Постанова № 35339561, 04.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2013 р. Справа №805/13258/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.

при секретарі Телешові В.О.

за участю:

представника позивача Якубовської С.Г.,

представників відповідача Собчука Д.В., Петренко Г.А.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промцемент» до Державної податкової інспекції у Амвросіївському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000022200 від 29.08.2013 року, №0000032200 від 29.08.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Промцемент», звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Амвросіївському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000022200 від 29.08.2013 року про сплату податку на додану вартість в сумі 177659,00 грн., №0000032200 від 29.08.2013 року про сплату податку на прибуток підприємств в сумі 222074,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем, на підставі акту позапланової невиїзної документальної перевірки №253/2250/33320134 від 22.08.2013 року, прийняті спірні податкові повідомлення - рішення. Позивач не погоджується з діями відповідача щодо прийняття вказаних податкових повідомлень рішень, оскільки його право на податковий кредит виникло у зв'язку з фактом придбання товару, про що свідчать виписані ТОВ «Сорекс - 2006» податкові накладні. Ці податкові накладні були виписані позивачу у зв'язку зі здійсненням господарських операцій із ТОВ «Сорекс-2006» за договором купівлі - продажу №1-12/1 від 01.12.2010 року та договором постачання №06/0401 від 04.01.2011 року.

Саме для придбання мішків паперових та придбання обладнання для фасування цементу і укладені договори позивачем з ТОВ «Сорекс-2006»: договір купівлі-продажу №1-12\1 від 2.2010 року та договір постачання №06/0401 від 04.01.2011 року. Товар, отриманий за цими договорами, використовується позивачем в господарській діяльності підприємства.

Про здійснення факту купівлі - продажу товару - мішків паперових свідчать: видаткові накладні, виписані та підписані уповноваженими представниками сторін договору та скріплені мокрими печатками, товарно - транспортні накладні, згідно яких замовником і вантажовідправником є ТОВ «Сорекс-2006». Перевезення товару та обладнання на адресу позивача здійснював також ПП ОСОБА_4, який безпосередньо передав товар на склад готової продукції позивача.

Відповідно до цих первинних документів ТОВ «Сорекс-2006» надавало позивачу податкові накладні на вартість постачання товару із зазначенням усіх необхідних реквізитів та скріплених мокрими печатками та підписаних директором ТОВ «Сорекс-2006» Ліховідовим П.В.

Також позивач зазначає, що він набув законного права на отримання податкового кредиту по господарських взаємовідносинах з ТОВ «Сорекс-2006». На думку позивача він мав право відносити до складу податкового кредиту податок на додану вартість з вартості придбаного у ТОВ «Сорекс-2006» товару згідно податкових накладних за січень, лютий, березень 2011 року, оскільки такі податкові накладні були складені ТОВ «Сорекс-2006» правомірно.

Таким чином, через прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень фактично покладено на позивача вину за дії (бездіяльність) його контрагента - ТОВ «Сорекс-2006» щодо неподання податкових декларацій.

Однак жоден нормативний акт не містить вказівок на таку залежність. Адже згідно вимог чинного законодавства обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено. Крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права та можливості контролювати фінансово-господарську діяльність інших осіб. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

На підставі вищезазначеного позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000022200 від 29.08.2013 року про сплату податку на додану вартість в сумі 177659,00 грн., №0000032200 від 29.08.2013 року про сплату податку на прибуток підприємств в сумі 222074,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, просили в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як юридична особа 09 грудня 2004 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 33320134, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №306017, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Амвросіївському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області з 09.12.2004 року згідно довідки про взяття на облік платника податків №529/10 від 16.10.2006 року.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серія АБ № 458982 основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Промцемент» є виробництво цементу.

Відповідач відповідно до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків.

Судом встановлено, що у період з 15 серпня 2013 року по 19 серпня 2013 року відповідачем здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, на підставі якої складено акт №253/2250/33320134 від 22.08.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промцемент» з питань взаємовідносин з підприємством ТОВ «Сорекс - 2006» з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово - господарської діяльності за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року.

Вищезазначеним актом перевірки встановлені наступні порушення позивачем: п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено валові витрати у 1 кварталі 2011 року у сумі 888292,00 грн.; п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит на загальну суму податку на додану вартість 177658,00 грн., у тому числі за лютий 2011 року на суму 59500,00 грн., за березень 2011 року на суму 118158,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення - рішення №0000022200 від 29.08.2013 року, відповідно до якого сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 177658,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 01,00 грн. за платежем: податок на додану вартість, №0000032200 від 29.08.2013 року відповідно до якого сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 222073,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 01,00 грн. за платежем: на прибуток підприємств.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01 грудня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Сорекс-2006», яке є продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Промцемент», яке є покупцем, укладено договір купівлі - продажу №1-12/1 від 01.12.2010 року, предметом якого є наступне: продавець продає, а покупець покупає продукцію в асортименті та за цінами, вказаними у додатку №1 до даного договору, який є точним технічним завданням покупця до продукції (графа «опис технічного завдання» додатку №1 даного договору). Продавець зобов'язується провести шеф - монтаж продукції, яка поставляється, за місцем розташування виробничого приміщення покупця на підставі умов розділу 5 даного договору, провести навчання спеціалістів покупця. Продавець передає покупцю комплект супроводжувальної документації та нормативно - технічної документації згідно переліку продукції додатка №1. Нормативно - технічна документація передається покупцю на момент відвантаження продукції зі складу продавця. Покупець зобов'язується здійснити сплату у розмірах згідно даного договору.

Відповідно до п.2.1 розділу 2 вищевказаного договору сума даного договору складає без податку на додану вартість 87500,00 грн., податок на додану вартість - 17500,00 грн.

В додатку №1 до договору №1-12/1 від 01.12.2010 року «Технічне завдання покупця, опис технічного завдання» та додатку № 2 до договору №1-12/1 від 01.12.2010 року «Специфікація» сторони визначити предмет куплі-продажу: фасувальник цементу напівавтоматичний роторний МФЦ-10, стрічковий транспортер 650.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надані наступні документи: податкова накладна №211 від 14.02.2011 року на суму 105000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 17500,00 грн., видаткова накладна №14027 від 14.02.2011 року на суму 105000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 17500,00 грн., рахунок - фактура №14024 від 14.02.2011 року на суму 105000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 17500,00 грн., товарно - транспортна накладна СР № 3 від 14.02.2011 року.

В подальшому, отримане за вищезазначеним договором обладнання використовується позивачем у власній господарській діяльності для фасування цементу в паперові мішки, що підтверджується наступними документами: актом контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 15.10.2013 року, актом приймання - передачі обладнання від 14.02.2011 року, актом приймання - передачі обладнання від 14.02.2011 року, актами приймання - передачі (внутрішнього приміщення) основних засобів (а.с. 95- 102),

Комі того, 04 січня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Сорекс-2006», яке є постачальником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Промцемент», яке є покупцем, укладено договір поставки №06/0401 від 04.01.2011 року, предметом якого є наступне: постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує мішки паперові (в подальшому - товар) в порядку та на умовах, визначених даним договором. Підписанням даного договору покупець підтверджує, що йому відомі усі характеристики товару.

Відповідно до п.3.1 розділу 3 вищевказаного договору ціна на товар за даним договором є договірною та визначається сторонами у специфікації та діє до моменту змінення ціни у постачальника, ціна визначена з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 20 відсотків та включає вартість тари, упаковки, маркування та доставки.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надані наступні документи: специфікація №1 від 05.01.2011 року, специфікація №2 від 02.02.2011 року, специфікація №3 від 04.03.2011 року, специфікація №4 від 21.03.2011 року, податкова накладна №2023 від 02.02.2011 року на суму 252000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 42000,00 грн., податкова накладна №59 від 04.03.2011 року на суму 402800,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 67133,33 грн., податкова накладна №204 від 21.03.2011 року на суму 306150,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 51025,00 грн., видаткова накладна №2023 від 02.02.2011 року на суму 252000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 42000,00 грн., видаткова накладна №4037 від 04.03.2011 року на суму 402800,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 67133,33 грн., видаткова накладна №21036 від 21.03.2011 року на суму 306150,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 51025,00 грн., товарно - транспортна накладна СР № 2 від 02.02.2011 року, товарно - транспортна накладна СР № 4 від 04.03.2011 року, товарно - транспортна накладна СР № 5 від 21.03.2011 року, рахунок - фактура № 4037 від 04.03.2011 року на суму 402800,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 67133,33 грн., рахунок - фактура №21036 від 21.03.2011 року на суму 306150,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 51025,00 грн.

Отриманий за вищезазначеним договором товар використовується позивачем у власній господарській діяльності для фасування цементу.

Оплата позивачем отриманого від товариства з обмеженою відповідальністю «Сорекс-2006» обладнання та товару здійснена шляхом заліку зустрічних вимог, що підтверджується угодою про залік зустрічних вимог від 28.02.2011 року на суму 111830,90 грн., угодою про залік зустрічних вимог від 31.05.2011 року на суму 86076,81 грн., угодою про залік зустрічних вимог від 30.06.2011 року на суму 8679,09 грн., угодою про залік зустрічних вимог від 31.03.2011 року на суму 478649,91 грн., угодою про залік зустрічних вимог від 30.04.2011 року на суму 419713,29 грн.

Грошові зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Сорекс-2006» перед товариством з обмеженою відповідальністю «Промцемент» виникли на підставі договору поставки цементу №010 від 02.02.2011 року (а.с.83-94), виконання якого підтверджується видатковими накладними, квитанціями про приймання вантажу (а.с. 128-205).

Отже, в судовому засіданні встановлено, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість позивачем фактично були здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд не погоджується із позицією податкового органу покладеною в обґрунтування висновків акту перевірки щодо причетності ланцюга постачання ТОВ «Сорекс-2006» з його контрагентом ТОВ «ТД «Алпа» до взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю «Промцемент» з ТОВ «Сорекс-2006», з наступних підстав.

Інформація бази даних податкового органу, використана під час проведення перевірки, а також покладена в обґрунтування висновків акту, на думку суду, не є належним доказом при їх формуванні, оскільки ніяким чином не відноситься до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

При цьому, у акті перевірки не наведено відомостей із посиланням на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку платника податків, які б свідчили про причетність ланцюга постачання ТОВ «Сорекс-2006» з його контрагентом до взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю «Промцемент» з ТОВ «Сорекс-2006».

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди-покупця товару (робіт послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету, і в подальшому за можливі дії порушника.

Податковим органом не наведено жодної правової норми, яка передбачає встановлення такої відповідальності взагалі, або у даному спірному випадку.

Позиція податкового органу, якій суд надає оцінку, також суперечить принципу індивідуалізації відповідальності, закріпленому у частині другій статті 61 Конституції України, коли один суб'єкт господарювання звільнений від відповідальності за дії або бездіяльність іншого суб'єкта господарювання.

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності знайшов своє відображення в Постановах Верховного Суду України від 06.04.2004 року у справі 8/140, від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10, від 31.01.2010 у справі № 21-47а-10.

Наведена правова позиція суду цілком узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що якщо національні органи влади за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним із сплатою ПДВ, який нараховується з операції в ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовує заходи відповідальності до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, що перебував поза контролем такого отримувача та відносно якого у останнього не було засобів відстеження та забезпечення виконання зобов'язань, то органи влади виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У відповідності до ч.1,2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», - метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704,- первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.15 цього положення, - первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Згідно п. 2.16 цього положення, - забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Згідно ст. 1 Закону України,- «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Реальність господарських операцій, що стосуються спірних правовідносин, а також дотримання вимог законодавства з питань оподаткування, у вигляді правомірності формування витрат та податкового кредиту, підтверджується наданими суду відповідними договорами, укладеними між товариством з обмеженою відповідальністю «Промцемент» з ТОВ «Сорекс-2006», специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками - фактурою, актами приймання - передачі (внутрішнього приміщення) основних засобів, угодами про залік зустрічних вимог.

Суд звертає увагу на ту обставину, що документи, наявні в матеріалах справи та досліджені у судовому засіданні мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

Таким чином, надані позивачем та досліджені судом первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

Отже, весь обсяг документів, наданих позивачем у судовому засіданні, є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, містить усі необхідні реквізити, передбачені п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Таким чином, оскільки у судовому засіданні не знайшли підтвердження факти вчинення позивачем порушень встановлених актом перевірки, є неправомірним визначення сум грошових зобов'язань, зроблене відповідачем відповідно до спірних податкових повідомлень - рішень.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про обґрунтованість позову товариства з обмеженою відповідальністю «Промцемент» до Державної податкової інспекції у Амвросіївському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000022200 від 29.08.2013 року, №0000032200 від 29.08.2013 року, у зв'язку із чим задовольняє позов у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Промцемент» до Державної податкової інспекції у Амвросіївському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000022200 від 29.08.2013 року, №0000032200 від 29.08.2013 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000022200 від 29.08.2013 року, №0000032200 від 29.08.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Промцемент» судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 04.11.2013 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 08.11.2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.