Постанова № 35339633, 14.10.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

14 жовтня 2013 року справа № 814/2096/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомТОВ "Агрофірма Засілля", вул. Декабристів, 23-б, м. Миколаїв, 54017

доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54000

провизнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 05.03.13 р. № 0002262220В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Засілля" (далі - позивач, Товариство) звернулось із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, правонаступником якої є державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість (далі - ПДВ) і застосовано штраф.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновок відповідача про безтоварний характер правочинів із ТОВ ЗТК "Агро Лайн" і ТОВ "Андор" не підтверджений належними доказами. Наполягає на відсутності у ДПІ повноважень для оцінки правочинів як нікчемних.

Відповідач позов не визнав, в запереченнях навів такі доводи. На його думку, правочини позивача із вищенаведеними суб'єктами господарювання носять характер штучних (безтоварних), так як реального переміщення товару між сторонами правочинів не відбулось. На підтвердження цих висновків, відповідач посилається на дані акту про неможливість проведення перевірки ТОВ ЗТК "Агро Лайн" та акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Андор" (т. 1 а. с. 93-95).

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, відповідно до ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.

До початку судового засідання, призначеного на 14 жовтня 2013 р., сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження (т. 2 а. с. 136-137). Згідно ст. 122 ч. 4 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи, що обидві сторони скористались своїм правом на розгляд справи в порядку письмового провадження та приймаючи до уваги те, що їх доводи і заперечення викладені письмово, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною нормою КАС України, для розгляду справи в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

В січні-лютому 2013 р. ДПІ провела документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо відображення правових відносин з ТОВ ЗТК "Агро Лайн" за січень-березень і липень 2010 р. та ТОВ "Андор" за серпень 2010 р., результати якої оформлені актом від 13 лютого 2013 р. № 101/22-200/30976049 (далі - акт перевірки) (т. 1 а. с. 20-61).

У висновку акту перевірки вказано на порушення Товариством ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.6., п. 7.4. пп. 7.4.1., пп. 7.4.5., п. 7.7. пп. 7.7.1. Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 92402,0 грн.

5 березня 2013 р. ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002262220, яким збільшила Товариству суму грошового зобов'язання із ПДВ на 92402,0 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 23100,0 грн. (т. 1 а. с. 18).

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивач уклав наступні правочини:

- 12, 15 січня і 27 липня 2010 р. договори поставки із ТОВ ЗТК "Агро Лайн", за умовами яких придбав пшеницю 2 і 3 класів;

- 12 серпня 2010 р. договір поставки із ТОВ "Андор", за умовами якого придбав пшеницю 2 класу (т. 1 а. с. 66-67, 78, 83).

Відповідач заперечує товарність цих господарських операцій позивача, посилаючись при цьому виключно на інформацію, яка міститься в акті про неможливість проведення перевірки ТОВ ЗТК "Агро Лайн" та акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Андор", в яких податковим органом зроблені висновки про наявність в ланцюгу цих контрагентів позивача суб'єктів господарювання із ознаками фіктивності, що, на думку відповідача, в свою чергу унеможливлює виконання контрагентами договірних зобов'язань перед позивачем (т. 1 а. с. 106-114).

В першу чергу суд звертає увагу на сплив значного часу між господарськими операціями позивача із контрагентами та строками проведення перевірок останніх. Так, договори позивача із ТОВ ЗТК "Агро Лайн" укладені в січні і липні 2010 р., тоді як акт про неможливість проведення перевірки ТОВ ЗТК "Агро Лайн" складено лише в липні 2011 р., тобто через рік після господарських операцій позивача із цим підприємством. Правовідносини позивача із ТОВ "Андор" мали місце в серпні 2010 р., а акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Андор" датовано вереснем 2012 р. - більше ніж через 2 роки. З огляду на ці обставини, суд не знаходить дані акти такими, що об'єктивно відображають стан контрагентів на час правовідносин із позивачем.

Також, суд має зазначити, що сам по собі факт неможливості проведення перевірки (звірки) контрагента, незалежно від причини неможливості проведення перевірки (звірки), а також наявність у ланцюгу підприємств, які, на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності, не можуть слугувати беззаперечними доказами порушення саме позивачем вимог податкового законодавства, без наявності інших доказів, які б підтверджували такий висновок ДПІ, тобто відповідач, як на підставу своїх доводів про відсутність постачання позивачу товару з боку контрагентів, не може посилатись тільки на неможливість проведення перевірки (звірки) та наявність недобросовісних суб'єктів господарювання - такі доводи повинні підтверджуватись і іншими доказами.

На переконання суду під час невиїзної перевірки Товариства, об'єктивно неможливо встановити або спростувати товарність господарської операції, так як під час невиїзної перевірки досліджуються тільки документи, які за будь-яких умов є тільки опосередкованими (непрямими) доказами і які, для підтвердження висновків про відсутність реального виконання правочинів, повинні узгоджуватись із іншими доказами, здобутими податковим органом, в той час як в даному спорі ці висновки відповідача ґрунтуються виключно на даних актів, жодних прямих доказів неотримання позивачем належного виконання за договорами із ТОВ ЗТК "Агро Лайн" і ТОВ "Андор" акт перевірки позивача не містить, не надано таких доказів відповідачем і під час судового розгляду.

Крім того, щоб стверджувати про відсутність поставок товару від постачальників до ТОВ ЗТК "Агро Лайн" і ТОВ "Андор", а потім до позивача, ДПІ повинна була встановити тотожність товару, який переміщувався за цим ланцюгом, тобто повинна була довести суду, що товар, отримання якого позивачем від ТОВ ЗТК "Агро Лайн" і ТОВ "Андор" заперечується, в свою чергу отримано останніми саме від підприємств щодо яких зроблені висновки про наявність ознак фіктивності. Акти перевірки (звірки) такої інформації не містять, а тому в цій частині заперечення відповідача ґрунтуються тільки на припущеннях, які не підтверджені належними та допустимими доказами.

Оскільки позивач має договірні відносини із ТОВ ЗТК "Агро Лайн" і ТОВ "Андор", порушення контрагентами останніх податкового законодавства може мати наслідком визначення податкових зобов'язань виключно учасникам цих правовідносин, адже протилежний висновок фактично означатиме, що позивач повинен нести відповідальність за дії платників податків, з якими він не має правовідносин і визначати свої податкові зобов'язання з огляду на висновки податкового органу щодо інших підприємств, які не є стороною договору, що суперечить принципу індивідуальної відповідальності, який закріплений ст. 61 ч. 2 Конституції України.

Відповідно до п. 4.4. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України 22 квітня 2011 р. № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Додаток 3 до вказаних Методичних рекомендацій містить зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, згідно якого такий акт повинен містити тільки загальну інформацію про платника податків та фіксувати факт неможливості проведення звірки із зазначенням причин.

Наведені норми дають суду підстави стверджувати, що у разі, коли неможливо провести звірку платника податків, зокрема у зв'язку із його відсутністю за зареєстрованим місцезнаходженням, податковий орган повинен скласти акт про неможливість проведення зустрічної звірки, який не може містити висновків про порушення цим суб'єктом податкового законодавства. З огляду на наведене, суд знаходить акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Андор" неналежним доказом порушення позивачем податкового законодавства.

Відповідно до п. 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22 грудня 2010 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Всупереч цій нормі, акт перевірки позивача не містить аналізу його господарської діяльності, а фактично повторює зміст акту про неможливість проведення перевірки (звірки) ТОВ ЗТК "Агро Лайн" і ТОВ "Андор", а тому суд вважає, що податковий інспектор фактично підмінив перевірку позивача інформацією з цих актів, що розцінюється судом як порушення п. 4 вищенаведеного Порядку.

Позивач надав суду податкові накладні (т. 1 а. с. 72-74, 81, 86), з наявністю яких Закон України "Про податок на додану вартість", який регулював спірні правовідносини на час їх виникнення, і ПК України, який регулює правовідносини на теперішній час, пов'язують право платника податків на визначення податкових зобов'язань із ПДВ та надають право на формування податкового кредиту.

Також судом враховано, що між основними видами господарської діяльності ТОВ ЗТК "Агро Лайн" (посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною) і ТОВ "Андор" (оптова торгівля зерном) і характером проданого позивачу товару (пшениця) не має розбіжностей; позивач має товарно-транспортні накладні на підтвердження переміщення товару від контрагентів та докази його подальшого руху (договори із покупцями, складські квитанції, накладні та податкові накладні, їх реєстри, довіреності на отримання цінностей, банківські рахунки) (т. 1 а. с. 128-249, т. 2 а. с. 1-94), що не притаманно для фіктивних господарських операцій.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить о висновку про недоведеність відповідачем своїх заперечень щодо безтоварності правочинів позивача, у зв'язку із чим нарахування позивачу ПДВ і застосування штрафу носить протиправний характер.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 1155,02 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 105 від 8 травня 2013 р. (т. 1 а. с. 2), який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 122, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0002262220, прийняте 5 березня 2013 р. державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, визнати протиправним і скасувати.

3. Відшкодувати товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Засілля" з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1155,02 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз