Постанова № 35349809, 13.11.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 року № 813/6960/13-а

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Гуменюк В.М.,

за участю сторін:

представника позивача Оприск Л.Є.,

представників відповідача Кельбас Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центнерики» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001652210/3368 від 04.09.2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центнерики» (надалі по тексту - ТзОВ «Центнерики») звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області), у якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001652210/3368 від 04.09.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оспорюване ним податкове повідомлення-рішення було прийняте контролюючим органом із порушенням норм матеріального права та є таким, що суперечать чинному законодавству України. Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке було прийняте на підставі акту перевірки №318/22-10/32969740 від 20.08.2013 року необґрунтованим, оскільки ТзОВ «Центнерики», діючи в рамках та в межах чинного законодавства України, правомірно було віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в ціні товару та робіт по операціях із ТзОВ «Конді-50» і ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» у період з 01.10.2012 року по 30.11.2012 року, та, відповідно, правомірно визначено податкові зобов'язання з ПДВ.

Позивач стверджує, що операції між ТзОВ «Центнерики» та ТзОВ «Конді-50», ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» у зазначений вище період носили реальний і товарний характер. Так, між ТзОВ «Центнерики» та ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» були укладені відповідні договори, на підставі яких останнє виконувало ремонтні та інші роботи. Реальне виконання таких робіт, їх перелік та вартість фіксувалися в актах приймання-передачі, складених сторонами. Також ТзОВ «Центнерики» здійснювало закупівлю у ТзОВ «Конді-50» витратні ремонтні матеріали (товари). При здійсненні таких операцій сторонами оформлялися відповідні видаткові накладні, що підтверджує реальний рух товарів між сторонами.

Окрім того, позивач зазначає, що при здійсненні вказаних вище господарських операцій постачальниками (виконавцем робіт та продавцем) виписувалися податкові накладні, які є в позивача у наявності. Отже, позивач вважає, що ним було правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ у відповідності до належним чином оформлених податкових накладних.

Також позивач вказує, що роботи та матеріали, які були отримані від ТзОВ «Конді-50» і ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» у подальшому були ним реалізовані контрагентам позивача, доходи включено до складу доходів відповідного періоду, а суми ПДВ до складу податкового зобов'язання.

Позивач загалом відзначає, що господарські операції з ТзОВ «Конді-50» і ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» не суперечать актам цивільного законодавства, не встановлено фактів, які б свідчили про те, що проведення таких операцій не відповідає дійсним намірам сторін і що вони спрямовані на ухилення від сплати податків.

Позивач вважає, що при проведенні перевірки відповідачем не було дано належної оцінки усім наявним доказам, які безумовно та однозначно свідчили про реальність господарських операцій позивача та, відповідно, про відсутність порушення чинного законодавства України.

Ухвалою судді від 16.09.2013 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

У зв'язку із виконанням позивачем вимог зазначеної вище ухвали, 27.09.2013 року провадження у даній адміністративній справі відкрито.

У справі відбулися судові засідання 14.10.2013 року, 28.10.2013 року, 04.11.2013 року, 13.11.2013 року.

На заперечення позовних вимог відповідачем було подано письмові заперечення та письмові пояснення. У них відповідач обґрунтовує законність оспорюваного податкового повідомлення-рішення наступним.

Так, за результатами перевірки позивача податковим органом було встановлено факт безпідставного відображення ТзОВ «Центнерики» у податковому обліку господарських операцій із ТзОВ «Конді-50» і ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД», які фактично не мали місце.

Відповідач зазначає, що контролюючим органом було встановлено факти, які свідчать про неможливість здійснення реальних господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Конді-50» і ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД». Зокрема, відповідач посилається на відсутність у контрагентів позивача власних виробничих потужностей для виконання обумовлених операцій. Також відповідач наголошує на неналежному документуванні господарських операцій первинними документами, вказує на наявність окремих неточностей у такій первинній документації.

Окрім того, інші підстави для винесення спірного податкового повідомлення-рішення відображені у відповідному акті перевірки. У тому числі, наявне посилання на зміст актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД»

Таким чином, відповідач вважає, що позивач не здійснював реальних господарських операцій, документував їх лише формально та допустив порушення податкового законодавства, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що прийняте ним у відповідності до чинного законодавства України та дійсних обставин справи, а підстав для його скасування не вбачає.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, надала пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. Просила позов задовольнити й визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001652210/3368 від 04.09.2013 року, судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача проти позову заперечила, вказала на правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення №0001652210/3368 від 04.09.2013 року, оскільки таке прийняте у повній відповідності із чинним законодавством України, просила суд у задоволення позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Центнерики» як юридична особа зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради 11.05.2004 року. На податковий облік позивача взято 18.05.2004 року. У періоді, який перевірявся, ТзОВ «Центнерики» було зареєстровано як платник ПДВ, згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 26.05.2004 року.

У період із 07.08.2013 року по 13.08.2013 року відповідачем було проведено позапланову перевірку ТзОВ «Центнерики» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Конді-50», ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» за період з 01.10.2012 року по 30.11.2012 року.

ТзОВ «Центнерики» було допущено контролюючий орган до перевірки, підстави такої перевірки позивачем не оспорювалися.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №318/22-10/32969740 від 20.08.2013 року, у якому було зафіксовано порушення ТзОВ «Центнерики» п.п.198.1-198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість за 2012 рік на суму 249 077,03 грн., в тому числі за жовтень 2012 року в сумі 94 623,83 грн., за листопад 2012 року в сумі 154 453,20 грн.

Як випливає зі змісту акту №318/22-10/32969740 від 20.08.2013 року, контролюючий орган дійшов висновку, що операції між ТзОВ «Центнерики» та ТзОВ «Конді-50», ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» не носили реальний характер, а були лише документовані на папері з метою отримання податкових вигод. У такому висновку ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області базувалося на акті ДПІ у Печерському районі м.Києва №1796/22.10/37569727 від 24.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайз Юніон ЛТД» (податковий номер 375679727) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 року по 30.04.2013 року» та акті ДПІ у Печерському районі м.Києва №1695/22-3/38149196 від 17.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Конді-50» (податковий номер 38149196) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 25.06.2012 року по 31.03.2013 року».

У цих актах ДПІ у Печерському районі м.Києва було відображено ряд порушень ТзОВ «Конді-50» та ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» податкового законодавства, а також вказано на неможливість реального здійснення ними будь-яких господарських операцій. У зв'язку з чим, відповідачем було, в свою чергу, потрактовано операції позивача з ТзОВ «Конді-50» та ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» як нереальні та безтоварні. Відповідно, відповідач дійшов висновку, що позивачем було завищено податковий кредит у періоді, що перевірявся, за рахунок безтоварних операцій з ТзОВ «Конді-50» та ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» та занизив податок на додану вартість за 2012 рік на суму 249 077,03 грн., в тому числі за жовтень 2012 року в сумі 94 623,83 грн., за листопад 2012 року в сумі 154 453,20 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем 04.09.2013 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0001652210/3368 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 373 615,54 грн. (за основним платежем - 249 077,03 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 124 538,51 грн.).

Вважаючи свої права порушеними діями та рішеннями суб'єкта владних повноважень, ТзОВ «Центнерики» було заявлено означений позов.

Як було встановлено судом, між позивачем та ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» упродовж жовтня-листопада 2012 року відбулося ряд господарських операцій щодо виконання різного роду робіт, у відповідності до укладених договорів підряду (чотири договори від 01.10.2012 року та чотири договори від 01.11.2012 року). Предметом таких договорів було виконання робіт, зокрема, з орендування АЗС у м.Житомирі, ремонтно-будівельні роботи на АЗС у м.Алчевськ, виготовлення рамних конструкцій для фриз навісу та конструкцій на колони, утеплення фасаду на нафтобазі в м.Луцьк, обшивка металопрофілем споруд на нафтобазі в м.Житомир, монтаж фриз операторної з світловим прожилком на АЗС в с.Йосипівка, ремонтно-оздоблювальні роботи на АЗС у м.Алчевськ. За наслідком виконання обумовлених договорами робіт, сторонами складалися акти прийому-передачі наданих послуг (два акти від 17.10.2012 року, акт від 22.10.2012 року, акт від 30.10.2012 року, акт від 16.11.2012 року, два акти від 19.11.2012 року, акт від 28.11.2012 року, два акти від 30.11.2012 року).

Проаналізувавши зазначені вище акти прийому-передачі наданих послуг, суд дійшов висновку, що вони містять необхідні для первинних документів дані, що в свою чергу дозволяє достовірно встановити обсяги, зміст та вартість господарських операцій. А тому, суд вважає, що їх слід трактувати як належне підтвердження фактів здійснення господарських операцій між ТзОВ «Центнерики» та ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» щодо виконання робіт на загальну суму 762 083,40 грн., окрім того - 152 416,68 грн. ПДВ у період жовтень-листопад 2012 року.

Також, судом, розглядаючи даний спір, було встановлено, що при виконанні зазначених вище договорів ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» виписувалися податкові накладні, копії яких надані позивачем (№№402 від 18.10.2012 року, 431 від 19.10.2012 року, 525 від 23.10.2012 року, 671 від 29.10.2012 року, 706 від 30.10.2012 року, 105 від 04.10.2012 року, 375 від 17.10.2012 року, 497 від 22.10.2012 року, 372 від 19.11.2012 року, 373 від 19.11.2012 року, 680 від 30.11.2012 року, 681 від 30.11.2012 року, 342 від 16.11.2012 року, 679 від 30.11.2012 року, 596 від 28.11.2012 року, 597 від 28.11.2012 року, 493 від 22.10.2012 року) на загальну суму 914 500,08 грн., у тому числі ПДВ 152 416,68 грн.

Хоча судом і було виявлено у таких податкових накладних певні недоліки (зокрема, як вид цивільно-правового договору зазначено «договір про надання послуг» замість договору підряду), однак, податковий орган не обґрунтовує свої висновки зазначеними недоліками податкових накладних, а виключно нереальністю та безтоварністю операцій. Окрім того, суд зазначає, що такі недоліки у податкових накладних слід трактувати як помилку, яка не впливає на можливість віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту. Суд акцентує також, що у даному випадку, такі помилки були допущені не позивачем, а його контрагентом, а тому вважає неможливим покладення на позивача відповідальності за можливі порушення, допущені іншими особами.

Водночас, позивачем надано банківські виписки по особовому рахунку, які підтверджують здійснення ним оплати на користь ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» за виконані останнім роботи. Зазначені докази свідчать про виконання замовником (позивач) своїх обов'язків за договорами в частині оплати за виконані роботи та, відповідно, про спрямування намірів позивача на реальне виконання умов укладених договорів, а також про реальну зміну майнового стану позивача та сплату Підприємством ПДВ у ціні замовлених та виконаних робіт.

Позивачем у жовтні-листопаді 2012 року здійснювалися і господарські операції із ТзОВ «Конді-50».

Як вбачається із матеріалів справи, позивач здійснював закупівлю в ТзОВ «Конді-50» будівельних матеріалів широкого асортименту.

Так, у матеріалах справи наявні копії рахунків-фактур, виписаних продавцем товару - ТзОВ «Конді-50» та видаткові накладні, які складалися сторонами при здійсненні поставки закупленого товару (№№РН-11-1404 від 14.11.2012 року, РН-11-1405 від 14.11.2012 року, РН-11-1406 від 15.11.2012 року, РН-11-1407 від 15.11.2012 року, РН-11-2201 від 22.11.2012 року, РН-11-3020 від 30.11.2012 року, РН-11-3021 від 30.11.2012 року, РН-11-3022 від 30.11.2012 року, РН-10-1702 від 17.10.2012 року, РН-10-1812 від 18.10.2012 року, РН-10-1809 від 18.10.2012 року).

Проаналізувавши зазначені вище видаткові накладні, суд також дійшов висновку, що вони містять необхідні для первинних документів дані, що в свою чергу дозволяє достовірно встановити обсяги, зміст та вартість господарських операцій, а тому суд вважає, що їх слід трактувати як належне підтвердженням фактів здійснення господарських операцій між ТзОВ «Центнерики» та ТзОВ «Конді-50» щодо поставки товару на загальну суму 483 301,80 грн., окрім того - 96 660,36 грн. ПДВ у період жовтень-листопад 2012 року.

Судом у процесі розгляду цієї справи також було встановлено, що при здійсненні таких операцій із закупівлі товару ТзОВ «Конді-50» виписувалися податкові накладні, копії яких були надані позивачем (№№354 від 14.11.2012 року, 355 від 14.11.2012 року, 385 від 15.11.2012 року, 386 від 15.11.2012 року, 511 від 22.11.2012 року, 707 від 30.11.2012 року, 708 від 30.11.2012 року, 709 від 30.11.2012 року, 362 від 17.10.2012 року, 400 від 18.10.2012 року, 397 від 18.10.2012 року) на загальну суму 579 962,16 грн., у тому числі ПДВ 96 660,36 грн.

У свою чергу, позивачем надано банківські виписки по особовому рахунку, які підтверджують здійснення ним оплати на користь ТзОВ «Конді-50» за поставлений останнім товар. Зазначені докази підтверджують виконання покупцем (позивач) своїх обов'язків в частині оплати за придбані товари та, відповідно, про спрямування намірів позивача на реальне виконання здійснення операцій з купівлі-продажу, а також свідчать про реальну зміну майнового стану позивача та сплату позивачем ПДВ у ціні закуплених товарів.

Судом надано позитивну оцінку наявним у справі документам, які засвідчують про використання позивачем робіт, послуг та товарів, придбаних у ТзОВ «Конді-50» і ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД», у своїй господарській діяльності. Так, позивачем представлено на підтвердження цього ряд договорів (договір №1/07-12 від 01.07.2012 року про виконання робіт на нафтобазі, №12/10 від 01.10.2012 року про виконання робіт на АЗС) та іншої первинної документації про виконання ним будівельних та інших робіт (довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання-передачі робіт, податкові накладні), що вказує на економічний інтерес ТзОВ «Центнерики» у реальному виконанні операцій із ТзОВ «Конді-50» та ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД».

Окрім того, зважаючи на обґрунтування відповідачем висновків акта №318/22-10/32969740 від 20.08.2013 року про порушення податкового законодавства, допущеними позивачем та його контрагентами, в основному даними, які відображені в актах про неможливість проведення зустрічних звірок із ТзОВ «Конді-50» та ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД», суд відзначає наступне. Обґрунтованість такого підходу відповідача суд критично оцінює, оскільки, згадані акти (про неможливість проведення зустрічних звірок) за своєю природою призначені виключно для засвідчення факту об'єктивної неможливості здійснення зустрічної звірки, а не фактів порушення платниками податків податкового законодавства, а тому й не можуть слугувати доказами таких обставин як реальність чи нереальність господарських операцій, а також порушення норм податкового законодавства тощо. А тому, суд доходить до переконання, що обґрунтування висновків податкового органу про порушення платником податків податкового законодавства виключно на інформації актів про неможливість проведення зустрічних звірок із третіми особами не може слугувати належним та достатнім підтвердженням фактів існування порушень закону.

Окрім того, суд зазначає, що обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення даними, які засвідчують порушення норм податкового законодавства не позивачем, а його контрагентами (постачальниками) є неприпустимим також з огляду на практику Європейського Суду з прав людини.

Так, у своїй практиці Європейський Суд з прав людини чітко окреслив правило індивідуальної відповідальності платника податків, яке, зокрема, полягає у тому, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Зокрема, у п.71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні в справі «Бізнес Саппорт Сентр» проти Болгарії», в п.23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

Тому, допущені порушення податкового законодавства постачальником у ланцюгу постачання товару тягнуть негативні наслідки саме для такого постачальника та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сум сплаченого в ціні товару податку на додану вартість. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди.

Однак у даній справі, податковим органом (відповідачем) не доведено існування таких обставин.

Зважаючи на досліджені у ході розгляду справи докази, суд об'єктивно розцінює їх як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій, які мали місце між ТзОВ «Центнерики» та ТзОВ «Конді-50», ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД», у той же час, належні та допустимі докази нереальності чи безтоварності операцій відсутні. На переконання суду встановлені обставини в сукупності свідчать про правомірність дій ТзОВ «Центнерики» із формування податкового кредиту та відсутність доказів порушень податкового законодавства.

Суд відзначає, що нормами ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, зазначено, що право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що у платника податку виникає право на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за умови підтвердження відповідними первинними документами здійснення господарських операцій, на підставі яких платником податків було сформовано податковий кредит.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про підставне й правомірне віднесення позивачем сплачених у ціні робіт та товару сум ПДВ до складу податкового кредиту та не заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 249 077,03 грн.

Окрім того, у контексті податкових спорів практика Європейського суду з прав людини свідчить, що встановлення обов'язку сплатити податок/позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит чи бюджетне відшкодування ПДВ) розглядається як позбавлення власності. Відповідно, воно повинно здійснюватися лише на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (п.53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії», п.23 Європейського суду з прав людини у справі «Бізнес Саппорт Сентр» проти Болгарії»).

Суд також звертає увагу на те, що актуальна судова практика вирішення податкових спорів, базуючись на нормах чинного законодавства України, виходить із презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними. Відповідно, доводи ДПІ про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у п.110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

У даному ж випадку, ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, як суб'єкт владних повноважень, не надала до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її заперечення, та нею не було спростовано доводів позивача. Окрім цього, відповідачем належними документально обґрунтованими доказами не підтверджено наявності правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд вважає, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства України та передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.4, 7-11, 14, 18, 19, 69-71, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0001652210/3368 від 04.09.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центнерики» сплачений судовий збір у сумі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18 листопада 2013 року.