише - 16.05.2013р. із позовом до суду, то порука вважається припиненою.

Доводи позивача про те, що сторони у договорах поруки у письмовій формі домовилися про збільшення строку (позовної давності) звернення до суду для захисту свого порушеного права до 5 років прийняти до уваги неможливо, бо строк позовної давності для захисту свого порушеного права не є своєю правовою природою строком дії договору.

Строком договору за ч.1 ст.631 ЦК України є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права та виконувати свої обов"язки відповідно до договору.

Строком позовної давності за ч.1 ст.256 ЦК України є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу при невиконанні чи неналежному виконанні договору.

Крім того у відповідності до ч.3 ст.6 ЦК України сторони не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства (щодо строків за ч.4 ст.559 ЦК України), якщо обов"язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту.

За таких обставин ухвалене у цій справі судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судом норм діючого законодавства.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційній банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 19 вересня 2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: