Рішення № 35350734, 14.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2013 р.Справа № 922/4441/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.

розглянувши справу

за позовом ПП "Агрофірма "Земледар", м. Харків до НВФ "СІНТАЛ' Д" ТОВ, м. Харків про стягнення 2206715,94 грн. за участю представників сторін:

позивача - Нестерова М.Б., дов. № 2 від 01.07.2013р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 2206715,94грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поруки № 2 від 20.02.2013р.

Окрім того, до позовної заяви позивачем додано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, частки у статутних фондах та грошові кошти відповідача в межах ціни позову.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову суд визнає її не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Зі змісту заяви суд не вбачає будь яких підстав забезпечення позову, передбачених ст. 66 ГПК України, та позивачем не доведено належними доказами, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов в повному обсязі, просить суд його задовольнити.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином ухвалою суду, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне в матеріалах справи. Через канцелярію суду відповідачем подано клопотання (вх. № 42210 від 14.11.2013р.) про перенесення дати розгляду справи у зв'язку з хворобою представника.

Розглянувши заявлене клопотання суд вважає необхідним відмовити в його задоволенні, оскільки відповідачем не подано належних доказів в його обґрунтування, та він не був позбавлений можливості надати до суду відзиву на позов та витребувані документи. До того ж, явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

20.02.2013р. між Приватним підприємством „Агрофірма «Земледар» (позивач, Кредитор) та Науково-виробничою фірмою „СІНТАЛ'Д" - товариством з обмеженою відповідальністю (відповідач, Поручитель) укладено договір поруки № 2 (надалі - Договір поруки).

Відповідно до п.1.1. Договору поруки Поручитель поручився перед Кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Енергос" (74300, Херсонська обл., м. Берислав, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 31550794, далі за текстом -„Боржник") своїх зобов'язань загальною сумою 2206715,94грн. (два мільйони двісті шість тисяч сімсот п'ятнадцять гривень 94 коп.), що виникли на підставі рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2012р. у справі № 5023/3485/12, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.2012р., про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергос" на користь Приватного підприємства „Агрофірма «Земледар» 1664190,00грн. попередньої оплати за непоставлений товар, 499257,00грн. штрафу за не поставку товару, 43268,94грн. витрат по сплаті судового збору, за договором поставки № 0203ЕН від 02.03.2012р., укладеним між Боржником і Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю „КАІС" (код ЄДРПОУ 20023279), та договором про відступлення права вимоги № 22/06/12-2 від 22.06.2012р., укладеним між Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю „КАІС" (код ЄДРПОУ 20023279) та Кредитором (далі за текстом - „Основне зобов'язання").

Згідно з п.1.2. Договору поруки Поручитель зобов'язався відповідати перед Кредитором у повному обсязі за невиконання або неналежне виконання Боржником Основного зобов'язання.

Відповідно до п.2.1. Договору поруки Кредитор, у разі невиконання або неналежного виконання Боржником Основного зобов'язання у строк до 01.05.2013р., пред'являє Поручителю письмову вимогу про невиконання або неналежне виконання Боржником Основного зобов'язання, а Поручитель не пізніше наступного за днем її пред'явлення дня зобов'язаний виконати на користь Кредитора Основне зобов'язання Боржника. При цьому під пред'явленням письмової вимоги Сторони розуміють направлення її Кредитором за місцезнаходженням Поручителя.

Пунктом 4.1. Договору поруки сторони дійшли згоди, що цей Договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Як зазначає позивач в позовній заяві, у зв'язку з тим, що Боржником Основне зобов'язання у строк до 01.05.2013р. виконано не було, на підставі п.2.1. Договору поруки, 13.05.2013р. він пред'явив відповідачу (шляхом направлення за його місцезнаходженням) письмову вимогу за договором поруки № 2 від 20.02.2013р. (вих. № 13 від 13.05.2013р.), в якій просив відповідача у строк до 14.05.2013р. включно перерахувати на поточний рахунок ПП „АФ «Земледар» грошову суму в розмірі 2206715,94грн. в порядку виконання Основного зобов'язання ТОВ „Енергос".

Зазначена вимога отримана відповідачем 16.05.2013р., про що свідчить відповідне повідомлення, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Однак відповідач вимогу позивача не виконав, грошові кошти в розмірі 2206715,94грн. не сплатив.

У зв'язку з тим, що Основне зобов'язання ТОВ „Енергос" відповідачем виконано не було, 05.07.2013р. позивач пред'явив відповідачу (шляхом направлення за його місцезнаходженням) повторну письмову вимогу за договором поруки № 2 від 20.02.2013р. (вих. № 17 від 04.07.2013р.), в якій просив відповідача негайно перерахувати на поточний рахунок ПП „АФ «Земледар» грошову суму в розмірі 2206715,94грн. в порядку виконання Основного зобов'язання ТОВ „Енергос".

Зазначена вимога отримана відповідачем 08.07.2013р., про що свідчить відповідне повідомлення, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи, проте відповідач вимогу позивача не виконав, грошові кошти не сплатив, що і стало причиною звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вказані обставини суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем Договору поруки та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 2206715,94грн. обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору у сумі 44134,32грн. покласти на відповідача.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 553, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Науково-виробничої фірми „СІНТАЛ' Д" - товариство з обмеженою відповідальністю (61070, м. Харків, вул. Чкалова, буд. 7; код ЄДРПОУ 14073681; в тому числі п/р 26003136746980 у філії «Слобожанське регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 350697) на користь Приватного підприємства „Агрофірма «Земледар» (61022, м. Харків, вул. Іванівська, буд. 1; код ЄДРПОУ 35071227; в тому числі п/р 26006031919001 в ХРУ ПАТ „КБ „Південкомбанк", м. Харків, МФО 335946) грошові кошти у розмірі 2206715,94грн. та 44134,32грн. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 15.11.2013 р.

Суддя Присяжнюк О.О.