Постанова № 35351386, 14.11.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 820/9273/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представників:

позивача - Іваненко Я.О., відповідача - Засопіна М.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Промімпекс" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Промімпекс", з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001392204 від 06.06.2013 р.

Представник позивача в обґрунтування позовних вимог в позові зазначив що, правочин був укладений та виконаний сторонами угод в повному обсязі, у відповідності до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення - рішення не відповідає фактичним обставинам справи, та підлягає скасуванню в повному обсязі. У судовому засіданні представник позивача вимоги і доводи заявленого позову підтримав та просив суд прийняти рішення про його задоволення в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги адміністративного позову не визнав з підстав та мотивів, викладених в наданих до суду письмових запереченнях. Просив суд ухвалити рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, вислухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за наслідком аналізу змісту норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ фірма "Промімпекс", за результатами якої складено акт №1800/22.4-07/24489282 від 24.05.2013 р. "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ фірма "Промімпекс" з питань дотримання ПДВ за квітень 2012 р. та податку на прибуток за період з 01.04.2012 р. по 30.06.2012 р. по взаємовідносинам з ТОВ "НВП "Аллхім - Сервіс" та подальшому ланцюгу постачання" (а.с. 7 - 12).

Висновками акту документальної позапланової виїзної перевірки №1800/22.4-07/24489282 від 24.05.2013 р. встановлено порушення ТОВ фірма "Промімпекс" п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 9 397,00 грн., у т.ч. за квітень 2012 р. на суму 9 397,00 грн. в частині вартості придбаних товарів у ТОВ "НВП "Аллхім - Сервіс" та зменшення від'ємного значення р. 24 Декларації з ПДВ за квітень 2012 р. на суму 9 397,00 грн.

За приписами п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17, п. 86.4, п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта, результати розгляду яких враховуються керівником органу державної податкової служби (або його заступником) при прийнятті рішення про визначення грошових зобов'язань.

В ході розгляду справи судом з'ясовано, що позивач з висновками акту документальної позапланової виїзної перевірки №1800/22.4-07/24489282 від 24.05.2013 р. не погодився та надав до ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС письмові заперечення №25053-1 від 29.05.2013 р. з проханням скасувати висновки акту перевірки №1800/22.4-07/24489282 від 24.05.2013 р. (а.с. 15). Однак, листом від 06.06.2013 р. №8351/10/224-15 про розгляд заперечень на акт перевірки податковий орган повідомив ТОВ фірма "Промімпекс", що висновки акту позапланової виїзної перевірки №1800/22.4-07/24489282 від 24.05.2013 р. є правомірними, а заперечення такими, що не підлягають задоволенню (а.с. 13 - 14).

На підставі висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки №1800/22.4-07/24489282 від 24.05.2013 р. та згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС 06.06.2013 р. винесено податкове повідомлення - рішення №0001392204, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 9 397,00 грн. (а.с. 6).

В ході судового розгляду з'ясовано, що податкове повідомлення-рішення від 06.06.2013 р. №0001392204 було оскаржене позивачем в адміністративному порядку відповідно до приписів п. 56.2, п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України шляхом подачі до ДПС у Харківській області скарги від 17.06.2013 р. №17063-1 (а.с. 24 - 25). Рішенням ГУ Міндоходів у Харківській області від 08.08.2013 р. №1088/10/20-40-10-04-17 про результати розгляду скарги залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 06.06.2013 р. №0001392204 а скарга - без задоволення.

Не погодившись з рішенням ГУ Міндоходів у Харківській області від 08.08.2013 р. №1088/10/20-40-10-04-17, позивачем було подано повторну скаргу до Міністерства доходів і зборів України від 21.08.2013 р. № 21083-1 (а.с. 26 - 27). Проте, рішенням Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 р. № 11116/99-99-10-01-15, скаргу ТОВ фірма "Промімпекс" залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 06.06.2013 р. №0001392204 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги - залишені без змін (а.с. 28 - 32).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки №1800/22.4-07/24489282 від 24.05.2013 р., що покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 06.06.2013 р. №0001392204, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Як з'ясовано в ході судового розгляду та підтверджено матеріалами справи висновки відповідача про порушення ТОВ фірма "Промімпекс" вимог податкового законодавства, ґрунтуються на доводах про безпідставність та неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за квітень 2012 року по взаємовідносинам зі своїм контрагентом - ТОВ "НВП "Аллхім - Сервіс", діяльність якого на думку податкового органу, має ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності за період грудень 2011 р., лютий - травень 2012 р., що в свою чергу, призвело до завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ за квітень 2012 р. на суму 9 397,00 грн.

Суд з такими висновками відповідача не погоджується, вважає їх помилковими та такими, що документально не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до статті 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з цим суд відмічає, що податкова накладна, як підстава для нарахування податкового кредиту, має бути складена за наслідками реального виконання господарської операції особою, яка має необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, в іншому випадку такий документ не може мати сили первинного документа у розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджувати факт здійснення господарської операції навіть за наявності у такого документа усіх формальних реквізитів.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому суд звертає увагу, що дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

В ході дослідження операцій, на підставі яких позивачем були сформовані дані податкового обліку, судом встановлено, що взаємовідносини ТОВ фірма "Промімпекс" з ТОВ "НВП "Аллхім - Сервіс" склались на підставі договору купівлі - продажу № 1204/1 від 12.04.2012 року, згідно умов якого, постачальник (ТОВ "НВП "Аллхім - Сервіс") зобов'язується передати у власність, а замовник (ТОВ фірма "Промімпекс") зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору лабораторні меблі (надалі - товар), ціна та кількісні характеристики якої викладені у рахунках на товар, які є невід'ємною частиною даного договору (а.с. 16 - 17).

Факт придбання та отримання позивачем у ТОВ "НВП "Аллхім - Сервіс" товару підтверджується видатковою накладною №110 від 13.07.2012 р. (а.с. 18).

Факт прийому ТОВ фірма "Промімпекс" переданого ТОВ "НВП "Аллхім - Сервіс" відповідного товару, визначеного у договорі, підтверджується складеним та підписаним між сторонами актом прийому - передачі №1 від 13.07.2012 р. (а.с. 19).

Матеріалами справи підтверджено, що отримані від ТОВ "НВП "Аллхім - Сервіс" основні засоби та інвентар зараховані позивачем на рахунки бухгалтерського обліку: на бухгалтерський рахунок 106 "Інструменти, прилади та інвентар" (без ПДВ) (довідка ТОВ фірма "Промімпекс" від 13.11.2013 р. (Вих. №131113-1).

Матеріали справи також містять фотокопію встановленого в одному із виробничих приміщень, а саме в лабораторії заводу ТОВ "Промімпекс" за адресою: м. Харків, вул. Каштанова, 29, придбаного у ТОВ "НВП "Аллхім - Сервіс" за договором купівлі - продажу № 1204/1 від 12.04.2012 року товару (а.с. 20). Тобто, придбаний товар використовувался позивачем у власній господарській діяльності.

Позивачем було сплачено отриманий товар у безготівковій формі, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією банківської виписки від 25.04.2012 р.

Від ТОВ "НВП "Аллхім - Сервіс" позивачем отримана податкова накладна № 221 від 25.04.2012 р. на загальну суму 56 382,12 грн., у тому числі ПДВ - 9 397,02 грн. (а.с. 21 - 23).

Вищевикладені обставини придбання позивачем послуг підтверджені належними та допустимими доказами, не викликають у суду будь-яких сумнівів в реальності здійснення позивачем господарської діяльності та тих операцій, в межах яких сформовано податковий кредит при обчисленні податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "НВП "Аллхім - Сервіс". При цьому суд зауважує, що долучені до матеріалів справи та досліджені судом копії первинних документів позивача по взаємовідносинам з ТОВ "НВП "Аллхім - Сервіс" були досліджені ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС при проведенні перевірки позивача, про що зазначено в акті перевірки без встановлення будь-яких недоліків щодо їх складання або достовірності даних (арк. 3 акту перевірки).

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Посилання відповідача на висновки акту від 14.11.2012 р. №561/22-104/36372803 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "НВП "Аллхім - Сервіс" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за грудень 2011 р., лютий - травень 2012 року", складеного Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС та надісланого відповідачу для вжиття відповідних заходів, суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицію, викладеною у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, та практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 22.01 2009 у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії"), яку суди повинні застосовувати як джерело права відповідно до положень ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "НВП "Аллхім - Сервіс" та правомірності віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковій накладній, виписаній на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення - рішення від 06.06.2013 р. №0001392204 дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Промімпекс" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001392204 від 06.06.2013 р., винесене ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Промімпекс" (код 24489282) з Державного бюджету України 114 (сто чотирнадцять) грн. 71 коп. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 19 листопада 2013 року.

Суддя Шевченко О.В.