Постанова № 35339588, 23.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 жовтня 2013 року 810/4902/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ ОТ»

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2013 № 0000482201/455,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ ОТ» (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2013 № 0000482201/455.

Предмет позову в даній справі складають правовідносини з приводу винесення, законності та підставності податкового повідомлення-рішення від 10.04.2013 року №0000482201/455 форми «Р» (надалі - оскаржуване рішення).

Позивач вважає оскаржуване рішення незаконним та безпідставним, а тому просить суд визнати його протиправним та скасувати.

Відповідач заперечував проти позову, вважає оскаржуване рішення обґрунтованим, підтримує висновки зроблені податковим органом під час податкової перевірки, у зв'язку з якими і було винесено оскаржуване рішення, та просить суд, відповідно, - відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши обставини справи та заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

У березні 2013 року відповідачем було проведено документальну планову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів при взаємовідносинах з ТОВ «Паритет 78», ПП «Реа - Рент Миколаїв» за весь період взаємовідносин. За наслідками цієї перевірки відповідачем було складено акт від 26.03.2013 №439/22/35403002 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки відповідач дійшов висновку про безтоварність господарських операцій проведених між позивачем та ТОВ «Паритет 78» і ПП «Реа - Рент Миколаїв». У зв'язку з цими висновками, відповідачем було винесено оскаржуване рішення, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податок на додану вартість (надалі - ПДВ) на суму 9651, 25 грн., з яких 7721 грн. - за основним платежем, а 1930,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Оскаржуване рішення було оскаржено позивачем в адміністративного порядку, за результатами якого - залишено без змін.

Дослідивши обставини господарських операцій, недоліки в яких стали підставою для винесення відповідачем оскаржуваного рішення, суд встановив.

30.04.2011 було укладено договір на організацію перевезення автомобільним транспортом по Україні №П-184 (надалі - Договір перевезення №П-184). За умовами цього договору замовник (позивач у даній справі) доручав, а виконавець (ТОВ «Паритет 78») брав на себе зобов'язання організувати доставку вантажу/товару замовника у відповідності до узгоджених сторонами в заявках маршрутів. При цьому, замовник зобов'язувався оплатити послуги виконавця в сумі, узгодженій сторонами договору в заявці. Умовами Договору перевезення №П-184 також було передбачено, що платежі та взаємні розрахунки по виконанню доручень проводяться відповідно до виставленого рахунку виконавця та заявки. На підтвердження виконання Договору №П-184 представник позивача подав до суду завірені позивачем копії ТТН, з яких слідує, що такі накладні були підписані та завірені обома сторонами Договору №П-184; податкові накладні №233 від 30.07.2011 на загальну суму 65 856,23 грн. разом з ПДВ і №174 від 16.07.2011 на загальну суму 87 808,30 грн. разом з ПДВ; копії банківських виписок та акти здачі - приймання робіт (надання послуг) №46 від 16.06.2011 на суму 87 808,30 грн. та №67 на суму 65 856,23 грн.

29.07.2011 було укладено договір підряду №29/07-11 між позивачем та ПП «Реа - Рент Миколаїв» (далі - Договір №29/07-11), відповідно до якого позивач доручав як «замовник», а ПП «Реа-Рент Миколаїв» зобов'язувався як «підрядник» виконати роботу по ремонту приміщення складу. Вартість робіт за цим договором складає 123 500 грн., в тому числі ПДВ - 20 583, 33 грн. На підтвердження виконання Договору №29/07-11 представник позивача подав до суду завірені позивачем копії наступних документів:

- свідоцтва №20029681 про реєстрацію ПП «Реа-Рент Миколаїв» платником ПДВ;

- свідоцтва №668347 про державну реєстрацію юридичної особи - ПП «Реа-Рент Миколаїв»;

- витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №507777 щодо ПП «Реа-Рент Миколаїв»;

- 1 та 2 сторінок статуту ПП «Реа-Рент Миколаїв»;

- ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України №591714, виданої ПП «Реа-Рент Миколаїв» на ведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури;

- довідки АА №483892 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

- платіжного доручення про сплату позивачем на рахунок ПП «Реа-Рент Миколаїв» 113 620 грн.;

- банківської виписки від 27.10.2011, з якої слідує оплата позивачем на рахунок ПП «Реа-Рент Миколаїв» 9 880 грн.;

- податкової накладної №30937 від 30.09.2011, виписаної ПП «Реа-Рент Миколаїв» для позивача на суму 123 500 грн.;

- довідка про вартість будівельних робіт за вересень 2011 року;

- звітна відомість ресурсів за вересень 2011 року;

- договірної ціни;

- локального кошторису;

- актів приймання виконаних робіт.

Разом з тим, із пояснень представника відповідача по справі, а також довідки розрахунку грошового зобов'язання позивача, наданої на вимогу суду, слідує, що оскаржуване рішення винесене виключно у зв'язку з господарськими відносинами позивача з ПП «Реа-Рент Миколаїв» у вересні 2011 року та стосується виключно ПДВ за цими господарськими правовідносинами. Цю обставину не спростував в судовому засіданні і представник позивача. У зв'язку з зазначеним беручи до уваги предмет позову, який становить межі розгляду справи, - суд відхиляє як докази по справі документи, подані представниками сторін щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ «Паритет 78», оскільки таку не стосуються предмету позову.

Що ж до господарських операцій між позивачем та ПП «Реа-Рент Миколаїв», здійснених у вересні 2011 року в порядку виконання Договору №29/07-11, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів, покладених в основу висновків Акта перевірки щодо безтоварності господарських операцій позивача з ПП «Реа-Рент Миколаїв», зокрема, з акта ДПІ у Корабельному районі м. Миколаїв від 27.12.2011 №1530/23-00/33798208 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Реа-Рент Миколаїв» щодо підтвердження господарських відносин з приватним підприємством «ЛІССА» та іншими контрагентами-покупцями за період вересень 2011 року», слідує що ПП «Реа-Рент Миколаїв» станом на вересень 2011 року, тобто на момент виконання Договору підряду №29/07-11 не мав трудових ресурсів для виконання ремонтних робіт та не мав матеріальних ресурсів для провадження господарської діяльності, в тому числі і ремонтних робіт.

Представник по справі не надав суду будь яких документів, з яких суд міг би встановити, що ПП «Реа-Рент Миколаїв» залучав третіх осіб до виконання зобов'язань за Договором №29/07-11.

У зв'язку з зазначеним, позивачем в судовому засіданні не було спростовано та не підтверджено належними доказами, що зобов'язання по виконанню ремонтних робіт було виконано саме ПП «Реа-Рент Миколаїв», або за його вказівкою субпідрядником в порядку виконання Договором №29/07-11.

Зважаючи на зазначене, суд вважає, висновки відповідача, викладені в Акті перевірки про безтоварність господарських операцій між позивачем і ПП «Реа-Рент Миколаїв» за Договором №29/07-11, - правомірними, а оскаржуване рішення, відповідно, - за такими висновками - законним.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет позову в даній справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.14.1.181 ст. 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Зазначені положення податкового законодавства дозволяють дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг і потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних, транспортних і т.д.), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної видаткової і податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку що господарські операції проведені між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Паритет 78» і ПП «Реа - Рент Миколаїв» є безтоварними , а оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним, у зв'язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки відповідачем не було заявлено вимогу про стягнення з позивача документально підтверджених судових витрат, то судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.