Вирок № 35340589, 20.11.2013, Вільнянський районний суд Запорізької області

314/5942/13-к

Провадження № 1-кп/314/257/2013

ВИРОК

іменем України

20.11.2013 року м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

- головуючого судді - Надворної О.С.,

- при секретарі - Якубовській Т.М. ,

- з участю прокурора - Жидкової О.Ю.,

- представника потерпілого - адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вільнянськ кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Матвіївка Вільнянського району Запорізької області, українця, громадянина України, освіта вища, неодруженого, не працює, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

- у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

04 липня 2013 року приблизно о 22 годині водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ВАЗ 21051», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по проїжджій частині вул. Леніна в с. Матвіївка Вільнянського району Запорізької області в напрямку автодороги Запоріжжя - Донецьк.

В цей же час у зустрічному напрямку, в межах його смуги, рухався пішохід ОСОБА_3

В районі будинку № 199 по вул. Леніна в с. Матвіївка водій ОСОБА_2, здійснюючи рух з несправними зовнішніми світовими приладами, маючи при цьому об'єктивну можливість своєчасно виявити на проїжджій частині пішохода ОСОБА_3, та маючи при цьому технічну можливість уникнути наїзду на нього, відповідних заходів до зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу не вжив.

Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.п.12.3, 19.1,а, 31.6,б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, відповідно до яких:

- п.12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості

аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду

перешкоди»;

- п.19.1 « У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також в тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі освітлювальні пристрої:

а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла»;

- а.31.6 « Забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких:

б) у темну пору доби абр в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх ліхтарів».

Внаслідок порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем « ВАЗ 21051», реєстраційний номер НОМЕР_1, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 отримав тілесне ушкодження у вигляді закритого поперечного перелому правого стегна на границі середньо-нижньої третей, яке згідно висновку судової медичної експертизи № 3244 від 14.09.2013 року кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості, яке не є небезпечним для життя, але яке потягло за собою тривалий розлад здоров'я, більше 21 дня.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що йому зрозуміло звинувачення, він повністю визнає свою провину, підтвердив обставини вчинення злочину, викладені в обвинувальному акті. При цьому пояснив, що, дійсно, 04.07.2013 року о 22.00 годині він, керуючи автомобілем «ВАЗ 21051», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Леніна в Матвіївка. При цьому світові прилади його автомобіля були в несправному стані. В зв'язку з цим він не встиг своєчасно помітити пішохода, який рухався йому назустріч. А коли побачив останнього, то вжив всіх заходів, щоб пригальмувати автомобіль, проти не зміг запобігти наїзду на пішохода, і правою частиною автомобіля наїхав на нього. Одразу ж після цього він вийшов з автомобіля, викликав «швидку допомогу» і міліцію. З місця пригоди потерпілого «швидка допомога» відвезла до лікарні. Обвинувачений в суді зазначив, що усвідомлює свою провину в тому, що сталося, щиро кається у скоєному. Заявлені цивільні позови визнав в повному обсязі, зазначив, що згоден на має намір найближчим часом відшкодувати завдану шкоду.

Також винуватість ОСОБА_2 підтверджується дослідженими судом матеріалами:

- судово - медичної експертизи № 3244 від 12.0.2013 року, висновками якої встановлено, що закритий поперечний перелом правого стегна ОСОБА_3 на границі середньо-нижньої третей у ОСОБА_3 кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості, яке не є небезпечним для життя, але яке потягло за собою тривалий розлад здоров'я, більше 21 дня.

- судово-автотехнічної експертизи № 685/13 від 09.10.2013 року, висновками якої встановлено, що у даній дорожній ситуації водій автомобіля ВАЗ - 21051 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 для забезпечення безпеки дорожнього руху мав керуватися вимогами щодо п.п. 12.2., 19.1,а), 31.6,б) Правил дорожнього руху України. Дії водія ОСОБА_2 в розглянутій дорожній ситуації не відповідають вимогам п.п.19.1,а), 31.6,б) Правил дорожнього руху України. Невиконання водієм ОСОБА_2 вимог п. 31.6,б) Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв'язку з подією пригоди. В умовах даної події водій

ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода при виконанні

вимог п.31.6,б) Правил дорожнього руху України.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_2 в суді беззастережно визнав свою вину у повному обсязі, ніхто з учасників процесу не оспорював встановлені досудовим розслідуванням фактичні обставини та докази у цьому кримінальному провадженні, суд, керуючись вимогами ст.349 КПК України, обмежив вивчення доказів допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів судово-медичної та судово-автотехнічної експертиз, та матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, а інші докази стосовно тих обставин справи, які ніким не оспорювались, визнав недоцільним досліджувати.

Проаналізувавши в сукупності вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_2 повністю доведена в судовому засіданні, та кваліфікує його дії за ч.1 ст. 286 КК України - як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Відповідно ст.66 КК України в якості обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, суд визнає його щире каяття у скоєному.

Обставин, передбачених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого, - судом не виявлено.

При призначенні покарання суд враховує позицію сторони обвинувачення, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимим не був, на психіатричному чи наркологічному обліку не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, виховує двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, та доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7.

Приймаючи до уваги те, що особі, яка вчинила кримінальний злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, одночасно враховуючи обставини, що пом'якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, з урахуванням особи винного, суд прийшов до висновку про доцільність призначення ОСОБА_2 покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції статті, по якій кваліфіковані його дії, та вважає можливим на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього на період іспитового строку обов'язки, передбачені ст. 76 КК України. При цьому з огляду на посилання обвинуваченого на те, що для відшкодуванні заявлених цивільних позовів він має намір працевлаштуватись, і його робота буде пов'язана з керуванням автомобілем, - суд вважає можливим та доцільним не призначати ОСОБА_2 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, передбаченого санкцією ч.1 ст. 286 КК України.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

В ході досудового розслідування потерпілим ОСОБА_3 був заявлений цивільний позов в розмірі 15000 грн. в зв'язку з відшкодуванням матеріальної шкоди,

завданої злочином. Проте в судовому засіданні потерпілий подав заяву, в якій прохає його позов про відшкодування матеріальної шкоди залишити без розгляду, а натомість висунув вимоги про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в розмірі 25000 грн.

Отже, враховуючи, що обвинувачений вимоги потерпілого в суді визнав, суд дійшов висновку, що заявлений цивільний позов підлягає задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди - 25000 грн.

Також в судовому засіданні прокурором Вільнянського району в інтересах держави в особі КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР був заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого коштів, витрачених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування і утримання потерпілого ОСОБА_3 в розмірі 7 321 грн. 56 коп. Цей позов також був визнаний ОСОБА_5 в повному обсязі, і суд вважає необхідним задовольнити його шляхом стягнення з обвинуваченого зазначеної суми на користь лікарні.

Суд не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_2 судових витрат з зв'язку з проведенням судово-медичної та судово-криміналістичної експертизи , оскільки проведення цих експертиз відповідно до ч.2 ст. 122 КПК України здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються експертним установам з Державного бюджету України.

На підставі ст. 100 УПК України речовий доказ у справі: автомобіль «ВАЗ 21051», реєстраційний номер НОМЕР_1, переданий на зберігання ОСОБА_2, - необхідно повернути власнику ОСОБА_6.

До набрання вироком законної сили суд вважає за необхідне залишити чинним обраний раніше ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 369, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3-х (трьох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк - 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 на період встановленого іспитового строку обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Цивільний позов ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 15000 грн. - залишити без розгляду.

Заявлений ОСОБА_3 (ІПН: НОМЕР_2) цивільний позов про відшкодування моральної шкоди - задовольнити в повному обсязі, стягнувши з ОСОБА_2 (ІПН:НОМЕР_3) на його користь 25000 грн.

Заявлений прокурором Вільнянського району в інтересах держави в особі КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР цивільний позов про стягнення коштів, витрачених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування і утримання потерпілого - задовольнити в повному обсязі, стягнувши з ОСОБА_2 (ІПН:НОМЕР_3) на користь КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня»

(69000, м.Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 10, ЄДРПОУ № 02006716, р/р 35423004001348, МФО 813015, ГУДКСУ в Запорізькій області) - 7 321 грн. 56 коп.

Речовий доказ у справі: автомобіль «ВАЗ 21051», реєстраційний номер НОМЕР_1, переданий на зберігання ОСОБА_2, - повернути власнику ОСОБА_6.

Обраний ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання - залишити чинним до набрання вироком законної сили.

Вирок набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору.

Суддя: О.С. Надворна

20.11.2013