Постанова № 35346985, 19.11.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2013 р. Справа № 902/1128/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Тимошенко О.М.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача-1 - Приватного підприємства "ТАУ-Поділля" на рішення господарського суду Хмельницької області від 21.08.13 р.

у справі № 902/1128/13 (суддя Білоус В.В. )

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Дукат"

відповідач Приватне підприємство "ТАУ-Поділля"

відповідач Приватне підприємство "Джерело"

про усунення перешкод в користуванні майном

за участю представників сторін:

позивача - Стецик Н.В. (довіреність б/н від 02.01.2013р.);

відповідача 1 - не з'явився;

відповідача 2 - не з'явився.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.08.2013 року у справі №902/1128/13 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат" до Приватного підприємства "ТАУ-Поділля", Приватного підприємства "Джерело" про усунення перешкод в користуванні майном - задоволено.

Зобов'язано усунути перешкоди в користуванні майном автозаправочної станції загальною площею 95, 5 кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька обл., м. Могилів-Подільський, вул. Пушкінська, буд. 74 "а" та складається з: літера "А" автозаправочна станція площею 95,5 кв.м, літера "а" добудова, літера "а1" ґанок, літера "Б" адмінбудівля, літера "В" навіс, літера "І" огорожа, літери 2,3,4,5, ємкості шляхом звільнення Приватним підприємством "ТАУ - Поділля" і Приватним підприємством "Джерело" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат" вказаного майна автозаправочної станції загальною площею 95, 5 кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька обл., м. Могилів-Подільський, вул. Пушкінська, буд. 74 "а" та складається з: літера "А" автозаправочна станція площею 95,5 кв.м, літера "а" добудова, літера "а1" ґанок, літера "Б" адмінбудівля, літера "В" навіс, літера "І" огорожа, літери 2,3,4,5, ємкості.

Зобов'язано усунути перешкоди у користуванні майном автозаправочної станції загальною площею 101,8 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Вінниця, вулиця Порика Василя, будинок, 28 та складається з: літера "А" операторна з автомийкою, навіс літера "Б", колонки ТРК № 1 - №2, ємкості №3 - №6 шляхом звільнення Приватним підприємством "ТАУ - Поділля" і Приватним підприємством "Джерело" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат" вказаного майна автозаправочної станції загальною площею 101,8 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Вінниця, вулиця Порика Василя, будинок, 28 та складається з: літера "А" операторна з автомийкою, навіс літера "Б", колонки ТРК № 1 - №2, ємкості №3 - №6.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "ТАУ - Поділля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат" 1 147 грн. судового збору. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Джерело" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат" 1 147 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач-1 - ПП "ТАУ-Поділля" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Позивач - ТОВ "Дукат" у відзиві на апеляційну скаргу та його представник безпосередньо в судовому засіданні вважає рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а аеляційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. Відповідно до вказаного розпорядження, у справі №902/1128/13 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Огороднік К.М., суддя Тимошенко О.М.

Враховуючи викладене, справа №902/1128/13 розглянута у складі колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Огороднік К.М., суддя Тимошенко О.М.

В судове засідання представники відповідачів не з'явилися. При цьому, від останніх подано клопотання про відкладення розгляду скарги на іншу дату.

Клопотання відповідачів судом відхилене як необгрунтоване, оскільки представництво в господарському процесі не обмежується певним колом осіб, а тому відповідачі зобов'язані добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та забезпечити явку своїх представника в судове засідання, таким представником може бути сам керівник, головний бухгалтер, бухгалтер, інші працівники підприємства або представники на підставі доручення, які не перебувають з ним у трудових відносинах.

Крім того, відповідно до п.4 ухвали апеляційного суду від 29.10.2013 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Враховуючи положення ст.102 ГПК України щодо строку розгляду скарги в апеляційній інстанції, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, суд вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачу - ТОВ "Дукат" на праві приватної власності належить наступне майно: автозаправочна станція загальною площею 95,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька обл., м. Могилів-Подільський, вул.Пушкінська, буд. 74 "а" та складається з: літера "А" автозаправочна станція площею 95,5 кв.м, літера "а" добудова, літера "а1" ґанок, літера "Б" адмінбудівля, літера "В" навіс, літера "І" огорожа, літери 2,3,4,5 ємкості; автозаправочна станція загальною площею 101,8 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Вінниця, вулиця Порика Василя, будинок, 28 та складається з: літера "А" операторна з автомийкою, навіс літера "Б", колонки ТРК № 1 - №2, ємкості №3 - №6, що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи витягами КП "Могилів-Подільське міжрайонне БТІ" про державну реєстрацію прав від 28.11.2012 р. та КП "Вінницьке міське БТІ" про державну реєстрацію прав від 10.10.2012 р. (а.с.14,18).

Вказані автозаправні станції були придбані позивачем на прилюдних торгах з реалізації арештованого майна, що належить ПП "Джерело", що оформлено протоколами № 1-097/11 від 26.06.2012 р., № 1-068/12 від 03.10.2012 р. про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна ПП "Спеціалізоване підприємство Юстиція", актами державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 06.07.2012 р. № 172/4, від 05.10.2012 р. № 171/4 та посвідчені свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів) (а.с. 9-13, 15-17).

15.07.2013 року позивач звернуся до відповідачів із вимогою № 1007 від 10.07.2013 р. звільнити вищевказне майно АЗС, яка залишена останніми без відповіді та задоволення.

Позивач посилаючись на те, що він не має доступу до свого майна та не має можливості вільно користуватися своїм майном, оскільки відповідачі не допускають його до даних об'єктів звернувся до господарського суду з позовом про усунення перешкод у користуванні майном.

Відповідно до ст.41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, що передбачено ст.387 ЦК України.

За змістом права власності, визначеного у статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з приписами статті 391 Цивільного кодексу України предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом, а підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Триваючий характер правопорушення та наявність його в момент подання позову є однією з умов подання негаторного позову.

Умовою задоволення позову про усунення перешкод в користуванні приміщенням є встановлення судом факту протиправності дій відповідачів, а захист прав і охоронюваних законом інтересів позивача здійснюються у формі припинення дій, що порушують право, або відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Як встановлено судами обох інстанцій, відповідачі фактично володіють та користуються майном автозаправних станцій, які розташовані за адресами: м. Вінниця, вул. Порика Василя, будинок 28 і Вінницька область, м. Могилів - Подільський, вул. Пушкінська, буд.74 - А, що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи копіями торгових патентів № 533420 серії ТПБ зі строком дії з 07.10.2011 р. по 30.09.2016 р., серії ТПБ № 186277 зі строком дії з 06.10.2011 р. по 30.09.2016 р., листом Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції від 16.08.2013 р. № 530/11, копіями договорів оренди цілісного майнового комплексу від 03.10.2011 р. за № 233-А, № 237-В, актів прийому - передачі майна № 7 від 10.10.2011 р. і 15.10.2011 р., фіскальних чеків від 31.05.2013 р., 07.08.2013 р., комісійних актів про недопуск до об"єкта нерухомого майна (автозаправної станції) від 25.10.2013 р., 23.01.2013 р., 20.12.2012 р., 17.01.2013 р. (а.с.19-21, 39, 45-47, 60-65).

При цьому, посилання скаржника на те, що договори оренди та акти прийому-передачі підтверджують факт користування майном АЗС на законних підставах колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Так, наявними в матеріалах справи договорами оренди цілісного майнового комплексу від 03.10.2011 р. № 233 -А та № 237-В від 03.10.2011 р., актами прийому - передачі майна від 10.10.2011 р. № 7 та від 15.10.2011 р. № 15 (а.с.60-65) підверджується факт укладення між ПП "Джерело" (орендодавець/відповідач-2) і ПП "ТАУ-Поділля" (орендар/відповідач-1) договорів оренди і передача відповідачем-2 відповідачу-1 майна АЗС, що є предметом спору в даній справі.

Натомість, наявними в матеріалах справи копіями іпотечних договорів № 050/1-676 та № 050/1-677 від 04.07.2007 р. (а.с.70-77) підтверджується передача відповідачем-2 (ПП "Джерело") майна, яке є предметом спору, в іпотеку Акціонерному комерційному банку (АКБ) "Укрсоцбанк".

Таким чином, на момент укладення договорів оренди, на які відповідач-1 посилається як на підставу правомірності користування майном АЗС, останнє перебувало в іпотеці банківської установи.

В свою чергу, іпотекодавець має право володіти, користуватися предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим законом. Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування (ч.ч. 1,3 ст.9 Закону України "Про іпотеку").

Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним (ч.3 ст.12 Закону України "Про іпотеку").

Як встановлено судами обох інстанцій, ПАТ "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) письмової згоди на передачу відповідачеві-1 у користування майна автозаправних станцій, які знаходяться в іпотеці, відповідачеві-2 не надавав, що підтверджується наявними в матеріалах справи листами ПАТ "Укрсоцбанк" № 08.6-185-1631, № 08.6-186/85-1691/1 від 06.06.2013 р. (а.с.78-79).

Враховуючи викладене та на підставі ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України, ч.2 ст.9, ч.3 ст.12 Закону України "Про іпотеку" місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що договори оренди цілісного майнового комплексу № 233 -А і № 237-В укладені між ПП "Джерело" (відповідач-2) та ПП "ТАУ-Поділля" (відповідач-1) є нікчемними з моменту їх укладання, а відтак, не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33,34 ГПК України, які підтверджують правомірність володіння, користування відповідачами 1, 2 майном АЗС, що є предметом спору.

Інших доказів, які б підтверджували правомірність володіння, користування майном АЗС, що є предметом позову, відповідачі ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду не надали.

З огляду на вищевикладене та зважаючи на встановлені вище обставини щодо законного володіння позивачем спірним майном та наявності доказів, що підтверджують здійснення з боку відповідачів перешкод в користуванні нерухомим майном, яке належить ТОВ "Дукат", місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Вінницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ТАУ-Поділля" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 21.08.2013 року - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.