Постанова № 35343825, 13.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 р. Справа №805/14089/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-00

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крилової М.М.

при секретарі Фоміній О.Д.

розглянувши позовну ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в Куйбишевському районі м. Донецька про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

за участю:

представника позивача ОСОБА_2,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду в Куйбишевському районі м. Донецька про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 09.09.2013 року звернулась до відповідача з вимогою провести позапланову перевірку у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності, за результатом якої встановлено, що у липні та серпні 2010 року не був зданий звіт до органу ПФУ. Позивач зазначає, що цю помилку було самостійно виявлено до початку перевірки та відображено у звіті за вересень 2010 року. До акту перевірки було складено розпорядження про необхідність подання звітів з персоніфікованого обліку за липень та серпень 2010 року, позивач сплатила суму штрафних санкцій у загальному розмірі 340 грн. за кожен факт ненадання звітності, однак відповідачем прийняті рішення від 16.10.2013 року №364 та №365 про застосування фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків за липень та серпень 2010 року.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та вважає, що відповідач перекладає на неї відповідальність за те, що своєчасно не прийняв звіти та рішення про застосування штрафних санкцій, а також застосовує санкції за положеннями п.5 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які втратили чинність з 01.01.2011 року.

На підставі зазначеного та з урахуванням уточнення позовних вимог просила скасувати рішення Управління Пенсійного фонду в Куйбишевському районі м. Донецьк від 16.10.2013 року №364 та №365 про застосування фінансових санкцій та зобов'язати повернути надмірно сплачену суму за квитанцією №11679118 від 25.09.2013 року на поточний рахунок №2924482550910 в КБ «Приватбанк» МФО 305299, ОКПО 14360570 на картковий рахунок №5211537431454359.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин. Про час і місце судового засідання відповідач повідомлявся у встановленому законом порядку. Заяв про відкладення розгляду справи не надходило. Відповідно до ч. 1 ст. 128 КАС України, - суд відкладає розгляд справи у разі неприбуття у судове засідання сторони, про яких немає відомостей, що їм вручені повістки. Оскільки, є відомості про те, що судова повістка відповідачу вручена, то неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду в Куйбишевському районі м. Донецька є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього п. 12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.

У відповідності до п. 12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.

Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

На підставі направлення від 23.09.2013 року №100 уповноваженими особами Управління Пенсійного фонду в Куйбишевському районі м. Донецьк проведена позапланова перевірка ОСОБА_1, за результатом якої складений акт від 24.09.2013 року №58.

Перевіркою встановлено, що страхувальником не надано звіти за липень та серпень 2010 року на загальну суму 5200 грн., в результаті чого донараховано страхових внесків за липень та серпень 2010 року на загальну суму 1830,40 грн., що страхувальником самостійно виявлено до початку перевірки та відображені в таблиці 7 Звіту (Додаток 4) за вересень 2010 року.

Крім того, перевіркою правильності формування відомостей про нарахування заробітної плати (доходу) на застрахованих осіб встановлено порушення вимог п.4 ч.2 ст.17, ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п.3.5 Розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 року №26-1, а саме Звіти (Додаток 4 таблиця 6) за липень та серпень 2010 року на 2 застрахованих осіб не було надано взагалі, а суми нарахованої заробітної плати та утримані страхові внески за липень та серпень 2010 року відображені в таблиці 7 Звіту (Додаток 4) за вересень 2010 року.

Рішенням Управління Пенсійного фонду в Куйбишевському районі м. Донецька №364 від 16.10.2013 року на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, до ОСОБА_1 застосовані фінансові санкції в розмірі 170 грн. (за липень 2010 року), а рішенням №365 від 16.10.2013 року застосовані фінансові санкції в розмірі 170 грн. (за серпень 2010 року).

З наведеного виходить, що підставою винесення рішень №№ 364, 365 від 16.10.2013 року є ненадання ОСОБА_1 Звіту (Додаток 4 таблиця 6) за липень та серпень 2010 року на 2 застрахованих осіб.

Позивач оскаржує зазначені рішення повністю, посилаючись на необґрунтоване застосування фінансових санкцій на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», положення якого на час винесення оскаржуваних рішень втратили чинність.

Суд вважає таке твердження позивача помилковим з огляду на наступне.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно із зазначеним вище правилом дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб'єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а також необхідною умовою довіри до держави і права.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, законність як загальна засада судочинства покладає на суд обов'язок розглядати і вирішувати судові справи на підставі закону з урахуванням його цілей й у встановленому ним порядку.

Суд зазначає, що правовідносини виникли між ОСОБА_1 та Управлінням Пенсійного фонду в Куйбишевському районі м. Донецька з приводу подання звітності до територіального органу Пенсійного фонду за липень-серпень 2010 року, тому, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні цього спору підлягають застосуванню норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) срахувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Стаття 21 зазначеного Закону встановлює, що органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках.

На кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.

Відомості про застрахованих осіб подаються до територіального органу Пенсійного фонду страхувальниками-роботодавцями, відповідними підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують цим особам заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу.

Форми документів, порядок та строки їх подання встановлюються правлінням Пенсійного фонду.

Відповідно до п.2.6 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 року № 26-1 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду формує та подає до органів Пенсійного фонду відомості про осіб,

які підлягали загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття та отримували допомогу по безробіттю. Базовим звітним періодом для них є календарний місяць.

Відповідно до положень п.3.5 Розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 року №26-1, таблиця 6 додатка 4 призначена для відображення в розрізі кожної застрахованої особи:

щомісячних загальних сум фактично нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) працівника, що включають виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, або суми доходу, що обчислюється з урахуванням вимог для відповідного об'єкта нарахування страхових внесків (крім нарахувань, зазначених в пункті 3.6);

щомісячних сум нарахованого заробітку, грошового забезпечення або доходу у межах максимальної величини, на яку нараховуються страхові внески відповідно до чинного законодавства;

фактично нарахованих сум страхових внесків із заробітку, грошового забезпечення або доходу відповідно до Закону;

щомісячних сум нарахованого заробітку згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» застрахованих осіб, для яких у звітному році одночасно є декілька підстав для визначення відповідних пенсійних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Системний аналіз наведених вище положень законодавства дає змогу зробити висновок, що позивач, як срахувальник, повинен був подавати звітність територіальному органу Пенсійного фонду за липень 2010 року - до 20 серпня 2010 року; за серпень 2010 року - до 20 вересня 2010 року та за встановленою формою.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Позивачем не надано доказів вчасного подання Звіту (Додаток 4 таблиця 6) за липень та серпень 2010 року на 2 застрахованих осіб, як це вимагається Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому застосування до ОСОБА_1 фінансових санкцій спірними рішеннями суд вважає правомірним, що обумовлює безпідставність заявлених вимог.

Щодо вимог позивача про зобов'язання повернути надмірно сплачену суму фінансових санкцій суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 25.09.2013 року ОСОБА_1 здійснена сплати санкцій за несвоєчасне подання звітності у сумі 340 грн., що підтверджується квитанцією №11679118 від 25.09.2013 року.

З наведеного виходить, що позивачем самостійно сплачені фінансові санкції за несвоєчасне подання звітності, тобто фактично визнана правомірність їх нарахування, оскільки докази щодо оскарження такого нарахування у суду відсутні, а позивачем не надані.

Оскільки судом за результатом розгляду справи не встановлено з боку відповідача порушень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо застосуванні фінансових санкцій відповідно п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону, тому відсутні підстави для повернення самостійно сплаченої позивачем суми фінансових санкцій.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням п. 3 ст. 2, ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно, а тому вимоги підлягають відмові в задоволенні з огляду на відсутність з боку відповідача порушень вимог законодавства.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в Куйбишевському районі м. Донецька про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 13 листопада 2013 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 18 листопада 2013 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Крилова М.М.