Рішення № 35351985, 14.11.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 р. Справа № 917/1743/13

За позовом Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006", 69005, м. Запоріжжя, вул. Новицького Якова, 11

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження", 39750, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Пришиб, вул. Гагаріна, 20-а

про стягнення 140881,30 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники до перерви:

від позивача: Тищенко Н.А.

від відповідача: Коваленко В.О., Кузьменко С.П.

Представники після перерви:

від позивача: Тищенко Н.А.

від відповідача: Коваленко В.О.

Розгляд справи продовжується після перерв, оголошених у відповідності до ст. 77 ГПК України в судових засіданнях 05.11.2013 року та 12.11.2013 року.

В судовому засіданні 14.11.2013 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 140881,30 грн. боргу згідно договору поставки насіння № ПЛ-Н-7 від 12.01.2012 року, в т.ч. 77364,00 грн. основного боргу, 23209,20 грн. штрафу та 40308,10 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням повідомлення № 300/13-юр від 23.09.2013 року (а.с. 61) про часткове погашення відповідачем суми боргу.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи, про що свідчить підпис останнього у протоколі судового засідання від 12.11.2013 року (а.с. 65). В попередніх судових засіданнях та у наданому до суду відзиві на позов б/н від 18.09.2013 року (а.с. 37-38) представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували частково, вважаючи безпідставними нарахування на суму заборгованості штрафу та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

12.01.2012 року між Приватним підприємством "Бізон-Тех 2006" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" (відповідач, покупець) був укладений договір поставки насіння № ПЛ-Н-7 (а.с. 10-14), відповідно до якого постачальник у порядку, строки та на умовах, визначених даним договором та специфікаціями до нього, зобов'язався поставити та передати у власність покупця насіння для сівби (далі - насіння, товар), а покупець - прийняти товар та оплатити його (п. 1.1. договору).

Згідно положень п. 9.1. договору поставки насіння № ПЛ-Н-7 від 12.01.2012 року (далі - договір) цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до кінця року, в якому він був укладений.

Приписами п. 4.1. даного договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW (згідно Інкотермс у редакції 2010 року) - склад постачальника, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Куйбишевський район, смт. Комиш-Зоря, вул. Вокзальна, 2 в разі, якщо інше не передбачено специфікаціями до договору.

Відповідно до п. п. 2.1.-2.3. договору найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються у специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємними частинами. Кожна наступна специфікація після першої регулює окрему поставку в рамках цього договору. При цьому всі поставки товару після укладення спірного договору, навіть за відсутності підписаних специфікацій, вважаються поставками за договором, в такому випадку накладна на товар прирівнюється до специфікації.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами були підписані наступні специфікації до договору:

- № 1 від 12.01.2012 року (а.с. 15), якою передбачена поставка РR38R92 кукурудзи на загальну суму 77364,00 грн. з терміном оплати не пізніше 15.10.2012 року;

- № 2 від 02.10.2012 року (а.с. 16), якою передбачена поставка Армоні НК соняшника на загальну суму 27040,00 грн. з терміном оплати не пізніше 15.10.2012 року;

- № 3 від 16.10.2012 року (а.с. 17), якою передбачена поставка ЛГ 56.65 соняшника на загальну суму 26460,00 грн. з терміном оплати не пізніше 31.10.2012 року.

На виконання умов укладеного договору позивач здійснив поставку зазначеного у специфікаціях товару відповідачеві, про що свідчать наявні у справі копії видаткових накладних:

- № ЗП7433 від 17.05.2012 року на суму 77364,00 грн. (а.с. 18);

- № ЗП14134 від 02.10.2012 року на суму 27040,00 грн. (а.с. 19);

- № ЗП14594 від 16.10.2012 року на суму 26460,00 грн.(а.с. 20).

Вищевказаний товар був отриманий відповідачем без жодних зауважень через уповноваженого представника Кузьменка Сергія Петровича на підставі довіреностей № 19 від 15.05.2012 року, № 67 від 02.10.2012 року та № 70 від 16.10.2012 року (а.с. 21-23).

Разом із тим, в порушення своїх зобов'язань за договором відповідач даний товар оплатив лише частково на суму 53500,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки по рахунку (а.с.24).

За таких обставин позивач прохав суд стягнути з відповідача 77364,00 грн. основного боргу, а також нараховані на підставі п. п. 8.1.3., 8.5. договору та ст. ст. 692, 694, 536 ЦК України штраф у сумі 23209,20 грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 40308,10 грн.

Після звернення до суду з даним позовом відповідачем було здійснене часткове погашення суми основного боргу в розмірі 50000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок по рахунку та відповідних платіжних доручень (а.с. 42, 54-56, 62-63).

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 50000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Стосовно іншої частини позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до положень ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як вже зазначалось, умовами договору та специфікаціями до нього передбачено оплату товару в наступні терміни:

- за специфікацією № 1 від 12.01.2012 року - не пізніше 15.10.2012 року;

- за специфікацією № 2 від 02.10.2012 року - не пізніше 15.10.2012 року;

- за специфікацією № 3 від 16.10.2012 року - не пізніше 31.10.2012 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами правовідносин з приводу поставки товару, обсяги та вартість поставленого згідно договору товару, факт наявності заборгованості в сумі 27364,00 грн. за поставлений за договором товар, а також факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем. Крім того, наявність заборгованості у вищевказаному розмірі визнається й відповідачем у наданому до суду відзиві на позов.

Дії відповідача щодо часткового визнання позову не суперечать чинному законодавству України та не порушуються прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За таких обставин суд з урахуванням ч. 5 ст. 78 ГПК України дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 27364,00 грн. основного боргу в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Положеннями ч. 2 ст. 536 визначено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вбачається з п. 8.5. договору, сума процентів за користування чужими грошовими коштами розраховується формулою: СП=(СППх0,5ХД):100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті, СПП - сума простроченого платежу, Д - кількість календарних днів прострочення платежу.

За змістом положень ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із п. 8.1.3. договору за прострочення строків виконання грошових зобов'язань понад 20 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від простроченої суми.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки процентів за користування чужими грошовими коштами та штрафу (а.с. 9), суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Викладені у відзиві на позов заперечення відповідача стосовно нарахування позивачем штрафу та процентів за користування чужими грошовими коштами суперечать умовам спірного договору та положенням чинного законодавства України, а також спростовуються матеріалами справи, внаслідок чого судом відхиляються за безпідставністю.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України з урахуванням положень п. 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу" в повному обсязі покладаються на відповідача, оскільки часткове погашення існуючої заборгованості здійснено лише після звернення до суду з цим позовом.

Приписами ч. 2 ст. 44 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За змістом ст. 2 Закону України "Про судовий збір" (№ 3674-VI від 08.07.2011 року) судовий збір за подання до господарського суду позовних заяв майнового характеру встановлюється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати і не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до приписів ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з положеннями ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік" (№ 5515-VI від 06.12.2012 року) з 01.01.2013 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено на рівні 1147,00 грн. (у місячному розмірі).

Таким чином, позивач при зверненні до суду з цим позовом повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2817,63 грн., однак фактично позивачем було сплачено 4449,38 грн. судового збору, про що свідчить платіжне доручення № 2117 від 17.04.2013 року (а.с. 8).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням викладеного надлишково сплачений судовий збір у розмірі 1631,75 грн. підлягає поверненню позивачеві.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 78, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (39750, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Пришиб, вул. Гагаріна, 20-а, код ЄДРПОУ 30621387) на користь Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" (69005, м. Запоріжжя, вул. Новицького Якова, 11, код ЄДРПОУ 34216986) - 27364,00 грн. основної заборгованості, 23209,20 грн. штрафу, 40308,10 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 2817,63 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 50000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. Повернути Приватному підприємству "Бізон-Тех 2006" (код ЄДРПОУ 34216986) з державного бюджету України надлишково сплачений платіжним дорученням № 2117 від 17.04.2013 року судовий збір в сумі 1631,75 грн. (оригінал платіжного доручення міститься у справі № 917/1743/13).

Повне рішення складено 15.11.2013 року.

Суддя Гетя Н.Г.