Ухвала суду № 35336801, 24.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1747/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

24 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Державного підприємства «Ковальовський спиртовий завод» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Ковальовський спиртовий завод» до Державної податкової інспекції у Городнянському районі Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року Державне підприємство «Ковальовський спиртовий завод» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Городнянському районі Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обгрунтовує тим, що донарахування йому податку на прибуток та податку на додану вартість є протиправним та не відповідає вимогам податкового законодавства, оскільки вчинений між ним та ТОВ «Автотрейд-2012» правочин є товарним, носить реальний характер та спричинив настання юридичних наслідків для обох сторін правочину. Здійснення господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами, що повністю відображають реальність проведених господарських операцій та підтверджують правомірність формування позивачем власних витрат з врахуванням витрат, понесених під час закупівлі транспортних послуг. Податковим кодексом ставиться в залежність формування платниками податку на додану вартість податкового кредиту з цього податку від наявності оформленої належним чином податкової накладної, контрагентом ДП «Ковальовський спиртовий завод» на всю суму податкових зобов'язань було виписано податкову накладну, що було встановлено під час проведення перевірки. На момент вчинення правочину ТОВ «Автотрейд-2012» було зареєстровано в якості юридичної особи та платника податку на додану вартість, а тому мало право виписувати податкові накладні. Отримані транспортні послуги було використано позивачем у власній господарській діяльності, та оплачено ці послуги в повному обсязі. Таким чином, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення від № 0000192300 від 10.12.2012 року та № 0000032200 від 21.02.2013 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державне підприємство «Ковальовський спиртовий завод» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

ДПІ в Городнянському районі Чернігівської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Державного підприємства "Ковальовський спиртовий завод" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ПП «Автотрейд-2012» за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року.

За результатами проведення вказаної перевірки було складено акт № 314/22-108/00375349 від 26.11.2012 року, за змістом якого перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ДП "Ковальовський спиртовий завод" занижено податок на додано вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за період, що перевірявся, на загальну суму 12649,00 грн., в тому числі за березень 2011 року в сумі 12649,00 грн.; п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ДП "Ковальовський спиртовий завод" занижено суму податку на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 15811,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі 15811,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ в Городнянському районі було винесено податкові повідомлення рішення № 0000182300 та № 0000192300 від 10.12.2012 року.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000182300 від 10.12.2012 року позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 19760,75 грн. (основний платіж 15811,00 грн. і штрафна (фінансова) санкція 3952,75 грн.).

Податковим повідомленням-рішенням № 0000192300 від 10.12.2012 року позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 12650,00 грн. (основний платіж 12649,00 грн. і штрафна (фінансова) санкція 1 грн.).

Податкові повідомлення-рішення № 0000182300 та № 0000192300 від 10.12.2012 року ДП «Ковальовський спиртовий завод» були оскаржені до Державної податкової служби у Чернігівській області.

За результатами розгляду вказаної скарги ДПС в Чернігівській області було винесено рішення про результати розгляду скарги № 866/10/10-215 від 18.02.2013 року, яким скаргу було задоволено частково, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Городнянському районі ДПС № 0000182300 від 10.12.2012 року в частині грошових зобов'язань за штрафними (фінансовими) санкціями з податку на прибуток в сумі 3951,75 грн., в іншій частині - залишено без змін; податкове повідомлення-рішення № 0000192300 від 10.12.2012 року залишено без змін.

На підставі рішення ДПС в Чернігівській області № 866/10/10-215 від 18.02.2013 року ДПІ в Городнянському районі Чернігівської області ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000032200 від 21.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 15812,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ДПС в Чернігівській області про результати розгляду скарги № 866/10/10-215 від 18.02.2013 року позивач оскаржив його до Державної Податкової Службі України, рішенням якої № 4598/6/10-2115 від 22.03.2013 року скаргу ДП «Ковальовський спиртовий завод» залишено без задоволення.

Вважаючи зазначені вище податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є необгрунтованими.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що в ході проведення перевірки було встановлено, що ДП «Ковальовський спиртовий завод» у лютому 2011 року було отримано від ПП «Автотрейд-2012» автопослуги.

Для підтвердження взаємовідносин позивачем було надано податкову накладну № 02296 від 28.02.2011 року на загальну суму 75891,65 грн. в т.ч ПДВ 12648,61 грн. та акт здачі-прийняття робіт № ОУ-02296 від 28.02.2011 року (а.с. 23, 24).

Оплата наданих послуг автоперевезення підтверджується випискою по рахунку ДП «Ковальовський спиртовий завод» в Чернігівській філії ПАТ «КБ «Південкомбанк» (а.с. 25).

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (п. 13.1 Правил).

Необхідними документами при оформлені послуги по перевезенню також є: рахунок на оплату наданих транспортних послуг, договір автоперевезення у письмовій формі залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються санітарні та якісні сертифікати, свідоцтва, довідки.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що ДП «Ковальовський спиртовий завод» під час проведення перевірки не було надано перевіряючим договір автоперевезення, товарно-транспортні накладні на перевезення вантажу, рахунок на оплату наданих транспортних послуг, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, виписки банка, що підтверджують факт оплати за надані послуги.

Надані на перевірку акт виконаних робіт та податкова накладна містять лише загальні відомості про здійснені транспортні перевезення та відомості про загальну вартість таких транспортних послуг, однак, не відображають які товарно-матеріальні цінності перевозились, в якій кількості яка відстань і яким чином здійснювалась оплата за автопослугу чи оприбутковувались товарно-матеріальні цінності по бухгалтерському обліку та на складі підприємства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем на перевірку та в судове засідання первинні бухгалтерські документи не відображають сутності здійсненого правочину та не можуть свідчити про реальність здійснення господарської операції.

Крім цього, до ДПІ в Городнянському районі листом ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 17.04.2012 pоку № 7/22-40 надано акт № 111/2240/37200994 від 10.04.2012 року «Про неможливість проведення перевірки ПП «Автотрейд-2012» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовані податкові зобов'язання та податковий кредит за лютий, червень, серпень, вересень 2011 року».

За змістом вказаного акта документальну перевірку ПП "Автотрейд-2012" за лютий, червень, серпень, вересень 2011 року провести неможливо у зв'язку з неподанням документів та у зв'язку з тим, що посадові особи не знаходяться за місцем реєстрації. Інформація щодо наявності основних фондів відсутня. Чисельність працюючих відповідно до звіту І-ДФ за І квартал 2011 року складала за штатом 3 особи, за цивільно-правовими договорами - 0.

В ході перевірки ПП «Автотрейд-2012» встановлено відсутність реальної можливості отримання та відвантаження товарів (робіт, послуг) підприємством ПП "Автотрейд-2012", а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у тих обсягах, які задекларовані, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Актом ДПІ в Шевченківському районі зроблено висновки про те, що ПП «Автотрейд-2012» відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

На підставі зазначеного акту ДПІ в Шевченківському районі м. Києва ДПІ в Городнянському районі Чернігівської області ДПС прийшло до висновку про те, що ДП «Ковальовський спиртовий завод» до податкового кредиту включено суми податку на додану вартість у розмірі 12648,61 грн. по взаємовідносинам з ПП «Автотрейд-2012» за березень 2011 року, які не підтверджені зустрічними звірками.

Також, в акті перевірки ДПІ в м. Чернігові було зроблено висновок про те, що ДП «Ковальовський спиртовий завод» було безпідставно включено до складу витрат підприємства суму в розмірі 63243,00 грн. по взаємовідносинах з ПП «Автотрейд-2012» за 1 квартал 2011 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства

Документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення це є первинний документ (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи зазначені норми законодавства України, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що первинні бухгалтерські документи - податкова накладна акт виконаних робіт, що надані позивачем на підтвердження реальності здійсненої господарської операції, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, оскільки не відображають реальність цієї господарської операції, а є лише формальним підтвердженням господарської діяльності, так як ці документи містять лише загальну інформацію щодо здійсненої послуги та контрагент позивача не мав реальної можливості на здійснення поставки товарів та надання послуг через відсутність основних фондів, що свідчить про відсутність господарських операцій, задекларованих ДП «Ковальовський спиртовий завод» в податковій деклараціях з ПДВ за лютий 2011 року та в податковій декларації з податку на прибуток за той самий період. Тобто, первинні бухгалтерські документи, які не фіксують факт вчинення господарської операції, не несуть доказовості відносно змісту здійснених операцій.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування платником податку витрат підприємства допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також використання отриманих від господарських операцій товарів та послуг у власній господарській діяльності.

Оскільки, надані позивачем первинні бухгалтерські документи не підтверджують факт вчинення ним господарських операцій та не відображають зміст таких операцій, тому колегія судддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач неправомірно в порушення норм податкового законодавства сформував витрати підприємства.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з аналізу зазначених норм, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинно бути підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Таким чином, податкова накладна, надана позивачем в судове засідання та на перевірку, була складена формально та не несе доказовості щодо здійсненої господарської операції, не може слугувати підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Враховуючи те, що позивачем не було доведено факту здійснення господарських операцій з ПП «Автотрейд-2012» та настання правових наслідків для обох сторін у цих правочинах, а навпаки було встановлено відсутність таких операції, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність формування ДП «Ковальовський спиртовий завод» валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Автотрейд-2012».

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ДПІ м. Чернігові ДПС правомірно донарахувала ДП «Ковальовський спиртовий завод» суми податку на прибуток та податку на додану вартість, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Ковальовський спиртовий завод» - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.