Рішення № 35334531, 30.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2013 р. Справа № 911/3488/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-

Тайс", м. Київ

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК

Трейдсервісгруп", с. Мархалівка

2) Селянське (фермерське) господарство "Віра", с. Мар'ївка

про стягнення 32 149 грн. 96 коп.

Суддя - Мальована Л.Я.

Представники:

позивач - Грищенко О.М. - (дов. № б/н від 01.04.2013 р.);

відповідачів - не з'явилися.

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів 1 000 грн. інфляційних по договору поруки, 5 296 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 11 478 грн. 35 коп. пені, 14 375 грн. 61 коп. 28% річних по угоді № 82/07-12, 3000 грн. 00 коп. адвокатських послуг.

Відповідачі двічі в засідання суду не з'явились, не виконали вимоги суду викладені в ухвалах від 09.09.2013 р. та 09.10.2013р., відзив на позов не надали, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що нез'явлення представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників відповідачів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

08 травня 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» (далі - позивач) та Селянським (Фермерським) господарством «Віра» (далі - відповідач) було укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 31 (далі - договір).

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням СФГ «Віра» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору № 31 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 08 травня 2009 року, 15 лютого 2010 року ТОВ «Технік Енерджі» звернулося до Господарського суду Кіровоградської області із позовною заявою про стягнення із СФГ «Віра» суми заборгованості, пені, 28%-річних, інфляційних витрат, штрафу на підставі вищевказаного договору від 08 травня 2009 року за відповідний період прострочення.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області по справі №16/24 від 16 березня 2010 року, позов ТОВ «Технік Енерджі» задоволено.

Відповідно до змісту ст.115 Господарсько-процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно із ч. 2 ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За період із 29 березня 2010 року по 24 вересня 2010 року, СФГ «Віра» повністю погасило заборгованість згідно договору №31 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 08 травня 2009 року:

банківська виписка від 30 березня 2010 року на суму 5 000,00 грн.;

банківська виписка від 13 квітня 2010 року на суму 5 000,00 грн.;

банківська виписка від 02 серпня 2010 року на суму 30 417,33 грн.;

банківська виписка від 24 вересня 2010 року на суму 74 845,17 грн.

Таким чином, зобов'язання належним чином та у повному обсязі СФГ «Віра» перед ТОВ „Технік енерджі" згідно договору № 31 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 08 травня 2009 року було виконано лише 24 вересня 2010 року.

Згідно із п. 11.1. даний Договір діє з моменту його підписання і скріплення печатками обома Сторонами до повного виконання Сторонами обов'язків по Договору.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 171 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу) передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзац 1 ч. І ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 7.2. Договору, за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення.

Відповідно п. 7.3. Договору, Сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання даного Договору.

Сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те що рахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором, здійснюється протягом п'яти років.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.7. Договору, сторони згідно п.2. ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що Покупець у випадку прострочення оплати Товару за користування коштами Продавця сплачує на користь остатнього 28% річних.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи із цього, у ТОВ «Технік Енерджі» виникло право вимоги щодо нарахування пені, 28 % - річних, інфляційних витрат згідно договору № 31 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 08 травня 2009 року за період із 16 лютого 2010 року (наступного дня після звернення до суду та нарахування щодо подальших прострочених днів не були враховані судом при винесені рішення) по дату погашення боргу - виконання зобов'язання - 24 вересня 2010 року.

У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням в розумінні статті 515 Цивільного кодексу України.

24 січня 2011 року між ТОВ «Технік Енерджі» та ФОП Грищенко О.М. було укладено Угоду №1-ТЕ про заміну кредитора у зобов'язанні, відповідно до яких, Первісний кредитор (ТОВ «Технік Енерджі») відступає Новому кредитору (ФОП Грищенко О.М.) право вимоги виконання Селянським (фермерським) господарством «Віра» зобов'язання щодо сплати розміру пені, 28% - річних, інфляційних витрат, набутих Первісним кредитором на підставі договору № 31 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 08 травня 2009 року у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Відповідачем-2 грошового зобов'язання згідно вищезазначеного договору.

На виконання умов даної Угоди (п. 4.1.), ТОВ «Технік Енерджі» було передано ФОП Грищенко О.М. перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання СФГ «Віра» обумовленого зобов'язання.

У відповідності до ч. 1 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до пункту 4.3. Угоди. ТОВ «Технік Енерджі» повідомленням від 26.01.2011 року про зміну кредитора у зобов'язанні, належним чином повідомило СФГ «Віра» про зазначені вище обставини.

02 липня 2012 року між ФОП Грищенко О.М. та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» було укладено Угоду № 82/07-12 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги порядку ст. ст. 512-519 ЦК України). Розділом 1 даної Угоди, встановлено, що Первісний кредитор (ФОП Грищенко О.М.) відступає Новому кредитору (ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»») вимоги щодо виконання Селянським (фермерським) господарством «ВІРА» зобов'язання зі сплати розміру пені, 28% - річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору № 31 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 08 травня 2009 року та згідно Угоди № 1-ТЕ про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 24 січня 2011 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Відповідачем-2 грошового зобов'язання по договору купівлі-продажу.

На виконання умов даної Угоди (п. 4.1.), ФОП Грищенко О.М. було передано Позивачу перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання Відповідачем-2 обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3. Угоди, ФОП Грищенко О.М. повідомленням про зміну кредитора у зобов'язані, належним чином повідомило СФГ «ВІРА» про зазначені вище обставини.

Таким чином, Позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України.

В зв'язку з чим позивач просить стягнути на його користь солідарно з відповідачів 1 000 грн. 00 коп. інфляційних втрат, а також з Селянського (фермерського) господарства «Віра» 5 296 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 11 478 грн. 35 коп. пені, 14 375 грн. 61 коп. 28 % річних на підставі угоди про заміну кредитора у зобов'язанні, згідно наданого розрахунку та у відповідності з чинним законодавством.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою № 82/07-12 про зміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року, 21 серпня 2012 року між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» було укладено Договір поруки № 21-08-2012-33, за умовами якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку Селянським (фермерським) господарством «ВІРА» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру інфляційних витрат у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченою ст. 2 цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки, під основним договором в цьому Договорі розуміють Угоду № 82/07-12 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року, укладену на підставі договору № 31 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 08 травня 2009 року.

У розділах 3 та 4 Договору поруки Поручителем та кредитором погоджено обсяг відповідальності Поручителя та розмір поруки:

Пункт 3.1. відповідальність Поручителя перед Кредитором обмежується частковою сплатою суми інфляційних витрат у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Відповідно до пункту 4.1. - У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) Боржником обов'язку за основною угодою, Кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до Боржника, так і до Поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед Кредитором. Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач звернувся до Відповідача-1 із вимогою вих. №17-33/09 від 17 вересня 2012 року, яка була отримана Відповідачем-1 21 вересня 2012 року, проте залишена без відповіді та виконання.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи те, що ні відповідач-2 в повному обсязі, ні відповідач-1 в сумі 1 000,00 грн., не сплатили заборгованість, що виникла за Угодою № 82/07-12 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року, укладену на підставі договору № 31 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 08 травня 2009 року, позивач за захистом свого права звернувся до господарського суду з позовом.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З пункту 6.3. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу V України» вбачається, що Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 3 000,00 грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання адвокатських послуг № 16-07/12-5 від 16.05.2012 року, копію акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009 року, копія платіжного доручення № 77 від 16.07.2012 року на суму 3 000,00 грн.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002р.).

Пунктом 6.5 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. передбачено, що Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При вирішенні питань, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, слід також враховувати викладене в абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" № 01-8/973 від 14.12.2007р., за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Грищенко О.М. у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи № 911/3488/13, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 3 000, 00 грн. співрозмірною з ціною позову, обґрунтованою та правомірною.

Отже, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 1 000 грн. 00 коп. інфляційних втрат та стягнення з Селянського (фермерського) господарства «Віра» 5 296 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 11 478 грн. 35 коп. пені, 14 375 грн. 61 коп. 28 % річних ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону, і тому підлягають задоволенню, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Селянського (фермерського) господарства «Віра» (26041, Кіровоградська обл., Новомиргородський район, с. Маріївка, код 31446456) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, оф. 23, код 38039872) - 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. інфляційних втрат.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Віра» (26041, Кіровоградська обл., Новомиргородський район, с. Маріївка, код 31446456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, оф. 23, код 38039872) - 5 296 (п'ять тисяч двісті дев'яносто шість) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 11 478 (одинадцять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 35 коп. пені, 14 375 (чотирнадцять тисяч триста сімдесят п'ять) грн. 61 коп. 28 % річних.

Стягнути солідарно з Селянського (фермерського) господарства «Віра» (26041, Кіровоградська обл., Новомиргородський район, с. Маріївка, код 31446456) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, оф. 23, код 38039872) - 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. адвокатських витрат та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя Мальована Л.Я.