Постанова № 35345015, 18.11.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 листопада 2013 року Справа № 812/8981/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Ковальової Т.І.,

при секретарі судового засідання - Ворошило О.Є.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганську справу за адміністративним позовом державної податкової інспекції у м. Ровеньках Головного управління Міндоходів у Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 1830,17 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державної податкової інспекції у м. Ровеньках Головного управління Міндоходів у Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 1830,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 є платником податків і зборів та перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Ровеньках.

На підставі п. 295.2 ст. 295 Податкового кодексу України нарахування авансових внесків здійснюється органами державної податкової служби на підставі наданої фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 1451 від 10.01.2012 року щодо розміру обраної ставки єдиного податку - 20 % до розміру мінімальної заробітної плати згідно рішення Ровеньківської міської ради 26.06.2012 року № 6/32 - 1159 у сумі 229,40 грн. у 2013 році.

На теперішній час відповідач має заборгованість перед бюджетом зі сплати єдиного податку у розмірі 1830,17 грн. за основним платежем.

Позивач просить суд стягнути з відповідача податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 1830,17 грн.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не прибув до суду, розгляд справи просив провести без участі представника позивача.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, не прибув до суду, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, відповідно до приписів статті 128 КАС України, суд здійснює розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстровано в якості фізичної особи - підприємця 28.11.2006 року за № 23890000000002965 (а.с.19).

З матеріалів справи вбачається, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 є платником податків і зборів та перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Ровеньках (а.с.12).

На підставі п. 295.2 ст. 295 Податкового кодексу України нарахування авансових внесків здійснюється органами державної податкової служби на підставі наданої фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 1451 від 10.01.2012 року щодо розміру обраної ставки єдиного податку - 20 % до розміру мінімальної заробітної плати згідно рішення Ровеньківської міської ради 26.06.2012 року № 6/32 - 1159 у сумі 229,40 грн. у 2013 році (а.с.17,18,20-32).

Відповідач має заборгованість перед бюджетом зі сплати єдиного податку у розмірі 1830,17 грн. за період з березня по вересень 2013 року, з яких 1830,17 грн. основна сума платежу, у зв'язку з несплатою поточних податкових зобов'язань (а.с.9-11).

Листом від 10.06.2013 року № 3182/170 відповідача було запрошено до ДПІ у м. Ровеньках Головного управління Міндоходів у Луганській області для надання податкової звітності. Вказаний лист отримано відповідачем 12.06.2013 року (а.с.14,15).

У зв'язку з невиконанням зобов'язання, боржнику сформовано податкову вимогу форми від 21.03.13 року № 27 на суму 453,77 грн., яка була надіслана на адресу відповідача (а.с.16).

Оскільки ФОП ОСОБА_1 не сплатив єдиний податок протягом двох послідовних кварталів 2013 року у сумі 1830,17 грн., тому ДПІ у м. Ровеньках Головного управління Міндоходів у Луганській області свідоцтво платника податку серії НОМЕР_2 від 18.05.2012 року анульовано, про що було повідомлено відповідача у листі від 30.09.2013 року № 1620/170, який надіслано на його адресу (а.с.13).

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175 цього пункту, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 20.1.28 статті 20 Податкового кодексу України, визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, позивач у даних правовідносинах є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків суми самостійно визначеного зобов'язання з єдиного податку, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначені в главі 1 розділу 14 Податкового кодексу України. Згідно пунктів 291.2. та 291.3. статті 291 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення заборгованості у відповідача) спрощена система оподаткування, обліку та звітності являє собою особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Підпунктом 10.1.2 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України встановлено, що єдиний податок належить до місцевих податків.

Згідно підпункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

За приписами пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку. Згідно з підпунктом 2 цього пункту до другої групи належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Відповідно до положень пунктів 293.1, 293.2 статті 293 Податкового кодексу України, ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з пп. 8 п.1 ст.40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік.

Розміри мінімальної заробітної плати на 2013 рік затверджено Законом України «Про державний бюджет України на 2013 рік» від 6 грудня 2012 року № 5515-VI.

Згідно з вимогами пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Відповідно до п. 300.1 ст. 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Судом встановлено, що відповідач не виконував обов'язки по сплаті єдиного податку та на теперішній час за відповідачем рахується заборгованість по сплаті єдиного податку у загальному розмірі 1830,17 грн. за період з березня по вересень 2013 року.

Податкова вимога від 21.03.13 року № 27 на суму 453,77 грн., яка надіслана відповідачу 21.06.2013 року, відповідачем не оскаржувалась (сторонами не надано суду доказів відкликання податкової вимоги), а тому вона є узгодженою та чинною на час розгляду справи. 60 днів з моменту надіслання (вручення) минуло (а.с.16).

Станом на час розгляду справи заборгованість відповідача по сплаті єдиного податку за період з березня по вересень 2013 року, в добровільному порядку не сплачена.

Статтею 87 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, визначені джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків.

Пунктом 87.11 статті 87 цього Кодексу встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що слід задовольнити.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 99, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов державної податкової інспекції у м. Ровеньках Головного управління Міндоходів у Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 1830,17 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) в доход місцевого бюджету (р/р 31514970700059, код платежу 18050400, банк ГУДКСУ в Луганській області МФО 804013, отримувач УДКСУ м. Ровеньки, код 37953384 (місцевий бюджет) суму податкового боргу зі сплати єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 1830,17 грн. (одна тисяча вісімсот тридцять гривень 17 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 19 листопада 2013 року.

Суддя Т.І. Ковальова