Рішення № 35335784, 12.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р.Справа № 922/4051/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Срібне місто", м. Харків до Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк", м. Львів про визнання права власності за участю представників сторін:

позивача - Панькова М.П.

відповідача - не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом в якому просить визнати за ним право власності на автомобіль марки ВАЗ 21154, реєстраційний номер АА6507КЕ, номер кузову ХТА 211540А4889292, 2010 року випуску; автомобіль марки ВАЗ 21154, реєстраційний номер АА6520КЕ, номер кузову ХТА 211540А4896330, 2010 року випуску; автомобіль марки ВАЗ 21154, реєстраційний номер АА6503КЕ, номер кузову ХТА 211540А4889371, 2010 року випуску. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Позов обґрунтований наступним. Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро лізинг" та позивачем було укладено договір оперативного лізингу № 102 від 15 серпня 2006 року. На виконання умов Договору лізингу ТОВ "Євролізінг" передало позивачеві на підставі актів приймання-передавання в лізинг на 36 місяців автомобіль марки ВАЗ 21154, реєстраційний номер АА6507КЕ, номер кузову ХТА 211540А4889292, 2010 року випуску; автомобіль марки ВАЗ 21154, реєстраційний номер АА6520КЕ, номер кузову ХТА 211540А4896330, 2010 року випуску; автомобіль марки ВАЗ 21154, реєстраційний номер АА6503КЕ, номер кузову ХТА 211540А4889371, 2010 року випуску. Відповідно до рішення Господарського суду Львівської області від 05.06.2013 року у справі № 914/1675/13, яке набрало законної сили 21.06.2013 року, право власності на зазначені транспортні засоби, які є предметом лізингу, перейшло до Публічного акціонерного товариства „Ідея Банк" - відповідача у цій справі. 23 березня 2013 року між позивачем та ТОВ "Євро Лізінг" до Договору лізингу було укладено Додаткову угоду, відповідно до умов якої ТОВ "Євро Лізінг" зобов'язалося продати всі три транспортні засоби за 2.700,00 грн., 900,00 грн. кожний в т.ч. ПДВ позивачу. На виконання вимог Додаткової угоди від 23.03.2013 року позивач сплатив на рахунок відповідача вартість автомобілів в повному обсязі (платіжні доручення №№ 99-101 від 19.09.2013 року). Позивач до відповідача звернувся із листом №44/1-04 від 16.09.2013 року із проханням виконати свій обов'язок щодо продажу транспортних засобів на умовах, визначених Договором лізингу із врахуванням умов Додаткової угоди від 13.03.20213 року. Однак, відповідач листом від 18.09.2013 року №06.1-4/74249 відмовив у виконанні умов Договору лізингу в частині продажу транспортних засобів. Отже не визнає права власності позивача.

Крім того, разом з позовною заявою від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить суд заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії, направленні на відчуження, передачу в найм, передачу у заставу зазначених транспортних засобів.

31.10.2013 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує у повному обсязі та просить суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування відзиву посилається на те, що ним, як заставодержателем спірного мана, не була надана згода на відчуження цього майна, а позивач, в силу ст. 17 ЗУ "Про заставу", ст. 586 ЦК України, п.п 1.5, 2.1.6 Договору застави від 29.10.2010 року не набув права власності на спірне майно. Разом з відзивом відповідачем до суду було подане клопотання про розгляд справи без участі відповідача в судових засіданнях, при цьому керуватись висловленими у відзиві запереченнями.

Ухвалою суду від 05.11.2013 року наданий відзив долучений до матеріалів справи, клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника в судовому засіданні задоволено.

12.11.2013 року до господарського суду від позивача надійшли пояснення на відзив відповідача.

Суд, дослідивши надані пояснення, долучає їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між Відкритим акціонерним товариством "Плюс Банк", яке змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Ідея Банк" (далі - банк) відповідно до змін до статуту від 13.10.2011 року та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" 17 грудня 2009 року укладено договір № 968 про відкриття револьверної кредитної лінії, умови якого, в процесі реалізації сторонами своїх прав та обов'язків, змінювались додатковими угодами.

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. кредитного договору банк відкрив позичальнику револьверну кредитну лінію для фінансування складу легкових транспортних засобів з метою подальшої передачі його у лізинг з сумою ліміту кредитування 20 000 000,00 грн. із строком дії кредитного ліміту 60 місяців від дати укладення кредитного договору, тобто по 28 листопада 2014 року, зі сплатою процентів за користування кредитом і комісій, передбачених цим договором.

У рахунок відкритої кредитної лінії банк надавав кредит частинами - траншами. Додатковою угодою № 4 від 29.11.2010 року ліміт кредитування збільшено до 30 000 000,00 грн. із строком дії кредитного ліміту 60 місяців від дати укладення кредитного договору, тобто по 28 листопада 2014 року, зі сплатою процентів за користування кредитом і комісій, передбачених кредитним договором та додатковими угодами до нього.

Згідно п. 3.1. кредитного договору, позичальник зобов'язався використовувати кредит на зазначені у цьому договорі цілі, і повернути кожний транш кредиту в термін, передбачений додатковою угодою до цього кредитного договору про видачу траншу кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше, ніж в обумовлений п. 1.1. цього договору термін.

За користування кредитними коштами, згідно п. 6.2. кредитного договору, позичальник сплачує банку проценти річні в розмірі, що визначається як фіксована ставка, що вказується в кожній додатковій угоді про надання траншу кредиту, при цьому, протягом перших 14 місяців дії цього договору, розмір фіксованої процентної ставки становить 25%. Додатковою угодою № 3 від 01.10.2010 року до кредитного договору п. 6.2. кредитного договору викладено у новій редакції та відповідно встановлено, що з 01.10.2010 року розмір фіксованої процентної ставки становить 21% річних. Крім цього, положенням п. 7.1. кредитного договору сторони погодили, що за несвоєчасне надходження платежів на рахунок банку, несвоєчасне чи неналежне погашення кредиту та сплату процентів банк має право вимагати від позичальника сплати за кожний день прострочення пеню в розмірі 0,15 % - в період прострочення сплати від 1 до 60 днів та 0,65 % - в період прострочення оплати з 61 дня та по день повного погашення боргу за цим договором. Розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.

Отже, як вбачається з вищенаведених фактів, ПАТ "Ідея Банк" надав кредит на загальну суму 35 549 615,36 грн., а ТОВ "Євро Лізинг" отримав ці кошти, відповідно до умов кредитного договору № 968 про відкриття револьверної кредитної лінії.

Для забезпечення виконання зобов'язань за договором № 968 про відкриття револьверної кредитної лінії від 17.12.2009 року та всіма додатковими угодами (договорами, додатками) до нього, які можуть бути укладенні в майбутньому (далі при спільному згадуванні - кредитний договір), між ПАТ "Ідея Банк" (заставодержатель) та ТОВ "Євро Лізинг" (заставодавець) укладено договір застави транспортних засобів від 28.01.2010 року та договір застави транспортних засобів від 29.10.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. та зареєстрований в реєстрі за № 2066, умови яких в подальшому змінювались додатковими угодами. Предметом застави по вказаних договорах є транспортні засоби, перелік, вартість, кількість яких визначено в додатках до даних договорів, які є їх невід'ємними частинами. Предмет застави знаходиться за адресою, визначеною в додатку № 1 до кожного з договорів.

Згідно положень підпунктів 1.3.2., 1.3.4. пункту 1.3. вказаних вище договорів застави транспортних засобів, заставодавець заявляє та гарантує, що предмет застави є власністю заставодавця, не подарований, не проданий, іншим чином не відчужений на момент укладення цього договору; на підставах, передбачених чинним законодавством, на предмет застави може бути звернено стягнення. У разі невиконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором, згідно п. 1.4. вказаних договорів, заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами (на праві вищого пріоритету). Заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави до настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених кредитним договором, у разі, зокрема, порушення заставодавцем будь-якого із зобов'язань, передбачених кредитним договором; достроково стягнути кредит та / або проценти, винагороди за користування ним за фактичний час користування кредитними коштами, комісії, при настанні будь-якої з умов, передбачених підпунктом 2.4.10. пункту 2.4. цього договору (підпункти 2.4.10., 2.4.11. пункту 2.4. договорів застави транспортних засобів).

Відповідно до п. 1.5. договору застави транспортних засобів від 29.10.2010 року відчуження, заміна, обтяження предмету застави будь-якими зобов'язаннями здійснюється заставодавцем тільки за письмовою згодою заставодержателя.

Також, відповідно до розділу 2 даного Договору застави, що визначає обов'язки заставодавця, вказано (п. 2.1.6.), що без письмової згоди заставодержателя не може відчужувати предмет застави, не здійснювати інших дій, пов'язаних зі зміною права власності на предмет застави, його обтяження будь-якими зобов'язаннями, в тому числі: передача в оренду, майновий найм, безоплатне користування, спільну діяльність, тощо, за винятком випадків передачі предмету застави у лізинг згідно з угодами (договорами лізингу), перелік яких наведений у додатку № 1 до Договору.

Пунктом 4.1. договорів застави транспортних засобів від 28.01.2010 року та від 29.10.2010 року сторони погодили, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за вибором заставодержателя одним з способів: за рішенням господарського суду, або шляхом набуття предмета застави у власність заставодержателя, або шляхом реалізації заставодержателем предмета застави на свій розсуд третій особі, або шляхом набуття заставодержателем предмета застави у власність відповідно до вимог Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень рухомого майна". За вибором заставодержателя звернення стягнення може бути здійснено як на кожний об'єкт рухомого майна, що входить в предмет застави, так і на предмет застави в цілому.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на рухоме майно, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахування вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім цього, відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Підтвердженням досягнення згоди з усіх істотних умов договору є підписи сторін, тобто підписи представників ПАТ "Ідея Банк" та ТОВ "Євро Лізинг" відповідно. Крім того, як вбачається з вищенаведених фактів, ПАТ "Ідея Банк" виконав умови Договору та надав кредитні транші на загальну суму 35 549 615,36 грн.

З вищевказаного випливає, що Відповідач виконував умови кредитного Договору перед ТОВ "Євро Лізинг" належним чином.

Згідно положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, ТОВ "Євро Лізинг" було порушено умови кредитного договору № 968 про відкриття револьверної кредитної лінії, внаслідок чого утворилась загальна заборгованість перед ПАТ "Ідея Банк" за траншами, виданими в межах кредитної лінії, що становить 11 683 709,02 грн., з яких основний борг 10 996 482,05 грн., прострочений борг 314 293,53 грн., прострочені проценти 184 322,75 грн., строкові проценти 183 078,08 грн., пеня по кредиту З 487,36 грн., пеня по процентах 2 045,25 грн.

В порядку досудового врегулювання спору ПАТ "Ідея Банк" скерував на адресу ТОВ "Євро Лізинг" вимогу від 16.04.2013 року № 12.2/28165 про дострокове повернення заборгованості в розмірі 11 622 430,54 грн., які останніми залишені без реагування та виконання.

З метою захисту порушених прав ПАТ "Ідея Банк" звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про звернення стягнення на заставне майно та стягнення заборгованості по кредитному договору та, з врахуванням заяви від 05.06.2013 року про уточнення предмета позову та розміру позовних вимог, просив суд в рахунок погашення заборгованості за траншами договору № 968 про відкриття револьверної кредитної лінії від 17.12.2009 року на загальну суму 10 306 084,19 грн. звернути стягнення на заставне майно ТОВ "Євро Лізинг" шляхом передання (набуття) у власність позивача з правом реєстрації транспортних засобів за останнім в органах Державтоінспекції МВЄ України.

У відповідності з рішенням Господарського суду Львівської області від 05 червня 2013 року, яке набрало законної сили, було звернено стягнення на заставне майно ТОВ "Євро Лізинг" шляхом передання у власність ПАТ "Ідея Банк", зокрема і на спірні транспортні засоби.

Суд дійшов до висновку про те, що рішення господарського суду Львівської області від 05 червня 2013 року, яке набрало законної сили, по справі № 914/1675/13 має преюдиційне значення, а факти, встановлені по справі № 914/1675/13, не повинні доводитися знову при вирішенні даної справи згідно з приписом, встановленим частиною 2 статті 35 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу" заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Тобто, зазначеною правовою нормою встановлено обмеження щодо відчуження предмету застави, яке може здійснюватися тільки за згодою заставодержателя (банку).

Норми статті 586 Цивільного кодексу України містять аналогічні положення, якими передбачено, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

З урахуванням того, що Господарським судом Львівської області було встановлено, що в ТОВ "Євро Лізинг" утворилась заборгованість перед ПАТ "Ідея Банк" внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань, щодо повернення кредитних коштів згідно Договору кредиту № 968 від 17 грудня 2009, а також те, що банком, як заставодержателем за Договором застави від 29 жовтня 2010 року не надано згоди на перехід права власності до ТОВ "Торговий дім Срібне місто" на предмет лізингу, суд дійшов висновку, що в силу законодавчих приписів ст. 17 Закону України "Про заставу", статті 586 Цивільного кодексу України та п. п. 1.5., 2.1.6. Договору застави від 29 жовтня 2010 року ТОВ "Торговий дім Срібне місто" не набуло право власності на спірне майно.

Крім того, 13 вересня 2013 року між ПАТ "Ідея Банк" та ТОВ "Торговий дім Срібне місто" була укладена Додаткова угода до Договору оперативного лізингу № 102 від 15.08.2006 року, керуючись рішенням Господарського суду Львівської області від 05.06.2013 року по справі № 914/1675/13, що набуло законної сили та у відповідності до ст. 770 ЦК України, за яким право власності на транспортні засоби, які є предметом лізингу, а також права та обов'язки лізингодавця перейшли від ТОВ "Євро Лізинг" (код ЄДРПОУ 32774741) до ПАТ "Ідея Банк", враховуючи п. 8.6. Договору Оперативного лізингу № 102 від 15.08.2006 року, відповідно до якої відбулась заміна сторони у зобов'язанні, а саме лізингодавця з ТОВ "Євро Лізинг" на ПАТ "Ідея Банк" в частині виконання прав і обов'язків щодо автомобілів які є предметом даного спору.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ТОВ "Торговий дім Срібне місто" такими, що задоволенню не підлягають з огляду на відсутність факту надання згоди ПАТ "Ідея Банк" як заставодержателя предмету лізингу, а ТОВ "Євро Лізинг" порушив порядок відчуження даних транспортних засобів не отримавши відповідної згоди на їх відчуження, з якими законодавчі приписи та умови Договору застави транспортних засобів від 29.10.2010 року, Договору оперативного лізингу від 15.08.2006 року № 102, а також Додаткової угоди від 23.03.2013 року пов'язують перехід від лізингодавця до лізингоодержувача права власності на предмет лізингу. Позивачем не надано жодних доказів, котрі підтверджували б отримання від ПАТ "Ідея Банк" згоди на відчуження предмету лізингу на користь ТОВ "Торговий дім Срібне місто".

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд, не знаходить правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, оскільки до заяви про забезпечення позову позивачем не додано доказів того, що відповідне майно може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а також доказів того, що відповідач дійсно має наміри і має можливість вчинити дії, та/або передбачені чинним законодавством правочини щодо відповідного майна, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви позивача про забезпечення позову - відмовити.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 14 листопада 2013 року.

Суддя Погорелова О.В.