Рішення № 35346862, 05.11.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26РІШЕННЯ

Іменем України

"05" листопада 2013 р. Справа № 911/3273/13

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватфарм", м. Черкасидо Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд", м. Вишневепро стягнення 391025,22 грн.за участю представників:

позивача:Коваленко В.В.- дов. від 03.01.2013р.відповідача:Куліш Н.М. - дов. від 04.11.2013р. № 795/03-УРБ-13суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватфарм" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (далі - відповідач) про стягнення 391025,22 грн., з яких 376546,00 грн. основний борг, 151,17 грн. інфляційні втрати, 2508,41 грн. 3% річних та 11819,64 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар.

Під час розгляду справи позивач неодноразово зменшував розмір позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми основного боргу згідно заяв про часткову сплату боргу від 07.10.2013р., від 08.10.2013р. та від 04.11.2013р.

Так, згідно останньої заяви про зменшення розміру позовних вимог від 04.11.2013р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми основного боргу в зв'язку із частковою сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 310000,00 грн., на підтвердження чого надав банківські виписки з особового рахунку за період з 19.08.2013р. по 09.10.2013р. в яких відображено надходження на його рахунок від відповідача зазначеної суми боргу, та за вказаних обставин просить суд стягнути з відповідача 66546,00 грн. основного боргу, 151,17 грн. інфляційних втрат, 2508,41 грн. 3% річних та 11819,64 грн. пені.

За таких обставин, в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 66546,00 грн. основного боргу, 151,17 грн. інфляційних втрат, 2508,41 грн. 3% річних та 11819,64 грн. пені.

Також під час розгляду справи позивач подав заяву від 05.11.2013р., якою в порядку ст.ст. 22, 78 ГПК України відмовився від позову в частині заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 151,17 грн.

Враховуючи обставини справи, а також те, що подана позивачем заява про відмову від позову в частині вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 151,17 грн. не суперечить діючому законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, відповідає вимогам ГПК України, господарський суд вважає за можливе її прийняти, а провадження у справі в цій частині припинити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 66546,00 грн. основного боргу, 2508,41 грн. 3% річних та 11819,64 грн. пені.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви від 05.11.2013р. та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача, проти позову не заперечив та надав власний контр розрахунок заявленої до стягнення суми боргу, за яким заборгованість відповідача перед позивачем по договору поставки на час вирішення спору складає суму у розмірі 66546,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 28.07.2010р. № 519 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - постачальник зобов'язався передати у власність відповідача - покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору асортимент і ціна товару, що поставляється за договором, відображаються сторонами в специфікації.

Згідно п. 2.6 договору оплата за товар здійснюється протягом 60 календарних днів від дати поставки.

Датою приймання партії товару та перехід права власності та ризиків вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником покупця (п. 3.17 договору).

Згідно п. 11.1 договору, в редакції додаткової угоди від 27.07.2012р. до договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 28 липня 2013р. включно. У тому випадку, якщо сторони, у термін не менш ніж за 20 днів до закінчення терміну дії даного договору, не повідомлять один одного про бажання розірвати договір або укласти новий договір, то останній вважається продовженим терміном на один рік.

На виконання умов договору позивач в період з 15.02.2013р. по 24.05.2013р. по переліченим в позовній заяві видатковим накладним поставив відповідачу товар на загальну суму 405808,68 грн., а відповідач вказаний товар отримав.

Зазначені накладні підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Проте, відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 66546,00 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується борг в розмірі 66546,00 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 66546,00 грн. заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3% річних з простроченої суми за період з 20.04.2013р. по 15.08.2013р. складають 2508,41 грн.

Здійснений позивачем розрахунок 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Крім того, позивач на підставі п. 7.2 договору просить суд за порушення покупцем термінів оплати товару стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, розмір якої за розрахунком позивача за загальний період з 20.04.2013р. по 15.08.2013р. складає 11819,64 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 66546,00 грн. заборгованості, 2508,41 грн. 3% річних та 11819,64 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до п 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. № 7 (далі - Постанова) частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України в частині задоволених позовних вимог в загальній сумі 80874,05 грн., а також в частині зменшених позовних вимог в загальній сумі 310000,00 грн. покладається судом на відповідача, що складає суму судового збору 7817,48 грн., оскільки зазначене зменшення розміру позовних вимог на суму 310000,00 грн. стало наслідком сплати відповідачем простроченого боргу після звернення позивача з даним позовом до суду - 16.08.2013р. (згідно поштового штемпеля "Укрпошта" на конверті в якому надійшла вказана позовна заява до суду), а в частині позовних вимог, провадження по яким припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України - на позивача.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи, що належна до сплати сума судового збору за звернення до суду з первісною позовною вимогою про стягнення 391025,22 грн. складає 7820,50 грн., а згідно платіжного доручення від 30.07.2013р. № 18488 позивач сплатив 7963,35 грн., відтак суд на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" вважає за необхідне повернути позивачу надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 142,85 грн.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 151,17 грн.

2. Решту позову задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (08132, Київська область, Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, ідентифікаційний код 32294926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватфарм" (18018, м. Черкаси, Придніпровський р-н, проспект Хіміків, 66, ідентифікаційний код 00306756) 66546 (шістдесят шість тисяч п'ятсот сорок шість) грн. 00 коп. основного боргу, 2508 (дві тисячі п'ятсот вісім) грн. 41 коп. 3% річних, 11819 (одинадцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять) грн. 64 коп. пені, 7817 (сім тисяч вісімсот сімнадцять) грн. 48 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Ватфарм" (18018, м. Черкаси, Придніпровський р-н, проспект Хіміків, 66, ідентифікаційний код 00306756) з Державного бюджету України 142 (сто сорок дві) грн. 85 коп. зайво сплаченого судового збору платіжним дорученням від 30.07.2013р. № 18488, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 911/3273/13.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.

Дата підписання рішення 14.11.2013р.