Постанова № 35350908, 01.11.2013, Маневицький районний суд Волинської області

Номер справи: 164/1382/13-а

Провадження по справі: 2-а/164/27/2013

Категорія: 10.3.2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 листопада 2013 року. Маневицький районний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Покидюка М.В., розглянувши в порядку скороченого провадження в смт. Маневичі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації Волинської області про визнання протиправною відмови у виплаті компенсації при наданні соціальних послуг, -

В С Т А Н О В И В:

16 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації Волинської області (далі - Управління) про визнання протиправною відмови у виплаті компенсації при наданні соціальних послуг.

Позивач свої вимоги обґрунтував тим, що він є працездатним, проте ніде не працює, однак здійснює догляд за своєю мамою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, інвалідом з дитинства 1 -ї групи, членом сімї загиблого, яка за висновком МСЕК потребує постійного стороннього догляду. При цьому отримує 172 гривні 02 копійки допомоги за здійснення такого догляду. Основним джерелом його існування є дана соціальна допомога. До 28 березня 2013 року позивач отримував від відповідача компенсацію по догляду за ОСОБА_2 у розмірі 13 гривень (враховуючи індексацію) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 832 від 26 липня 1996 року ,,Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян, якою встановлено щомісячні компенсаційні виплати в розмірі 4 гривні 80 копійок. З 28 березня 2013 року ОСОБА_1 було переведено, як отримувача компенсації по догляду за ОСОБА_2 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 558 від 29 квітня 2004 року ,,Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги.

В серпні 2013 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про надання йому такої допомоги щомісячно в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак отримав відповідь, що державна допомога йому, фізичній особі, яка надає соціальні послуги інваліду 1 - ї групи, надається згідно постанови Кабінету Міністрів України № 558 від 29 квітня 2004 року в розмірі 172 гривні 02 копійки, тобто 15 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірною відмову Управління щодо невиплати компенсації по догляду за інвалідом 1 - ї групи в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб та зобовязати відповідача нараховувати та виплачувати державну допомогу за доглядом за інвалідом 1 - ї групи в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого в законах України про Державний бюджет на відповідний рік, починаючи з 28 березня 2013 року до обмеження чи припинення права на дану компенсаційну виплату.

Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 16 жовтня 2013 року відкрите скорочене провадження у даній адміністративній справі.

Представник відповідача ОСОБА_3 подав до суду заперечення на позовні вимоги ОСОБА_1, в якому вказав, що відносно задоволення позову заперечує, оскільки щомісячна компенсаційна виплата нараховувалася та виплачувалася відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України № 558 від 29 квітня 2004 року ,,Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, а тому у задоволенні позову просив відмовити за безпідставністю.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Матеріалами справи, зокрема довідкою до акта огляду МСЕК серії ВЛН № 063850 від 10 липня 2007 року, судом установлено, що ОСОБА_2 є інвалідом І групи з дитинства, а ОСОБА_1 отримує компенсацію в розмірі 172 гривні 02 копійки по догляду за ОСОБА_2 як фізична особа, яка надає соціальні послуги інваліду 1 групи, що вбачається з заперечення Управління за № 2907/04 від 28 жовтня 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 8 ст. 7 Закону України ,,Про соціальні послуги фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначаються і виплачуються компенсаційні виплати в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. ст. 113, 117 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади; Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обовязковими до виконання.

Пунктами 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 558 від 29 квітня 2004 року ,,Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги установлено, що непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям - інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами), призначається щомісячна компенсаційна виплата. Компенсація призначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у таких розмірах: 15% - фізичним особам, які надають соціальні послуги інвалідам 1 групи.

Згідно з положеннями ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно - правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно - правового акта Конституції України закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З матеріалів справи, а також з листа Управління № Ш - 48/02 - 06 від 22 серпня 2013 року, вбачається, що відповідачем здійснювалась виплата компенсації позивачу в розмірі 172 гривні 02 копійок (з урахуванням індексації - 13 гривень 86 копійок). Такий розмір виплати визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 558 ,,Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги і Управління законно дотримується даної вимоги.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Бюджетний кодекс України, частиною другою статті 4 якого передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України. Абзацом другим даного пункту встановлено, якщо іншим нормативно - правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу. Джерелом заявленої виплати є кошти Державного бюджету України, відтак при вирішені даної справи слід керуватися приписами Бюджетного кодексу України, зокрема даними його нормами.

Відповідно до частини 1 статті 23 Бюджетного кодексу України, будь - які бюджетні зобовязання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 48 БК України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобовязання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобовязань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації. Зобовязання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобовязаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобовязань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобовязань не здійснюються.

Вищевикладене в повній мірі підтверджує той факт, що Управління має право та можливість виплачувати допомогу лише в тих розмірах, які доведені йому розпорядниками коштів вищого рівня. В іншому випадку Управління буде порушувати положення статті 48 Бюджетного кодексу України, що може мати наслідком притягнення посадових осіб Управління до відповідальності за нецільове використання бюджетних коштів.

Конституційний Суд України 25 січня 2012 року в справі № 3 - рп/2012 за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному звязку з окремими положеннями Конституції України, розяснив, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному звязку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно - правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно - правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, Закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Згідно ст. ст. 63, 69 Закону України ,,Про Конституційний Суд України від 16. жовтня 1996 року рішення Конституційного Суду України є обовязковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до п. 3.1 ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 9 Закону України ,,"Про судовий збір від 8 липня 2011 року зі змінами та доповненнями, який набрав чинності 1 листопада 2011 року, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду; судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

А тому на підставі викладеного, суд приходить висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 9, 10, 11, 94, 99, 183 - 2 КАС України, ст. ст. 19, 46, 113, 117 Конституції України, Законом України ,,Про соціальні послуги, Постановою Кабінету Міністрів України № 558 від 29 квітня 2004 року ,,Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, Законом України ,,Про судовий збір від 8 липня 2011 року, Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року, суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації Волинської області про визнання протиправною відмови у виплаті компенсації при наданні соціальних послуг відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь отримувача коштів УДКСУ у Манев. р ні (Манев.р - н)22030001 (рахунок отримувача 31211206700287, код отримувача 37950857, код банку отримувача 803014, банк отримувача ГУДКСУ у Волинській області, найменування суду Маневицький районний суд Волинської області, платник ОСОБА_1П.) 68 (шістдесят вісім) гривень 82 копійки судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Маневицький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: