Рішення № 35350626, 12.11.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"12" листопада 2013 р. Справа № 911/3847/13

за позовом державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», м. Бориспіль,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Росомаха», с. Кірове Бориспільського району,

про стягнення 14 572,01 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: Сінькевич В.А., уповноважений, довіреність від 29.08.2013р. №35-30-31;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», м. Бориспіль звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 02.10.2013р. №35-28/7-106 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Росомаха», м. Бориспіль, в якому просить суд стягнути з відповідача 14 572,01 грн. заборгованості за Договором від 11.05.1995р. №2.6.13-31 про користування площею у Міжнародному терміналі аеропорту, в редакції укладених до нього додаткових угод, з яких: 13 974,38 грн. основної заборгованості, 490,36 грн. пені та 3% річних в розмірі 107,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за Договором від 11.05.1995р. №2.6.13-31 про користування площею у Міжнародному терміналі аеропорту, в редакції укладеної до нього Додаткової угоди від 31.07.2002р. №5, та згідно пункту 2 вказаної Додаткової угоди не сплатив 5% від виручки, одержаної від продажу фармацевтичних засобів та лікарських препаратів в частині приміщення магазину, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість в сумі 13 974,38 грн. Крім того, як стверджує позивач, у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання, з відповідача належить до стягнення пеня в сумі

490,36 грн. та 3% річних в сумі 107,27 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.10.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/3847/13 та призначено справу до розгляду.

В судові засідання 29.10.2013р. та 12.11.2013р. з'явився представник позивача, який виконав вимоги суду, подав витребувані судом документи та подав пояснення по суті позову. Представник відповідача в судові засідання 29.10.2013р. та 12.11.2013р. не з'явився, про причини неявки суд належним чином не повідомив, вимоги ухвал суду від 09.10.2013р. та від 29.10.2013р. не виконав, відзив на позов та витребувані судом документи не подав.

Суд належним чином на виконання вимог ст. 64, 87 ГПК України направляв відповідачу копії ухвал рекомендованим листом з повідомленням на належну адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, яка відповідає його місцезнаходженню згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи обмежений статтею 69 ГПК України строк розгляду справи, те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду, та те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого його ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», м. Бориспіль (далі по тексту - ДП «МА «Бориспіль»), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Росомаха», м. Бориспіль (далі по тексту - ТОВ «Росомаха»), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 11.05.1995р. між Державним міжнародним аеропортом «Бориспіль», який перейменований на державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», (орендодавець) та приватним підприємством «Фортуна» (орендар) Договір №2.6.13-31 про користування площею у Міжнародному терміналі аеропорту (далі - Договір), згідно якого орендодавець надає, а орендар отримує у користування площу 100 кв. м. в міжнародному терміналі аеропорту для розміщення «Магазину», з метою організації торгівлі товарами народного вжитку. Так, згідно Ордеру до Договору (Додаток №2) позивач передав, а орендар прийняв у користування середину залу на першому поверсі міжнародного терміналу, загальною площею 100 м2, для розміщення «Магазину».

В подальшому, з метою розширення комплексу послуг, що надаються пасажирам, 31.07.2002р. між державним міжнародним аеропортом «Бориспіль, який перейменований на державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», (орендодавець), дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «Фірма Фортуна» (орендар) та товариством з обмеженою відповідальністю «Росомаха» (клієнт) укладено Додаткову угоду від 31.07.2002р. №5 до Договору (далі - Додаткова угода), згідно якого орендодавець дає згоду на розміщення клієнтом пункту продажу фармацевтичних засобів та лікарських препаратів в частині приміщення магазину, наданого в оренду орендарю згідно Договору. Відповідно до умов Додаткової угоди:

- клієнт з 01.07.2002р. щомісяця сплачує орендодавцю 5 відсотків від виручки, одержаної від продажу фармацевтичних засобів та лікарських препаратів. Сплата здійснюється до 20 числа кожного місяця, що слідує за місяцем, в якому здійснювалась діяльність клієнта (далі - звітний місяць), на підставі довідки клієнта про виручку та згідно виставленого орендодавцем рахунку. Довідка про виручку надається клієнтом в бухгалтерію орендодавця до 5-го числа місяця наступного за звітним. В разі необхідності, бухгалтерські документи, що підтверджують виручку пред'являються орендодавцю по першій його вимозі (п. 2 Додаткової угоди);

- стягнення орендодавцем з клієнта заборгованості по оплаті згідно пункту 2 Додаткової угоди здійснюється з нарахуванням пені (від суми заборгованості) за кожну добу затримки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня (п. 3 Додаткової угоди);

- ця Додаткова угода діє з 01.07.2002р. до 01.07.2003р. Термін дії цієї Додаткової угоди вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін не заявила про її розірвання на протязі місяця після закінчення строку дії цієї Додаткової угоди (п. 6 Додаткової угоди).

Частиною 1 ст. 173 та пунктом 2 частини 1 ст. 175 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно частини 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а з відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, як твердить позивач, на виконання умов Додаткової угоди, позивачем було надано відповідачу площу під розміщення пункту продажу фармацевтичних засобів та лікарських препаратів. Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов пункту 2 Додаткової угоди, відповідач представив позивачу довідки про виручку, одержану від продажу фармацевтичних засобів та лікарських препаратів, за період квітень-червень 2013р. На підставі довідок відповідача та відповідно до умов Додаткової угоди, позивачем були сформовані та передані відповідачу наступні акти приймання-здачі виконаних послуг та рахунки-фактури, а саме:

Акт приймання-здачі виконаних послуг за квітень, складений 30.04.2013р., та рахунок-фактура від 30.04.2013р. №61/366 на суму 5 748,43 грн.;

Акт приймання-здачі виконаних послуг за травень, складений 31.05.2013р., та рахунок-фактура від 31.05.2013р. №61/440 на суму 4 799,18 грн.;

Акт приймання-здачі виконаних послуг за червень, складений 30.06.2013р., та рахунок-фактура від 31.05.2013р. №61/535 на суму 3 426,77 грн.

(належним чином засвідчені копії актів приймання-здачі виконаних послуг та рахунків-фактур наявні в матеріалах справи, а оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Згідно частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов пункту 2 Додаткової угоди клієнт зобов'язується здійснювати оплату послуг до 20 числа кожного місяця, що слідує за місяцем, в якому здійснювалась діяльність клієнта (далі - звітний місяць), на підставі довідки клієнта про виручку та згідно виставленого орендодавцем рахунку.

Як твердить позивач та вбачається з доданих до позовної заяви копій реєстрів про передачу документів, а також рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач, отримавши зазначені вище акти приймання - здачі виконаних послуг та рахунки - фактури за період квітень-червень 2013р., в порушення умов Додаткової угоди, акти приймання-здачі послуг не підписав та не сплатив кошти за надані послуги в розмірі 13 974,38 грн. згідно виставлених рахунків-фактур.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Ухвалами від 09.10.2013р. та від 29.10.2013р., господарський суд двічі зобов'язував відповідача подати документи, що підтверджують сплату відповідачем коштів за Додатковою угодою, а також пропонував подати відзив на позов з документальним та правовим обґрунтуванням заперечень. Відповідач відзив на позов не подав, доказів належного виконання своїх зобов'язань перед позивачем за Додатковою угодою суду не представив та доводів позивача не спростував.

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем - ТОВ «Росомаха» своїх договірних зобов'язань перед ДП «МА «Бориспіль» в частині оплати вартості послуг за Додатковою угодою за період квітень-червень 2013р., відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 13 974,38 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

У зв'язку із наявністю вказаної простроченої заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, передбачену пунктом 3 Додаткової угоди, за кожну добу затримки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, що в сумі складає 490,36 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно частини 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до постанови правління Національного банку України від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,5%. Постановою правління НБУ від 10.06.2013р. №209 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,0%.

Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 107,27 грн.

Відповідно до положень частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Отже, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем;

- строк та порядок відшкодування вартості послуг, встановлені пунктом 2 Додаткової угоди;

- відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначені пунктом 3 Додаткової угоди та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»;

- спосіб захисту майнового права, передбачений статтею 625 ЦК України;

- встановлені постановами правління НБУ від 21.03.2012р. №102 та від 10.06.2013р. №209 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розміри облікової ставки НБУ (7,5% та 7,0% відповідно) та виходячи з наступного розрахунку:

документНалежить до сплати, грн.строк оплати (п. 2.2.3 Договору)фактично сплачено, грн.основний борг, грн.кількість днів простроченняпеня, грн. 3% річних, грн.Акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2013р.5 748,4320.05.2013р. 5 748,4331 день (21.05.2013-20.06.2013)71,5014,65Акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.05.2013р.4 799,1820.06.2013р. 10 547,6130 днів (21.06.2013-20.07.2013)121,3826,01Акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.06.2013р.3 426,7720.07.2013р. 13 974,3858 днів (21.07.2013-16.09.2013)297,4866,62всього13 974,38 13 974,38 490,36107,28судом встановлено, що за заявлений позивачем період до 16.09.2013р., з відповідача належить до стягнення на користь позивача 490,35 грн. пені та 3% річних в сумі 107,28 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 107,27 грн. Заяви про збільшення розміру позовних вимог, в порядку ст. 22 ГПК України, позивачем не подавалась. Суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 107,27 грн. підлягає задоволенню в заявленій сумі.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунок позивача, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Росомаха» на користь позивача - державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» заборгованості за Додатковою угодою від 31.07.2002р. №5 до Договору від 11.05.1995р. №2.6.13-31 про користування площею у Міжнародному терміналі аеропорту в розмірі 14 572,01 грн., з яких: 13 974,38 грн. основного боргу, 490,36 грн. пені, 107,27 грн. 3% річних, та у зв'язку із задоволенням позову, суд, відповідно до статті 49 ГПК України, судовий збір покладає на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 1 ст. 11, ст. 16, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч. 2 ст. 536, ч. 1 ст. 546, ст. ст. 549, 610, ч. 2 ст. 614, ст. ст. 625, 629 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, пункт 2 ч. 1 ст. 175, ч. 1 ст. 193, ст. 230, ч. ч. 4, 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. ст. 33, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до товариства з обмеженою відповідальністю «Росомаха» задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Росомаха» (08333, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Кірове, вул. Пащенкових, буд. 49, код ЄДРПОУ 20582725)

на державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська обл., м. Бориспіль, міжнародний аеропорт «Бориспіль», код ЄДРПОУ 20572069)

13 974,38 грн. (тринадцять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири гривні тридцять вісім копійок) основної заборгованості,

490,36 грн. (чотириста дев'яносто гривень тридцять шість копійок) пені,

107,27 грн. (сто сім гривень двадцять сім копійок) 3% річних,

1 720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень пятдесят копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 20.11.2013р.