Постанова № 35350823, 07.11.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р. Справа № 926/730/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Бойко С.М.

Галушко Н.А.

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» за № 941 від 30.08.2013р.

на рішення господарського суду Чернівецької області від 21.08.2013р.

у справі № 926/730/2013

за позовом публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго», м.Чернівці

до відповідача закритого акціонерного товариства «Електро», м.Чернівці

про стягнення 33137,50 грн. заборгованості.

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 21.08.2013р. у справі №926/730/13 (суддя Марущак І.В.) частково задоволено публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» (позивач, надалі - ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго»), стягнуто з закритого акціонерного товариства «Електро» (відповідач, надалі - ЗАТ «Електро») на користь позивача 8107,52 грн. за спожиту активну електроенергію, 4987,70 грн. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, 1950,35 грн. за спожиту реактивну електроенергію, 14873,11 грн. за договором №72-Д від 20.07.2012р. про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості, 186,70 грн. пені, 37,41 грн. 3% річних, 12,71 грн. інфляційних втрат та 1565,20 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту активну і реактивну електроенергію, а також за договором №72-Д від 20.07.2012р. Проте, зважаючи на те, що розміри перевищення договірних величин споживання електричної енергії, інфляційні втрати, пеня та 3% річних були нараховані позивачем невірно, судом здійснено переахунок вказаних сум та стягнуто їх у новому розмірі.

ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі. Скаржник посилається на те, що при прийнятті рішення, судом порушено норми матеріального та процесуального права, неправильно встановлено обставини справи. Зокрема, посилаючись на ч. 4 ст. 174 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного суду України №№ 2 і 5 від 12.06.2009р., наголошує на тому, що господарським судом неправомірно не прийнято до уваги заяву директора відповідача про визнання позову в повному обсязі, тобто, «за наявності безумовного визнання позовних вимог відповідачем, суд вдається до з'ясування обставин справи». Також, вважає, що судом допущено арифметичну помилку в розрахунку пені, оскільки позивачем здійснено такий розрахунок за 183 дні, а в графі «період місяць, рік» внесено інформацію про період за який виник борг, а не період за який нараховано санкції. Також, судом безпідставно не прийнято до уваги роз'яснення, надані позивачем в судовому засіданні, щодо прогнозованого об'єму споживання відповідачем електричної енергії на наступний рік, що полягало у внесенні постачальником електроенергії виправлення в додаток до договору стосовно лімітів споживання на рівні 720 кВт. в місяць, у зв'язку з неможливістю надати визначений сторонами в додатку до договору обсяг послуг.

ЗАТ «Електро» вимог ухвал суду від 10.09.2013р. та 24.10.2013р. не виконало та не подало відзиву на апеляційну скаргу.

Листом від 01.11.2013р. №1181 скаржник подав суду розрахунки пені, річних та інфляційних нарахувань, а також повідомив суд про неможливість забезпечити в судове засідання явку свого уповноваженого представника та, у зв'язку з цим, просив розглянути справу без його участі.

Позивач та відповідач явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення сторонам ухвали суду від 10.09.2013р. за їх адресами (а.с. 85, 86). Оскільки в справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу без представників сторін.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

04.01.1997р. між Державною акціонерною енергопостачальною компанією «Чернівціобленерго» (постачальник) та ЗАТ «Електро» (споживач) укладено договір на постачання електричної енергії №215 (надалі - договір, а.с. 9-12), відповідно до якого постачальник електричної енергії здійснює постачання електричної енергії споживачу, а останній оплачує постачальнику вартість електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами (п.1).

Відповідно до пункту 3.3 статуту ВАТ «ЕК«Чернівціобленерго», воно є правонаступником ДАЕК «Чернівціобленерго» (а.с. 51-54), а згідно пункту 1.1 статуту ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго», воно є правонаступником ВАТ «ЕК «Чернівціобленерго» (а.с. 48-50).

На виконання умов договору, за період з листопада 2012 року по лютий 2013 року на підставі поданих відповідачем звітів про використану електроенергію (а.с.36-39), позивачем було виставлено рахунки за спожиту активну електроенергію в розмірі 9309 кВт/год. на загальну суму 10607,52 грн. (а.с. 21, 25, 29, 32), за спожиту реактивну електроенергію в розмірі 29614 кВАр/год. на загальну суму 1950,35 грн. (а.с. 22, 26, 30, 33) та за перевищення договірних величин споживання електричної енергії (за листопад 2012р., грудень 2012р., лютий 2013р.) на суму 7766,73 грн. (а.с. 23, 27, 34).

20.07.2012р. між ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» (кредитор) та ЗAT «Електро» (боржник) було укладено договір №72-Д про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості (надалі - договір про реструктуризацію, а.с. 62), відповідно до п.1 якого, його предметом є реструктуризація та порядок погашення заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 0215/4 від 09.01.1999р. на суму 24322,42 грн., що підтверджується актом звірки від 20.07.2012 р. (а.с. 64), та визнається боржником в повному обсязі.

Несплата відповідачем в повному обсязі вказаних сум заборгованості стала підставою для звернення «ЕК «Чернівціобленерго» із позовом про їх стягнення.

Судова колегія, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 7 договору передбачено, що розрахунки за електричну енергію, потужність та інші платежі за розрахунковий період (місяць) здійснюються, за діючими тарифами та існуючим індексом цін відповідно до тарифних груп кожної точки обліку.

На підставі пункту 4.2. договору, для визначення величини використаної електроенергії, споживач зобов'язаний знімати та представляти постачальнику за встановленою формою показання розрахункових електролічильників згідно з календарним графіком та за формою, які визначені додатками до договору.

Згідно п. 7.1. договору, споживач зобов'язаний подавати у відділ збуту Чернівецького РЕМ звіти про використану електроенергію, документи, що підтверджують оплату за розрахунковий період та одержувати платіжні доручення для оплати спожитої енергії в наступному розрахунковому періоді та інші платіжні документи (надбавка за компенсацію реактивної енергії і т. ін.).

Пунктами 4.1, 7.2 договору передбачено зобов'язання споживача сплачувати за використану електроенергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період. Оплата платіжних документів здійснюється споживачем самостійно, в 5-ти денний строк після дати, зазначеної в платіжному документі.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що у випадку споживання електроенергії понад кількість, обумовлену цим договором на відповідний період (місяць, квартал), більше ніж на 2%, споживач сплачує постачальнику вартість електроенергії, витраченої понад обумовлений даним договором обсяг електричної енергії згідно з чинним законодавством.

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до п. 16. договору, він укладався на строк до 31.12.1997р., та вважався щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Як встановлено судом першої інстанції, між сторонами укладався лише договір на постачання електричної енергії № 215 від 04.01.1997 р. Покликання в додатках та в рахунках на договір №0215 від 01.01.1999р. зумовлені тим, що до 01.01.1999р. у ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» не було білінгової програми бухгалтерського обліку споживачів електричної енергії, а у зв'язку з її введенням, всі договори на користування електричної енергією, укладені до вказаної дати, були занесені до білінгової програми бухгалтерського обліку з автоматичною датою укладання - 01.01.1999р.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст. 630 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, за спірний період (листопад 2012р. - лютий 2013р.), відповідач подав звіти про використану електроенергію, на підставі яких позивач виставив йому рахунки за активну та реактивну електричну енергію, а також за перевищення договірних величин споживання електричної енергії. Факт отримання рахунків підтверджується підписами посадової особи відповідача та проставленими датами їх отримання.

Як вбачається із позовної заяви позивача (а.с. 4-5) та розрахунків до неї (а.с. 15-20), заборгованість за спожиту активну електроенергію за період з листопада 2012 року по лютий 2013 року відповідач оплатив частково в розмірі 2500,00 грн., за спожиту реактивну електроенергію оплати не провів, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії сплатив 0,49 грн., заборгованість за договором про реструктуризацію погасив на суму 9449,31 грн.

Таким чином, розмір заборгованості за активну та реактивну електричну енергію позивачем визначений в сумі 8107,52 грн. та 1950,35 грн., відповідно, що визнається відповідачем (а.с. 69).

Разом з тим, позивачем помилково визначено суму за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, оскільки розраховуючи її, він керувався об'ємами постачання електричної енергії та потужності на 2012 рік, які не були погоджені сторонами у встановленому порядку.

Відповідно до п. 4.2 Правил користування електричної енергії, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996р. №28, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії з визначенням очікуваного споживання електричної енергії для кожної площадки вимірювання. Узгоджені сторонами обсяги очікуваного споживання електричної енергії та заявлені величини споживання електричної потужності оформлюються додатком до договору як договірні величини.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно додатку №1 до договору, яким сторони визначили об'єм постачання електроенергії на 2012 рік (а.с.14), відповідачу в листопаді та в грудні 2012р. по точці обліку вул.Вишнева, 2 встановлено ліміти використання електроенергії в розмірі 2000 кВт.год. та 2100 кВт.год. відповідно. Даний додаток підписаний уповноваженими представниками сторін та містить відбитки їх печаток. Проте, вказані обсяги постачання перекреслено, під ними розташовані напис « 720 кВт.год. в міс.» та підпис особи без зазначення її прізвища та даних про повноваження.

Відповідно до ст.ст. 626, 654 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно не взяв до уваги неналежним чином оформлені зміни у вищевказаний додаток №1 до договору, підставно здійснив перерахунок перевищення договірних величин споживання електричної енергії та вірно визначив розмір цієї оперативно-господарської санкції - 4987,70 грн.

Твердження скаржника про те, що на підставі абз.2 п.4.2 Правил користування електричної енергії, він мав право самостійно внести корективи у ліміти споживання електроенергії, є помилковими із врахуванням ст.654 ЦК України та того, що вказаний абзац ПКЕЕ регулює відносини між сторонами щодо узгодження розміру лімітів перед їх оформленням у вигляді додатку до договору.

Перевіривши рішення місцевого господарського суду щодо стягнення пені в розмірі 186,70 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 12,71 грн., 3% річних в розмірі 37,41 грн., суд апеляційної інстанції дійшов висновку про його законність і обґрунтованість в цій частині. Колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що вказані в позовній заяві розміри 3% річних, інфляційних втрат та пені нараховані позивачем невірно, а саме, починаючи із дат, станом на які у нього не настало право вимоги щодо сплати заборгованості за активну та реактивну електроенергію. Вказане випливає із п.7.2 договору, яким передбачено, що оплата платіжних документів здійснюється споживачем самостійно, в 5-ти денний строк після дати, зазначеної в платіжному документі. Дати отримання відповідачем відповідних рахунків вказані в них, що підтверджується підписом відповідача.

Твердження позивача про те, що початок нарахування пені не впливає на величину її розміру, оскільки незалежно від початку такого нарахування, не змінюється кількість днів такого нарахування, не відповідає дійсності, оскільки у своїх розрахунках 3% річних, інфляційних втрат та пені (а.с. 17-19) позивач визначив період їх нарахування з 01.11.2012р. по 28.02.2013р. Також з цих підстав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що нарахування вказаних сум за лютий 2013р. не проводилось, оскільки право вимоги виникло в позивача лише з 06.03.2013р.

Колегія суддів звертає увагу, на те, що в розрахунку, який позивач надав до суду апеляційної інстанції, позивач невірно обрав періоди нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені (невірно визначив дату початку нарахування, включив до періодів березень місяць), невірно застосував облікову ставку НБУ (7,75 замість 7,5) та індекс інфляції у лютому 2013р. (100% замість 99,9%).

Таким чином, аргументи скаржника про невірне нарахування судом 3% річних, інфляційних втрат та пені - необґрунтовані.

Щодо стягнення заборгованості за договором про реструктуризацію, то судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що цей договір відповідає встановленим законодавством вимогам, його умови не суперечать положенням нормативно-правових актів, він є обов'язковим для сторін і повинен добросовісно виконуватись. Відповідно до графіку погашення заборгованості та п.3.2 договору про реструктуризацію, відповідач повинен був оплатити заборгованість за ним до 10.12.2012 р. У зв'язку з тим, що відповідач погасив заборгованість лише частково (в сумі 9449,31 грн.), то позивачем правомірно пред'явлено вимогу про стягнення 14873,11 грн.

Щодо тверджень позивача про те, що у зв'язку із визнанням відповідачем позовних вимог, суд, відповідно до положень ч.4 ст. 174 ЦПК України, мав прийняти рішення про задоволення позову без здійснення свого перерахунку розміру заборгованості, колегія суддів зазначає таке. Порядок здійснення господарського судочинства регламентується ГПК України, а не ЦПК України, на який покликається скаржник. Відповідно до ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Пунктом 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №11 визначено, що відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України, суд приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не зв'язаний такою заявою відповідача про визнання позову. На підставі ч.6 ст. 22 ГПК України, у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

З огляду на викладене, судом першої інстанції було вірно встановлено факт наявності порушень чинного законодавства при визначенні позивачем розміру сум, які підлягають стягненню і правомірно було здійснено перерахунок відповідних сум в частині, що не відповідали законодавству та умовам договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Чернівецької області від 21.08.2013р. у справі №926/730/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 19.11.2013р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Бойко С.М.

суддя Галушко Н.А.