Постанова № 35337058, 14.11.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/5691/13-а

14.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Керченської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Москаленко С.А. ) від 01.08.2013 по справі № 801/5691/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" (вул. Танкистов, 4, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98310)

до Керченської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Борзенко, 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01 серпня 2013 року у справі № 801/5691/13-а адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів» до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС № 0000021504 від 21.02.2013 року про зменшення суми бюджетного відшкодування заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів з ПДВ у розмірі 7300 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3650 грн. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернулась Керченська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в АР Крим, яка просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 01 серпня 2013 року та у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на безпідставне стягнення з відповідача судових витрат по справі та також посилається на те, що контрагент позивача - ТОВ «Місто-Висотбуд» має стан платника відмінний від « 0», а саме: « 7» - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Разом із апеляційною скаргою заявник апеляційної скарги заявив клопотання про заміну відповідача по справі у зв'язку із проведеною реорганізацією органів Державної податкової служби. Вказане клопотання судом у судовому засіданні задоволено, здійснено заміну відповідача по справі, а саме: ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС на Керченську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в АР Крим.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належний чином.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи позивач сповіщений належним чином.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із зменшенням позивачу суми бюджетного відшкодування, заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів з ПДВ у розмірі 7300 грн. за листопад 2012 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3650 грн., про що було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.02.2013 року № 0000021504.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акту ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС від 12.02.2013 року № 229/15.4/14307251 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування Публічним акціонерним товариством «Суднобудівний завод «Залів» (код ЄДРПОУ 14307251) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2012 року», яким було встановлено завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ на суму 7300,00 грн. по фінансово-господарським взаємовідносинам із ТОВ «Місто-Висотбуд» у листопаді 2012 року.

Вказаний висновок податкової інспекції ґрунтується виключно на тому, що контрагент позивача - ТОВ «Місто-Висотбуд» має стан платника відмінний від « 0», а саме: стан « 7» - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу. Вказані обставини і стали підставою для визнання податковою інспекцією податкових накладних ТОВ «Місто-Висотбуд» недійсними.

Судова колегія не може погодитися з даними висновками податкової інспекції виходячи з того, що податкова відповідальність платників податків має індивідуальний характер і при відсутності належних та допустимих доказів нікчемності правочинів та відсутності фінансово - господарських операцій між платниками податків, у суду не має підстав до висновку про порушення платником податку, що у повному обсязі виконує свої податкові зобов'язання перед Державою, вимог Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту з ПДВ.

Судова колегія вважає за необхідним відмітити, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.08.2012 по справі № К/9991/29174/12, постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах; №21-42а10 та 21-47а10).

Крім того вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії"№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Аналогічна позиція була викладені Європейським судом з прав людини і під час розгляду справи «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», яку було притягнуто до податкової відповідальності у зв'язку із тим, що деякі контрагенти цієї компанії не виконали обов'язку по сплаті і декларуванню податків по операціях із компанією Бізнес Сепорт Сентре (не сплатити ПДВ). Повторно підтвердивши висновок у справі «Булвес АД проти Болгарії», ЄСПЛ додатково зазначив, що «у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції». Втім відмітив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це б не мало.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Місто-Висотбуд» (Виконавець) був укладений Договір № 01 від 20.08.2012 року щодо виконання робіт по виготовленню секцій, блоків та формування на стапелі корпусів суден, що будуються на території Замовника. Конкретний перелік робіт був визначений сторонами у Додатковій угоді № 2 від 05.10.2012 року та Додатковій угоді № 3 від 05.10.2012 року.

Факт виконання робіт за Договором підтверджується актом № 1 від 07.11.2012 року (прийому виконаних робіт), актом № 2 від 12.11.2012 року - щодо Додаткової угоди № 3 від 05.10.2012 року та актом № 2 від 12.11.29012 року та актом № 2 від 12.11.2012 року - щодо Додаткової угоди № 2 від 05.10.2012 року.

Розрахунки за Договором здійснені між позивачем та контрагентом у безготівковому порядку, про що свідчать платіжне доручення № 8028 від 10.12.2012 року та виписка з рахунку за 05.12.2012 року.

По факту виконаних робіт позивачу надані податкові накладні № 480 від 12.11.2012 року та № 481 від 12.11.2012 року.

Наявність у позивача вказаних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку податковою інспекцією не спростовується, але під час здійснення перевірки податкова інспекція не з'ясовувала питання щодо реального виконання ТОВ «Місто-Висотбуд» робіт за Договором № 01 від 20.08.2012 року та не досліджувала питання щодо використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих робіт.

Наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що роботи за Договором реально виконані та отримані позивачем з метою використання у власній господарській діяльності щодо ремонту суден. Докази, які б спростовували відомості первинних документів бухгалтерського та податкового обліку - суду не надано.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, зі змісту вказаних положень Податкового кодексу України випливає, що понесені платником податку витрати по сплаті ПДВ у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) повинні бути документально підтверджені та безпосередньо пов'язані із здійсненням платником власної господарської діяльності.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції.

Усі господарські операції, що були проведені між позивачем та ТОВ «Місто-Висотбуд»», спричинили реальні зміні майнового стану позивача і даний факт у повній мірі знайшов свого підтвердження у процесі розгляду справи, про що свідчать долучені до матеріалів справи письмові докази (первинні документи бухгалтерського та податкового обліку).

Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив наявні у матеріалах письмові докази та надав їм належну юридичну оцінку у сукупності у відповідності із вимогами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим у судової колегії немає правових підстав вважати висновки суду неправильними.

При таких обставинах справи суд першої інстанції правильно визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС № 0000021504 від 21.02.2013 року про зменшення суми бюджетного відшкодування заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів з ПДВ у розмірі 7300 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3650 грн.

Що стосується доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України під час розподілу судових витрат по справі, а саме: стягнення на користь позивача витрат зі сплати судового збору у розмірі 114,70 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС, то судова колегія погоджується з такими доводами відповідача з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.

При таких обставинах справи апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Керченської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.08.2013 по справі № 801/5691/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби № 0000021504 від 21.02.2013 року.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів» ( 98310, АР Крим, м. Керч, вул. Танкістів, б. 4, ЄДРПОУ 14307251) витрати зі сплати судового збору у розмірі 114,70 грн. (Сто чотирнадцять грн. 70 коп.) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська