Постанова № 35345002, 22.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2013 року 810/5323/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Фловекс» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення - рішення та зобов'язання вчинити певні дії -

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Фловекс» звернулось до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0002181502 від 08.04.2012 та зобов'язання відповідача визнати своєчасно поданою податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року з додатками.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем до податкового органу була направлена засобами електронного зв'язку декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року у відповідності до вимог Податкового кодексу України (надалі - ПК України), однак відповідачем безпідставно не визнано вказану декларацію як податкову звітність. Позивач вважає такі дії податкового органу неправомірними та такими, що порушують чинне законодавство, оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним.

Представник позивача до суду не з'явився та надав суду клопотання про розгляд справу у його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду письмові заперечення проти позову та вказав, що податкова декларація була заповнена в супереч правилам ст. 48 ПК України, а саме зазначене не повне найменування органу державної податкової служби, куди подано податкову декларацію. Разом з запереченнями представник відповідача подав суду клопотання про розгляд справ у його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідків чи експертів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20.02.2013 позивач - Приватне підприємство «Фловекс» відповідно до ст. 49 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 № 1492 засобами електронного зв'язку подало податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року з додатками, а саме додаток 2 «довідка про залишок від'ємного значення попередніх періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)», додаток 3 «розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)». Крім того, разом з декларацією позивачем були подані копії записів у реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за січень 2013 року.

Листом від 26.02.2013 відповідач повідомив ПП «Фловекс», що вищевказана податкова декларація за січень 2013 року присвоєно статус «не визнано як податкову звітність» у зв'язку з тим, що вони заповненні всупереч правилам, визначеним ст. 46, 48 ПК України, а саме зазначено не повне найменування органу державної податкової служби.

28.03.2013 відповідачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, що оформлено актом № 000077/10-02/15-02/35942522 та яким встановлено, що позивачем не подано податкову декларацію за січень 2013 року. Як наслідок до його було застосовано штрафні санкції у вигляді оскаржуваного податкового повідомлення - рішення щодо збільшення суми грошового зобов'язання № 0002181502 від 08.04.2012.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства належить до сфери дії ПК України.

Відповідно до положень ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

В силу положень п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Таким чином, своєчасне подання податкової декларації встановленої форми є одним із основних обов'язків платників податків, їх представників та податкових агентів. ПК України встановлено вимоги щодо форм податкових декларацій та порядку їх заповнення, визначено строки та спосіб їх подання, порядок їх прийняття органом державної податкової служби, підстави для відмови у прийнятті податкових декларацій та порядок надання такої відмови.

Так, згідно п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (надалі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Порядок складання податкової декларації визначено у ст. 48 ПК України.

Пунктом 48.1 ст. 48 ПК України визначено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Поняття обов'язкових реквізитів наведено у п. 48.2 ст. 48 ПК України, згідно якого - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Пунктом 48.3 ст. 48 ПК України визначено перелік обов'язкових реквізитів податкової декларації, а саме: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків.

При цьому п. 48.3 ст. 48 ПК України передбачено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 ст. 46 цього Кодексу.

Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених п. 49.3 ст. 49 ПК України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Особливості порядку прийняття або відмови в прийнятті декларації посадовими особами органу державної податкової служби наведені в п. 49.8 - 49.14 ст. 49 ПК України.

Згідно п. 49.8 ст. 49 ПК України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

При цьому, як встановлено п. 49.10 ст. 49 ПК України відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Тобто, в силу приписів вказаних норм законодавства вбачається, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Однак, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, про що платника податків письмово повідомляють про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для невизнання податкової декларації позивача з податку на додану вартість за січень 2013 року, зокрема, зазначив порушення платником податку положень п. 48.3 ст. 48 ПК України, що виявилось у поданні звітності з порушенням загальних вимог оформлення документів податкової звітності в частині відсутності обов'язкових реквізитів, а саме: зазначене не повне найменування органу державної податкової служби, куди подано податкову декларацію.

Судом було оглянуто податкову декларацію за січень 2013 року та встановлено, що вона містить найменування податкового органу до якого подається фінансова звітність та зазначена скорочена назва відповідача, а саме Білоцерківська ОДПІ Київської області ДПС.

Суд звертає увагу на ту обставину, що фактично податковим органом не визнано декларацію позивача як податкову звітність лише з тих підстав, що ним було використано скорочену назву податкового органу.

Як вже зазначалось судом, форма податкової декларації має містити всі обов'язкові реквізити, за відсутності яких документ не буде вважатися податковою декларацією. Пунктом 48.3 ст. 48 ПК України визначено вичерпний перелік обов'язкових реквізитів податкової декларації, зокрема, місцезнаходження (місце проживання) платника податків.

Разом з цим, серед підстав для невизнання податкової звітності, визначених пунктом 48.3 ст. 48 ПК України, заборона використання скороченої назви податкового органу, відсутні.

Таким чином, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо присвоєння податкової звітності з податку на додану вартість подану позивачем за січень 2013 року статусу такої, що не визнано податковою звітністю є неправомірними, а тому, як наслідок, оскаржуване податкове повідомлення - рішення є безпідставним та такими, що не ґрунтуються на нормах ПК України.

Враховуючи зазначене та зважаючи на відсутність обставин, з якими законодавець пов'язує підстави невизнання податкової декларації як податкової звітності та відмови у її прийнятті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення - рішення № 0002181502 від 08.04.2012, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача визнати своєчасно поданою податкову звітність з податку на додану вартість за січень 2013 року, суд зазначає таке.

Згідно п. 49.13 ст. 49 ПК України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

З аналізу вищевказаної норми права вбачається, що задоволення судом позовних щодо визнання неправомірними дії відповідача про присвоєння поданій податковій декларації статусу «не визнано як податкову звітність» та скасування податкового повідомлення - рішення є підставою вважати, що податкова декларація є поданою вчасно на підставі п. 49.13 ст. 49 ПК України. Тому в такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даної частини позовних вимог.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач як суб'єкти владних повноважень не довів суду правомірність своїх дій та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002181502 від 08.04.2012.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Фловекс» судовий збір в сумі 114 (п'ятдесят тридцять п'ять) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.