Постанова № 35348354, 13.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2013 р. Справа№ 910/9844/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

Тарасенко К.В.

розглянув апеляційну скаргу ЖБК "Буревісник-9" на рішення господарського суду м. Києва від 06.08.2013 року № 910/9844/13 (суддя Ярмак О.М)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-9"

про стягнення 499 276,27грн.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.08.2013р. у справі № 910/9844/13 частково задоволений позов ПАТ "Київенерго" до ЖБК "Буревісник-9" про стягнення 499 276,27грн., з відповідача на користь позивача стягнуто 374 533,03грн. основного боргу, 2 318,26грн. пені, 3 556,58грн. інфляції, 14 484,64грн. річних, судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав, викладені в апеляційній скарзі заперечення, вважає рішення таким що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причина суду не відома. Враховуючи наявність поштового повідомлення про отримання ухвали апеляційного суду про порушення провадження та призначення справи до розгляду, приписи ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутність.

Представником відповідача заявлено клопотання про зупинення розгляду справи до розгляду господарським судом м. Києва справи № 910/18379/13 про зобов'язання вчинити дії за позовом ЖБК"Буревісник-9" до ПАТ "Київенерго" (здійснення розрахунку в порядку передбаченому договором про порядок відшкодування, підключених до джерел відповідача, витрат по технічному обслуговуванню внутрішньо-будинкових теплових мереж)

Колегія суддів вважає клопотання таким що не підлягає задоволенню, оскільки статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Оскільки позовні вимоги відповідача у справі № 910/18379/13 ( ухвала суду першої інстанції від 25.09.2013р.) виникли після прийняття господарським судом оскаржуваного рішення (06.08.2013р.), зобовязання сторін, випливають з різних договорів, то обставини,що будуть встановлені судом не вплинуть на розгляд цієї справи, тому колегія суддів не вбачає підстав для зупинення провадження у справі.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 01.07.2001р. між позивачем (енергопостачальна організація за договором) та відповідачем (споживач за договором) був укладений договір № 510477 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого постачальник зобов'язався виробити та поставити споживачу теплову енергію у гарячій воді для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів, оскільки вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, зокрема за період з 01.10.2010р. по 01.04.2013р. на загальну суму 478 661,79 грн., оплата проведена частково на загальну суму 104 128,76 грн., тому у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 374 533,03 грн. В зв'язку з порушенням умов договору просить стягнути інфляційні втрати, річні, а також пеню за порушення зобов'язань за договором.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 374 533,03 грн. основного боргу, 2 318,26 грн. пені, 3 556,58 грн. інфляційних втрат, 14 484,64 грн. річних. В частині стягнення 66 340,49 грн. основного боргу провадження у справі належить припинити, оскільки оплата надійшла за період з 27.05.2013р. по 28.06.2013р., тобто після звернення позивача до суду з позовом. В частині стягнення 37 788,27 грн. основного боргу відмовити, оскільки оплата надійшла за період до 27.05.2013р.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, то суд зазначив, що відповідачем не доведено та не надано належних доказів на підтвердження того, що до розрахунку позивача включено 232 763,07 грн. боргу за спожиту теплову енергію в опалювальні сезони 2002-2010рр.

Заперечуючи проти рішення, в повному обсязі, відповідач посилається на те, що суд не застосував норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до прийняття необгрунтованого рішення.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Згідно статей 509, 510, 513, 520, 521 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 180 ГК України, ст. 628 цього Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Частиною другою, третьою ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» визначено, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, централізоване опалення відноситься до комунальних послуг, тобто кінцеві споживачі (зокрема, населення) отримають не теплову енергію, а послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Крім того, слід зазначити, що за змістом ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Безпідставними є заперечення відповідача, викладені у поясненнях та відзиві на позовну заяву, з посиланням на те, що ЖБК «Буревісник-9» є обслуговуючою, неприбутковою організацією, балансоутримувачем мереж, які використовуються постачальниками для надання послуг населенню, оплата за отримані населенням послуги на рахунок відповідача не перераховуються, стверджує, що відповідач належним чином виконує договірні зобов'язання, оскільки договір на постачання теплової енергії укладений сторонами по справі; п.2.3.3 договору встановлено обов'язок відповідача виконувати умови та поряд оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору. Пунктом 6.3.4 договору передбачено, що відповідач несе відповідальність за виконання порядку розрахунків за теплову енергію, викладених в додатку № 4 до договору.

В силу ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з статтею 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Враховуючи відсутність у позивача договірних взаємовідносин з безпосередніми споживачами послуг - фізичними особами, зобов'язання здійснити оплату послуг покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. Зі змісту вказаної статті випливає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 3.5 додатка 4 до договору передбачено, що у разі несплати теплової енергії до кінця рахункового періоду нараховується пеня на суму фактичного боргу у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, таким висновок суду про стягнення пені в розмірі 2 318,26грн. є обґрунтованим.

Відповідачем, в розумінні ст..33-34 ГПК України, не надано доказів в спростування заявленої суми основного боргу, таким чином колегія суддів погоджується з доводами місцевого суду про стягнення суми боргу та нарахованих інфляційних втрат і річних.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ЖБК "Буревісник-9" залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 910/9844/13 від 06.08.2013 року -без змін.

2. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Л.О. Рєпіна

Судді В.В. Сулім

К.В. Тарасенко