Вирок № 35343608, 10.10.2013, Підгаєцький районний суд Тернопільської області

Справа № 605/329/13-к

ВИРОК

Іменем України

"10" жовтня 2013 р. Підгаєцький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого -судді Ігнатової Г.В..,

при секретарі - Піх Р.Я.,

за участю прокурора - Бачинського І.Й.,

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника - ОСОБА_3,

потерпілого - ОСОБА_4.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Підгайці кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українець, Громадянин України, освіта вища, не працюючого, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей , такий що немає судимості раніше,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.З ст.296 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця та проживаючого АДРЕСА_2, українець, громадянин України, освіта вища, не працюючого; одруженого,на утриманні двоє неповнолітніх дітей , такий що немає судимості раніше,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.З ст.296 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового слідства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.З ст.296 КК України, а саме у вчиненні хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинено групою осіб, пов'язане з опором представникові влади, який виконував обов'язки з охорони громадського порядку.

Так органами досудового слідства вказано на наступні обставини:

23 січня 2013 року о 19 год. 40 хв., неподалік банкомату ПАТ КБ "Приват Банк", що біля кафе "Нива", по вул. Грушевського, 32 в смт. Козова, Тернопільської області знаходилось двоє осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які перебували в стані алкогольного сп'яніння та, під час розмови між собою, виражались нецензурними словами, чим порушували громадський порядок та спокій громадян.

З метою припинення вчинення правопорушення вказаними особами дільничний інспектор міліції СДІМ МГБ Козівського РВ УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_4, який перебував у тому ж місці, на ввіреній йому адміністративній дільниці у форменному одязі, та згідно ст. 10.11 Закону України "Про міліцію" виконував покладений на нього обов'язок щодо охорони громадського порядку, заявив вимогу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про припинення вчинення правопорушення, зокрема припинити виражатись нецензурною лайкою в громадському місці. Незважаючи на законну вимогу працівника міліції припинити такі дії, вони не реагували. Після цього, дільничний інспектор міліції ОСОБА_4, з метою припинення їх неправомірних дій, попередив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про можливість застосування до них заходи фізичного впливу та став проводити відео фіксацію, своїм власним мобільним телефоном марки"Noкіа" модель N95.

Після цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з метою уникнення відповідальності, почали наближатися до дільничного інспектора міліції, ОСОБА_4, та з мотивів явної неповаги до суспільства, яка виразилась у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил поведінки в громадських місцях і самоутвердитись за рахунок приниження працівника міліції, як представника влади, почали висловлюватися на його адресу нецензурними словами та погрозами позбавити останнього місця роботи. При намаганні працівника міліції ОСОБА_4 припинити вказане правопорушення за допомогою застосування заходів фізичного впливу, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, продовжували виражатися нецензурною лайкою, та висловлювати погрози щодо позбавлення його місця роботи, виявляючи при цьому особливу зухвалість, яка виразилась в нахабному зверхньому поводженні відносно представника влади, буйстві та своїми активними діями почали чинити правоохоронцю опір.

Зокрема, ОСОБА_1 наблизився до дільничого інспектора міліції ОСОБА_4, та намагаючись припинити відео фіксацію, здійснювану працівником правоохоронного органу, схопив останнього руками за верхній зимовий форменний одяг - куртку темно-синього кольору, на грудях, став його шарпати та намагатися кинути працівника міліції на землю. В цей час ОСОБА_2 також, наблизившись до працівника міліції, намагаючись допомогти ОСОБА_1 припинити відеозапис, здійснюваний інспектором міліції ОСОБА_4, схопив його рукою за верхній зимовий одяг, на лівій руці, став, утримуючи ОСОБА_4 за руку, шарпати його та допомагати ОСОБА_1 кинути зазначеного працівника міліції на землю. В результаті цих умисних активних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які були припинені працівником міліції шляхом застосування заходів фізичного впливу, і виразилися у шарпанні дільничого інспектора міліції за форменний одяг, куртка темно-синього кольору працівника міліції була пошкоджена у вигляді розриву по правому боковому шву.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні не визнав свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідуванням кримінальному правопорушенні за ч. З ст. 296 КК України, та не погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння при цьому пояснив, що дійсно 23.01.2013 приблизно об 19 год. 30 хв. він разом з ОСОБА_2 знаходився неподалік банкомату "Приват Банк", що на вул. Грушевського в смт. Козова. Вони між собою спілкувались та можливо висловлювали нецензурні слова. В той час, біля банкомату знаходився потерпілий ОСОБА_4, який зробив їм зауваження, що вони перебувають громадському місці в нетверезому стані та порушують громадський спокій. Не погоджуючись з цим, оскільки на вулиці в той час, нікого не було, та на його думку, це не є громадським місцем , вони стали заперечувати ОСОБА_4, у зв'язку з чим останній витягнув свій мобільний телефон та став здійснювати їх відеозапис. Це йому, ОСОБА_1 не сподобалось, оскільки вважав що це є неправомірно зі сторони потерпілого, але ОСОБА_4 продовжував знімати та одночасно відходити назад. У свою чергу він, ОСОБА_1, почав підходити до потерпілого і намагався закрити об'єктив його мобільного телефона, щоб не продовжував їх знімати. Тоді ж, ОСОБА_4 повідомив, що застосує до нього, ОСОБА_1, заходи фізичного впливу, та став крутити руку і вони обоє впали на землю. В той час , коли вони обоє лежали на землі, щоб допомогти підвестися із землі, до них підійшов обвинувачений ОСОБА_2 та подав йому, ОСОБА_1, руку і в такий спосіб він підвівся із землі. Проте, що ОСОБА_4 є працівником міліції, він представився особисто, перед тим, як повідомив , що застосує заходи фізичного впливу.

Далі, обвинувачений ОСОБА_1 вказав, що він не бачив, які дії проти потерпілого ОСОБА_4 вчиняв ОСОБА_2 Вважає, що потерпілий спровокував дану ситуацію, оскільки не мав права без його згоди знімати на відео, та його особисто ніхто раніше не зачіпав, оскільки розмова була лише між ним та ОСОБА_2 Вину не визнає, просить винести виправдувальний вирок, а кримінальну справу закрити за відсутності в його діях складу злочину. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 та захист останнього просили суд постановити виправдальний вирок з огляду на те, що ОСОБА_4 23.01.2013 року о 19 год.40 хв. не був при виконанні службових обов'язків по охороні громадського порядку, на ньому був відсутній його форменний одяг, який давав би можливість обвинуваченим бачити, що перед ними працівник міліції. Крім того, оскільки ОСОБА_4 не представлявся, що він є працівник міліції, а без згоди осіб здійснював відео фіксацію на свій мобільний телефон, тому він ОСОБА_2, не знав що ОСОБА_4 є дільничим інспектором міліції, а тому його дії по відношенню до них вважав також протиправними.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину при зазначених обставинах викладених у обвинувальному акті не визнав і пояснив суду, що він не вчиняв жодного правопорушення передбаченого ч. З ст. 296 КК України. Далі обвинувачений пояснив, що 23 січня 2013 року приблизно 19 год.30 хвилин в темну пору доби він разом з ОСОБА_1 на відстані від 3 до 5 метрів, зупинилися біля банкомату, оскільки він мав намір скористатись банкоматом, та розмовляли між собою. При цьому розмова їх була звичайна, і з його сторони висловлень нецензурних слів не було, можливо такі слова висловлював обвинувачений ОСОБА_1. В цей час, біля самого банкомату знаходилась невідома йому, на той час особа, яка здійснювала якісь операції. Закінчивши свої дії, останній обернувся до них та зробив декілька кроків їм назустріч сказав, що вони порушують громадський спокій, виражаючись нецензурною лайкою в громадському місці. ОСОБА_1 йому заперечив, мотивуючи тим, що це не є громадським місцем, і вони вели між собою суто бесіду, не на високих тонах, а звичайною розмовною мовою. Після того, ОСОБА_4 витягнув свій мобільний телефон почав відеозйомку. З метою уникнення відеозйомки, ОСОБА_1 зробив крок чи два назустріч потерпілому і підніс руку на рівні лиця для того щоб закрити об'єктив даного мобільного телефону. На ці дії, потерпілий став крокувати назад і говорити що він буде змушений застосувати заходи фізичного впливу. Також, обвинувачений вказав, що в той час коли потерпілий крокував назад, за ним на відстані близько метра крокував ОСОБА_1, і позаду останнього слідував він, при цьому єдине, що сказав в сторону потерпілого "Стій почекай і не тікай " Будь- яких інших дій по відношенню до потерпілого він не вчиняв навіть не мав можливості з ним поспілкуватись, жодного фізичного контакту із потерпілим також не було. Відійшовши декілька метрів назад, в сторону пам'ятника Т.Г.Шевченка, ОСОБА_4 зловив ОСОБА_1 за руку і намагаючись її викрутити, ОСОБА_1 та потерпілий послизнулися та обоє впали, так як тоді була ожеледиця. Побачивши що вони впали, він, ОСОБА_2, зробив декілька кроків їм назустріч і подав руку ОСОБА_1 та допоміг йому встати. За той момент ОСОБА_4 підвівся сам. Коли він піднявся, побачив, що під'їхала, машина, на той момент не знав, що це за машина, звідти вийшов один працівник міліції, і лише тоді прозвучала фраза ОСОБА_4"Хлопці що ви робите, працівники міліції". Після чого ОСОБА_4 сказав їм їхати в райвідділ, на що вони добровільно погодилися.

Проте, що ОСОБА_4 є працівником міліції дізнався, лише після того, як підняв із землі ОСОБА_1, та ОСОБА_4 лише тоді сказав, що працівник міліції. Чи був ОСОБА_4 при виконанні службових обов'язків він не може сказати так як відповідних документів він не бачив.

Перевіривши та дослідивши зібрані по справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що обвинувачення ґрунтується на припущеннях та протиріччях, які не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. Безспірних же доказів винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в скоєнні кримінального правопорушення, який передбачено ч.З ст. 296 КК України, а саме у вчиненні хуліганства пов'язаного з опором представникові влади, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку судом в судовому засіданні не встановлено.

До такого висновку суд прийшов з огляду на наступне:

За змістом за ч. З ст. 296 КК України, диспозицією якої є грубе порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом.

За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням особі тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо.

В даному випадку органом досудового слідства не розкрита об'єктивна сторона цього правопорушення, а саме у чому полягала особлива зухвалість та які наслідки настали під час вчинення обвинуваченими хуліганства.

Кваліфікуючою ознакою частини 3 цієї статті є вчинення вищевказаних дій, пов'язане з опором представникові влади, який виконує обов'язок з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії.

Відповідно до роз'яснень, даних у п.З зазначеної Постанови Пленуму ВСУ №10 « Про судову практику у справах про хуліганство» слід відмежовувати кримінальне карне хуліганство від дрібного, і якщо таке не супроводжувалось особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, його необхідно кваліфікувати як дрібне хуліганство за ст. 173 КУпАП

При цьому і сам потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні вказав, що 23 січня 2013 року у вечірній час приблизно 19 год. 40 хв. він, будучи у форменному одязі, виконував завдання інспектора дозвільної системи, щодо перевірки умов зберігання власниками мисливської зброї. Будучи біля банкомату "Приват банк" по вул. Грушевського смт. Козова, поповнив рахунок на мобільний телефон і в цей час почув, що підійшли двоє осіб. Після того як почув, що вони виражаються нецензурними словами між собою, він вже більше звернув увагу на них, та закінчивши банківську операцію, зробив два кроки до них назустріч. Останні продовжували виражатись один до одного нецензурними словами, на що він їм зробив зауваження. Роблячи зауваження обвинуваченим, він представився, був, у форменому одязі і сказав, що "тут громадське місце , будь ласка перестаньте виражатись нецензурними словами нащо вони обурено до нього стали відповідати. Так, зокрема обвинувачений ОСОБА_1 більш активно вів з ним бесіду висловлюючись нецензурними словами, а обвинувачений ОСОБА_2 тільки підтримував ОСОБА_1, тим самим чинив на нього моральний та психологічний тиск, тим що він тільки підтакував та вставляв свої слова. Після того між ними виникла суперечка та він зрозумів, що обвинувачені в нетверезому стані, просив останніх випили, йдіть додому, щоб не було проблем. Проте вони жодним чином на це не реагували, а навпаки стали ще більше на нього накидатись ,висловлювати погрози звільненням з роботи. Так, як обвинувачений ОСОБА_1 сказавши, йому, : "Ти знаєш, хто ми такі поліз рукою у внутрішню кишеню своєї куртки., він зрозумів, що це працівники державних установ , які неповажають міліцію. З метою уникнення будь-яких непорозумінь в подальшому, він витягнув мобільний телефон, щоб документувати дану ситуацію, увімкнувши його в режимі відеозйомки, направив в сторону обвинувачених, для того, щоб здійснити відеозапис неправомірних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Побачивши це, обвинувачені ще більше обурились, як їх будуть знімати в нетверезому стані при вчиненці правопорушення. Обвинувачений ОСОБА_1 став руками хватати за телефон, намагаючись його вирвати, а в цей момент він став відходити назад, позбавляючи можливості ОСОБА_1 забрати в нього телефон. Обвинувачений ОСОБА_2 підходив до нього, при цьому говорив "чоловіче стій, стій, поговоримо". Коли зупинявся, вони мали намір його схватити, тому він змушений був знову відходити назад. З метою запобігання та припинення вчинених дій, він попереджав вказаних осіб, забрати руки, що буде змушений застосувати до них заходи фізичного впливу, але останній жодним чином на це не реагували, а навпаки стали провокувати його на застосування до них таких заходів, зокрема висловлюючись "Давай застосуй, давай" Пройшовши метрів 15-20 вверх в сторону пам'ятника ім.. Т.Шевченка, обвинувачений ОСОБА_1 різко наблизився до нього і своєю рукою зловив його за праву руку , в якій знаходився телефон, можна сказати за шеврон. Тримаючи за руку, в наказовій формі казав "Впав, тут впав", бачивши що він працівник міліції, по формі, люди проходячи збоку , а він незважаючи на це говорив "Впав, тут впав" Також, обвинувачений ОСОБА_1 неодноразово намагався зробити йому підсічку. В цей час обвинувачений ОСОБА_2, стояв збоку, побачивши що в нього. ОСОБА_4 ліва рука вільна, обвинувачений схватив його за ліву руку, для того щоб не чинив опору обвинуваченому ОСОБА_1,а ОСОБА_1 продовжував робити підсічки. Відштовхнувши ОСОБА_2 в сторону та вивільнивши свою ліву руку, припиняючи дії ОСОБА_1, легенько положив останнього на сніг. Після чого обвинувачений ОСОБА_2 став говорити:"чоловіче ти що робиш , ти що робиш". В той момент до них під'їхали працівники міліції, та обвинуваченим було запропоновано проїхати у райвідділ, на що вони погодились.

Крім того, в ході боротьби, під час фізичного опору з боку обвинувачених, відчув що розірвано по шву рукава в бушлаті. Хто заподіяв пошкодження форменного одягу, бушлату достовірно не може сказати вважає, що обидвоє.

Потерпілий вважає злочинними, саме викладені ним вище дії обвинувачених, що саме в такий час та спосіб було, вчинено опір йому, як працівнику міліції, при виконанні службових обов'язків при припиненні хуліганських дій зі сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Таким чином, сам потепілий зазначив, що хуліганські дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 полягали у тому, що вони між собою висловлювались нецензурними словами.

Показання потерпілого ОСОБА_4 суд також не може покласти в основу обвинувального вироку оскільки в судовому засіданні встановлено, що відеофіксація на мобільний телефон, власником якого є ОСОБА_4, останнім здійснювалось всупереч волі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а їх незгоди. ОСОБА_4 до уваги не прийняв та добровільно не припинив зйомку на мобільний телефон. Даний факт підтвердили в судовому засіданні обвинувачені та потерпілий.

Що стосується показів свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10., які є працівниками міліції, що прибули на місце події, і які обвинувачення наводить на доказ вини обвинувачених у вчиненні ними правопорушення, то такі судом не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, оскільки дані свідки не були очевидцями самої події вчинення ОСОБА_1. та ОСОБА_2 правопорушення, а отже не можуть об'єктивно свідчити на доказ вини останніх. Про зазначені ними обставини цим свідкам відомо зі слів потерпілого ОСОБА_4.

Що стосується показів свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_9 ОСОБА_18, проте, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебуваючи в приміщенні Козівського РВ УМВСУ, а згодом в приміщенні Козівської ЦРЛ вели себе зухвало по відношенню до працівників правоохоронних органів, виражались в їх адрес нецензурними словами та висловлювали певні погрози, то суд не приймає дані доводи, як докази на підтвердження вини обвинувачених у даному кримінальному провадженні, оскільки у відповідності до ст.337 КІЇК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Свідок ОСОБА_13, який був запрошений в якості свідка в судове засіданні, пояснив, що він працює в службі "І 02"в м. Тернопіль. 23.01.2013і року в 19.44 год. в дійсності було повідомлення від громадянина ОСОБА_14, яке він прийняв по телефонному зв'язку. ОСОБА_14 дізнавшись, що зателефонував в м.Тернопіль, просив переключити його на смт. Козову. Оскільки змоги переключити не було, він, свідок, прийняв дане повідомлення, в якому ОСОБА_14 вказав, дослівно "відбувається бійка в Козові. Бачу вашого співробітника по форменному одязі На запитання де саме відбувається було повідомлено "Козова кафе «Нива» поблизу банкомату" Щоб уточнити обставини на його запитання , ОСОБА_14, що саме точно відбувається не зміг пояснити, лише сказав бійка. В 19-46 год. дане повідомлення він направив в чергову частину РВ Козівський УМВСУ.

Свідок ОСОБА_15 дає показання, лише щодо подій, які виразилися в тому, що він перебуваючи на чергуванні в Козівському РВ УМВСУ23 січня 2013 року в 19 год. 50 хв. отримав повідомлення з чергової частини УМВСУ в Тернопільській області, яке надійшло до них по спецлінії "102" від заявника ОСОБА_14 , про те, що біля кафе"Нива", що по вул..Грушевського будинку 20, в смт. Козова бійка. При цьому в даному повідомленні було зазначено, про те, що невідомі особи вчиняють бійку, один з них є у формі. На місце події він направив СОГ для з'ясування обставин.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14, який був очевидцем даних подій, дав наступні покази: він проживає в смт. Козова і того дня вийшовши в магазин, біля банкомату він побачив двох невідомих осіб, які сварились з працівником в погонах. Він не бачив чи це міліціонер чи можливо пожежник, але бачив блиск погонів тому що за ними було джерело світла і саме світило на них. Побачив що вони сварились, а в особи в погонах, був якийсь пристрій в руках. Що це було він не може, сказати, тому що точно не бачив. Від місця події він проходив на відстані п'яти метрів, хоча було темно, але за ними від бару було світло, тому він бачив блиск погонів. Він не зупинявся, а просто пройшов повз них. Оскільки була сварка, з приводу побаченого, відійшовши на відстань 100 метрів, від місця події він зателефонував в міліцію. У своєму повідомленні на"102 "він вказав що відбувається сварка з вашим працівником , щоб подивились, також даний свідок підтвердив той факт, що чув сварку, при цьому можливо була нецензурна лайка достовірно чув слова "Заберіть руки", хто саме їх промовляв, cказати не може.

При цьому даний свідок вказав, що рукоприкладства він не бачив, єдине, що бачив працівник міліції в руках тримав пристрій на витягнуту руку, згодом відходив назад, а інші стояли на місці. Він не затримувався і не розглядав даної події, все що він побачив на протязі нетривалого часу.

Таким чином матеріали справи не містять, а стороною обвинувачення в судовому засіданні не надано відповідних доказів, які б могли бути покладені в основу обвинувального вироку стосовно умисному вчинення хуліганства, в групі осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2, пов'язаного з опором представнику влади при виконанні обов'язків з охорони громадського порядку.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обов'язкових елементів складу злочину, передбаченого ч. З ст. 296 КК України.

Орган досудового слідства, як на докази, що підтверджують вину обвинувачених в скоєнні інкримінованого їм злочину посилається на висновок експерта № 08/05/13 від 13.02.2013 р. згідно якого в наданій на дослідження куртці зимовій темно-синього кольору зі змінним коміром зі штучного хутра, яку добровільно видав ОСОБА_4 має місце пошкодження у вигляді розриву з правого бокового шва між половинками рукава та спини, довжиною біля 65 мм., по шву в результаті прикладання до куртки фізичного зусилля..( а.к.п. 215-218 т.1), проте, дана обставина, не може слугувати беззаперечним доказом скоєння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 злочину,який передбачено ч.З ст. 296 КК України.

Також оглянуті та долучені до справи ,в якості речових доказів, а саме: бушлат ОСОБА_16( брата потерпілого), в якому ОСОБА_4 був одягнутий 23.01.2013 р. під час події. На зазначеному бушлаті видно сліди пошкодження по правому боковому шву на рукаві. Ці ж обставини підтверджено протоколом огляду від 06.02.2013р. і фототаблицею до нього ( а.к.п. 177- 181).

Висновком експерта, судово товарознавчої експертизи № 6-122/13 від 26.03.2013 року з якого вбачається, що об'єктом дослідження є форменна зимова куртка темносинього кольору ( бушлат), який було пошкоджено протиправними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Відповідно данбго висновку, матеріальні збитки, внаслідок пошкодження бушлата можуть становити 63,25 грн. ( шість десять три, грн.. 25коп.), та таблицею ілюстрації до висновку. ( а.к.п.225-231 т1).

Однак, з аналізу змісту вказаних експертиз вбачається, що вони лише свідчать про наявність конфлікту між обвинуваченими та потерпілим проте не містять жодного доказового матеріалу, щодо причетності обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до кримінального правопорушення, який передбачено ч. З ст. 296 КК України, а саме в тому, що вони вчинили злочин, в групі осіб пов'язаний з опором представнику влади, а саме: хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, пов'язане з опором представникові влади, який виконував обов'язки з охорони громадського порядку.

- речовим доказом, оптичний диск"СД-Я із аудіо записом та протоколом огляду та перегляду носія інформації від 11.03:2013 р., яким підтверджене аудіо запис

повідомлення, в службу « 102», яке надійшло від заявника ОСОБА_14. про вчинення кримінального правопорушення, що мало місце 23.01.2013 р. в смт. Козова,

-речовим доказом оптичний диск "СД-Я із аудіо записом ( а.к.п. 203-205,207) відповідно до звукозапису на ОСОБА_14 безпосередньо повідомив:"Дивіться я в Козові і бачу, вашого співробітника, певно; бо по формі бачу. В Козові, ну там трошки якась ситуація б'ють і т.д. Я б хотів щоб в Козові підійшли ваші працівники. Козова кафе " Нива" банкомат "Приват банк" біля православної "

Як показав, будучи допитаним в судовому засіданні свідок ОСОБА_14, дана розмова стосувалась лише того, що він почув сварку, і щоб попередити будь- яке правопорушення зателефонував на "102"

Стосовно запису, який був здійснений ОСОБА_4 на мобільний телефон, суд критично оцінює наданий доказ, оскільки фактичне відео зображення відсутнє, а звукозапису голосів, наявні на диску, який є в кримінальній справі, не можуть мати доказового значення, оскільки встановити належність голосів фігурантів, зафіксованих на запису, не представляється можливим, а досудовим слідством експертизи не проведено.

Також, не можуть слугувати підставою для однозначного висновку про винність обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення за ч. З ст. 296 КК України протоколи одночасного допиту осіб між свідком ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_2, який проводився 13 березня 2013 року, та між свідком, ОСОБА_4 і свідком ОСОБА_1 від 13.03.2013 р.(т.1 а.к.п. 150-158).

Крім того при провадженні досудового слідства було грубо порушено вимоги ст. 87 КПК України, а саме в період 13.03.2013 року було проведено одночасний допит між свідками та протокол проведення слідчого експерименту від 26 лютого 2013 року за участю свідка, ОСОБА_4 та таблицею ілюстрації до нього, в ході якого останній розповів та показав про обставини вчинення відносно нього кримінального правопорушення. (Т.1 а.к.п. 159- 165); які слідство вважає доказами і на які посилається при судовому розгляді справи прокурор, так як в цей час уже потрібно було вирішити питання про вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24 січня 2013 року було відкрито кримінальне провадження №12013210110000009 за ч.З ст.296 КК України, з якого вбачається, що 23 січня 2013 року о 19год.50хв. у Козівсікйй РВ УМВСУ в області по телефону служби 102 поступило повідомлення жителя смт. Козова ОСОБА_14 проте, що біля кафе "Нива" що в смт. Козова по вул.. Грушевського ,32 виникла бійка. Як з'ясовано, Помічник судді Козівського райсуду ОСОБА_1 та судовий розпорядник Козівського райсуду ОСОБА_2, вчинили хуліганські дії поєднані з опором дільничому інспектору Козівського РВ УМВСУ ОСОБА_4 біля 19 год.30 хв. 23 січня 2013 року біля кафе "Нива", що в смт.Козова по Вул.. Грушевського,32. або закриття справи, тобто слідчим проводилися всі дії без жодних на те повноважень , отже всі докази, отриманні в той період необхідно вважати такими що отримані незаконно і суд не може приймати їх до уваги. Відповідно "до вимог п.6 ч.2 ст. 87 КПК України суд зобов'язаний визнати істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, зокрема такі діяння отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні. Повідомлення про підозру у даному кримінальному провадження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вручено 29 березня 2013 року. Того ж дня 29.03.2013 року досудовим слідством було допитано підозрюваних ОСОБА_1 з 09.15 год. по 10.11 год., а ОСОБА_2 в період з 11.25 год. по 12.21 год. Обвинуваченим вручено повідомлення про відкриття сторонам кримінального провадження матеріалів 29.03.2013 р., надано запити відповідно до ч.6 ст.290 КПК України і досудовим слідством підготовлено відповідь на дані запити, які лише підписані підозрюваними ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Суд приймає до уваги ту обставину, що в один день разом із врученням повідомлень про підозру ОСОБА_1 та ОСОБА_2, досудовим слідством було одночасно проведено ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, про що свідчать протоколи повідомлення підозрюваного про завершення досудового розслідування та про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 29.03.2013 року, проведені в період з 18год.19 хв. до 19 год.25 хв. підозрюваним ОСОБА_1 та в період з 19 год.35 хв. до 20 год.10 хв. з підозрюваним ОСОБА_2 і з потерпілим ОСОБА_4 з 20.20 год. по 21год.35 хв. В цей же день складено обвинувальний акт, та затверджено процесуальним прокурором ,29.03.2013 р. у м. Тернопіль, який одразу вручено обвинуваченим.

За таких обставин, суд вважає, що обвинувачені були позбавлені можливості скористатись правом на захист, оскільки наявні в справі заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проте, що послуг захисника під час проведення досудового розслідування не потребують, відібрані з порушенням ст.. 54 КПК України.

Інших належних та допустимих доказів винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні вказаного правопорушення досудовим слідством не надано та в судовому засіданні таких даних не встановлено.

Аналізом досліджених доказів встановлено, що жоден з доказів запропонований органами досудового слідства і перевірений в судовому засіданні, як окремо так і всі в сукупності, не можуть бути покладені в підтвердження вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 296 КК У країни.

Досудовим слідством у вину обвинувачених інкриміновано вчинення в стані алкогольного сп'яніння. В зв'язку тим, що дана обставина не підтверджена належним доказом, суд вважає необхідним виключити з обвинувачення.

Так, згідно ст.. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно - небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим кодексом.

Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і не встановлено обвинувальним вироком суду.

Отже, суд зазначає, що єдиною підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України; тобто при наявності об'єктивних (об'єкт, діяння, наслідки причинний зв'язок, час, спосіб, місце, обстановка вчинення злочину) і суб'єктивних (суб'єкт, вина, мотив, мета) ознак, які характеризують певне суспільно небезпечне діяння як злочин.

Так, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не визнавають свою вину по пред'явленому обвинуваченню, увесь час наполягали, що не вчиняли хуліганських дій, пов'язаних з опором працівнику міліції ОСОБА_4 при виконанні ним обов'язків по охороні громадського порядку, оскільки фактично громадського порядку ними в той день, 23 січня 2013 року не порушувалось, сторонніх осіб під час їх розмови між собою не було, та поблизу на вулиці, вони особисто нікого не зачіпали спілкуючись лише між собою, та їх розмова не може розцінюватись порушення громадського порядку в громадському місці і як прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, або самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, в тому числі стосовно ОСОБА_4.

Показання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про не причетність до вчинення інкримінованого злочину є незмінними та послідовними в ході всього досудового та судового слідства.

Суб'єктивна сторона хуліганства передбачає тільки прямий умисел, обов'язковою суб'єктивною ознакою є її мотив- явна неповага до суспільства.

Суб'єктивна сторона даного злочину включає вину в формі прямого умислу, обув'язковою суб"активною ознакою є її мотив- явна неповага до суспільства, проте ні органами досудового слідства, ні в судовому засіданні не доведено прямий умисел ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на скоєння злочину, який передбачено ч. З ст. 296 КК України, не доведено в судовому засіданні застосування фізичного опору стосовно потерпілого, як це зазначено в обвинувальному акті. Крім того, досудовим слідством і державним обвинуваченням не встановлено мотиву дій обвинувачених.

Обвинувачення, яке ставиться в вину обвинуваченому ОСОБА_2 проте, що він виражався в адрес працівника міліції ОСОБА_4 нецензурними словами, висловлював погрози щодо його звільнення та шарпав потерпілого за форменний одяг не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи в судовому засіданні.

У відповідності до роз'яснень пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" №9 від 01.11.1996 року, п.п. 18,19 при розгляді кримінальних справ суд повинен додержуватися закріпленого ч 1 ст.62 Конституції України принципу невинуватості, згідно якого особа вважається не винуватою, поки її вина не буде доказана в установленому законом порядку. При цьому, слідує мати на увазі, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, отриманих незаконнм шляхом.

На підставі ч. З ст. 62 Конституції України та ч.4 ст. 17 КПК України всі сумніви, відносно доведеності вини особи, тлумачаться на користь цієї особи. Згідно п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1954 р кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення,1 вважається невинуватим доти, доки його вину не буде довёдено згідно закону.

У відповідності до положень ст. 124 Конституції України забезпечення доведеності вини належить до основних засад судочинства.

У відповідністю з п. 23 Пленуму ВС України "Про виконання судами України законодавства постанов Пленуму ВС України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" від 29.06.1990 року № 5, всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх не можливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного.

Наведене підтверджує той факт, що обвинувачення інкриміноване органом досудового слідства в обвинувальному акті, будувалося тільки на припущеннях, інших фактах, та доводах потерпілого , і які спростовані в ході судового розгляду справи.

Суд вважає недопустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність обвинувачених. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх не можливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинувачених .

Оцінюючи досліджені по справі докази в їх сукупності, на підставі вимог ч.3 ст. 370 КПК України та з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності, суд вважає, що вони не обґрунтовують і не доводять пред'явленого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.З ст.296 КК України..

Суд вважає, що в діях обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не, встановлено наявність складу злочину передбаченого ч.З ст.296 КК України так як в їх діях не встановлено ознак грубого порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжувалось, особливою зухвалістю, пов'язане з опором представникові влади, при виконанні ним обов'язків з охорони громадського порядку, потерпілому ОСОБА_4, приниження над ним , як над особою представника влади , працівника міліції, а сумніви щодо доведеності обвинувачення усунути неможливо, а тому суд тлумачить їх на користь двох обвинувачених.

В зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що в діях обвинуваченого ОСОБА_1 відсутній склад злочину, яке йому інкримінуються, а саме злочину передбаченого ст.296 ч.З КК України його слід визнати не винуватим по пред'явленому обвинуваченню і підлягає виправданню.

Також суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_2 не встановлено наявність складу злочину передбаченого ч.3 ст.296 КК України і тому відносно нього необхідно постановити виправдальний вирок. Таким чином, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 за ч.З ст.296 КК України підлягає виправданню за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.З ст.296 КК .України.

Керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст.368-371. 373-375, 392 393 395 КПК України,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.З ст. 296 КК України виправдати у зв"язку з відсутністю в його діях складу злочину, а кримінальне провадження відповідно до ст.284 ч.1 п.2 КПК України щодо нього закрити.

ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.Зст. 296 КК України виправдати у зв"язку з відсутністю в його діях складу злочину, а кримінальне провадження відповідно до ст.284 ч.1 п.2 КПК України щодо нього закрити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку пбдання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Апеляційного суду Тернопільської області через Підгаєцькцй районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження. Обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

Головуюча: підпис Г.В.Ігнатова

Суддя Підгаєцького

районного суду Г.В.Ігнатова

Головуючий: Г. В. Ігнатова