Рішення № 35352014, 14.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2013 р.Справа № 922/3930/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Міністерства охорони здоров'я України (м. Київ) до Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" (м.Харків) про стягнення 315,03 гривень за участю представників:

позивача - Романчука Д.М. (довіреність №01.05.20-01/25 від 15 січня 2013 року)

відповідача - Коваленка О.О. (довіреність №53 від 07 листопада 2013 року)

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2013 року Позивач, Міністерство охорони здоров'я України, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" (Відповідача) штрафних санкцій, а саме 315,03 гривень суми нарахованої пені. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням Відповідачем умов договору про закупівлю товарів за державні кошти №281/21-24, укладеного між сторонами 04 жовтня 2012 року. Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача 1720,50 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 вересня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03 жовтня 2013 року.

03 жовтня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№36582) витребувані судом документи, на підтвердження своєї правової позиції по даній справі. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

У відкритому судовому засіданні 03 жовтня 2013 року було оголошено перерву до 04 листопада 2013 року.

04 листопада 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду відзив (вх.№40730), в якому викладена позиція останнього полягає у тому, що він дійсно укладав спірний договір з Позивачем, але вважає, що ним не було порушено умови спірного договору, посилаючись на те, що сторони дійшли згоди про зміну істотних умов договору щодо строків поставки та порядку розрахунків за товар, тобто змінились договірні зобов'язання сторін, а тому товар повинен був бути поставлений Позивачем протягом 90 календарних днів з моменту передоплати, а саме 20 березня 2013 року. З урахуванням викладеної правової позиції, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, за відсутністю правових підстав для нарахування штрафних санкцій.

У відкритому судовому засіданні 04 листопада 2013 року було оголошено перерву до 14 листопада 2013 року.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 14 листопада 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник Відповідача у відкритому судовому засіданні 14 листопада 2013 року проти позовних вимог заперечував. Зазначав про їх необґрунтованість та безпідставність, вважаючи їх такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

04 травня 2012 року між Міністерством охорони здоров'я України (Позивачем, довірителем) та Державним підприємством "Укрвакцина" (повіреним) було укладено договір-доручення №30/21-24. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками (а.с.50-52).

Відповідно до умов вказаного договору-доручення, повірений зобов'язався виконувати певні дії від імені довірителя, а саме, приймати товар, що централізовано закуповуються довірителем у постачальника, здійснювати відповідні дії для належного приймання, зберігання та доставки товару до закладів охорони здоров'я, а також здійснювати контроль за виконанням договорів про закупівлю, укладених довірителем з постачальниками за певною бюджетною програмою.

04 жовтня 2012 року між Міністерством охорони здоров'я України (Позивачем) та Публічним акціонерним товариством "Фармстандарт-Біолік" (Відповідачем) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №281/21-24. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов спірного договору, постачальник (Відповідач) зобов'язався у 2012 році поставити різні фармацевтичні препарати (надалі - товар), зазначені у специфікації (додаток №1 до договору), а замовник (Позивач), в свою чергу, зобов'язався оплатити відповідний товар. Товар постачається уповноваженому підприємству замовника, а саме, Державному підприємству "Укрвакцина", з метою подальшої його поставки до закладів охорони здоров'я (п.1.1 договору).

На виконання пунктів 1.1 та 3.1 спірного договору, сторонами було підписано специфікацію (додаток №1) на суму 2744343,00 гривень (а.с.20). Вказану специфікацію було підписано повноважними представниками з обох сторін, та скріплено печатками.

Згідно із п.5.1 спірного договору, постачальник зобов'язався забезпечити поставку товару на умовах поставки DDP-Київ (у значенні міжнародних правил Інкотермс-2000) у відповідності до узгодженого графіку поставки.

На виконання пункту 5.1 спірного договору, сторонами було узгоджено графік поставки, відповідно до умов якого, Відповідач повинен був поставити товар на суму 2744343,00 гривень у грудні 2012 року (а.с.21). Вказаний графік було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до п.4.3 спірного договору, замовник має право здійснити попередню оплату, яка здійснюється відповідно до постанови Кабінету міністрів України №1404 від 09 жовтня 2006 року, у термін 90 днів з моменту оплати у розмірі до 100% від ціни договору на підставі рахунку, виставленого постачальником.

Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2012 року Відповідач звернувся до Позивача з проханням провести попередню оплату за товар, згідно із рахунком №8 від 13 грудня 2012 року. Крім того, повну поставку товару гарантував здійснити у грудні 2012 року, згідно графіку поставки (додаток №2 до договору). Даний факт підтверджується листом (вих.№4876/10/105) від 13 грудня 2012 року (а.с.30).

Позивач, в свою чергу, 18 грудня 2012 року здійснив 100% оплату товару, відповідно до умов договору та вищевказаного листа Позивача. Факт відповідної сплати підтверджується платіжним дорученням №1994 від 18 грудня 2012 року на суму 2744343,00 гривень (а.с.31).

Пунктом 5.4 спірного договору передбачено, що приймання-передача товару оформлюється видатковою накладною постачальника, яка підписується матеріально-відповідальною особою постачальника та уповноваженим підприємством, на ту кількість товару, яка відповідає умовам договору.

На виконання умов спірного договору, Відповідач поставив на адресу Позивача товар на суму 2744343,00 гривень. Даний факт підтверджується видатковою накладною №121358 від 24 грудня 2012 року на суму 2733480,00 гривень (а.с.24-25), та видатковою накладною №130040 від 28 січня 2013 року на суму 10863,00 гривень (а.с.23). Вказані видаткові накладні було підписано з обох сторін.

У зв'язку із порушенням умов спірного договору щодо строків поставки товару, та з метою досудового врегулювання спору, Позивач направив претензію (вих.№01.05.-05/259) від 19 квітня 2013 року на адресу Відповідача (а.с.26), в якій посилаюсь на прострочення Відповідачем поставки товару на 29 календарних днів на суму 10863,00 гривень, просив перерахувати на його розрахунковий рахунок 315,03 гривень пені.

У відповідь на вищевказану претензію, Відповідач надіслав на адресу Позивача лист (вих№2048/05) від 15 травня 2013 року (а.с.28), в якому зазначив про змінені істотні умови договору щодо строку поставки товару, посилаючись на п.4.3 договору, а тому відмовився від сплати суми пені, вважаючи її нарахування безпідставним.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню (п.5 ст.179 ГКУ).

Відповідно до ч.1 ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Під змістом договору розуміється сукупність істотних, звичайних і додаткових умов, які визначаються сторонами при його укладанні. Всі умови договору повинні відповідати вимогам того державного замовлення, що є юридичним фактом, на підставі якого суб'єкт господарювання укладає договір. До числа істотних відносяться ті умови, що названі в законі або інших правових актах як істотні. Істотними визнаються також ті умови, що необхідні для договорів даного виду. Необхідними, а отже й істотними, для конкретного договору визнаються ті умови, що виражають його природу і без яких він не може існувати як даний вид договору.

Відповідно до ч.1 ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Зміна і розірвання договору, так само як і його укладання, підпорядковуються певним правилам. Насамперед, дії по зміні або розірванню договорів за своєю юридичною природою є угодами. Отже, до них застосовуються загальні правила про вчинення угод, зокрема правила про форму вчинення угод. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Датою виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару у повному обсязі вважається дата надходження товару у відповідній кількості та якості, що відповідає вимогам цього договору (п.5.7 договору).

Відповідно до п.6.3.1 договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Крім того, слід зазначити, що, у відповідності до п.1 ч.1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" №1404 від 09 жовтня 2013 року, у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти замовники можуть передбачати відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів попередню оплату лише у разі закупівлі вакцин для профілактичних щеплень людей і тварин на строк не більше трьох місяців.

До того ж, у вищевказаній постанові зазначено, що замовники здійснюють попередню оплату лише тих товарів, робіт і послуг, що згідно з договорами передбачається поставити, виконати і надати протягом поточного бюджетного року.

Також, згідно із п.4.4 спірного договору, грошові зобов'язання замовника перед постачальником вважаються виконаними з моменту списання грошових коштів з рахунку замовника в державному казначействі в рахунок оплати товару по договору.

Отже, враховуючи відсутність письмової угоди сторін щодо зміни істотних умов договору, надаючи правову оцінку діям сторін щодо погодження порядку оплати товару за спірним договором за приписами чинного законодавства, та, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" №1404 від 09 жовтня 2013 року, суд не вважає відповідні дії сторін зміною істотних умов договору, та зазначає, що за умовами спірного договору, враховуючи зобов'язання Відповідача поставити товар у грудні 2012 року, не порушуючи умов графіку поставки, кінцевим строком поставки товару є 31 грудня 2012 року, а тому Відповідач своїми діями порушив умови спірного договору щодо поставки товару.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

Враховуючи те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази сплати Відповідачем пені в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача пені нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п.7.2 спірного договору, у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений пунктом 5.1 цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки товару.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок пені, нарахованої Позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.546, 548, 599, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 180, 188, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" (61070, м.Харків, Дзержиньский район, Помірки, код ЄДРПОУ 01973452, р/р №26006962505448 у відділенні ПУМБ РЦ у м.Харкові, МФО 334851) на користь Міністерства охорони здоров'я України (01601, м.Київ, вул. Грушевського, 7, код ЄДРПОУ 00012925, р/р №35213067000021 в ДКСУ, ЄДРПОУ ДКСУ 37567646, МФО 820172) 315,03 гривень пені та 1720,50 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19 листопада 2013 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа №922/3930/13