Ухвала суду № 35332539, 13.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

13 листопада 2013 року Справа № 922/770/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Мирошниченка С.В.,суддів:Владимиренко С.В., Демидової А.М., Плюшка І.А., Шевчук С.Р.,розглянувши заяву Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Українипро перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 16.07.2013у справі№ 922/770/13-гза позовом Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету УкраїнидоПублічного акціонерного товариства "Харківміськгаз"простягнення штрафу та пені

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.04.2013 у справі № 922/770/13-г, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2013, позов задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" в доход державного бюджету України 34 000,00 грн. штрафу та 34 000,00 грн. пені.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2013 у справі № 922/770/13-г рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду від 16.07.2013 у справі № 922/770/13-г, в якій просить вказану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 24.01.2006 у справі № 18/100, від 17.09.2013 у справі № 913/825/13 та постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 05.04.2005, мотивовано неоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" та статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У постанові від 16.07.2013 у справі № 922/770/13-г, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції прийшов до висновку щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача штрафу, накладеного відповідним рішенням відділення Антимонопольного комітету України за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, та пені, нарахованої у зв'язку із простроченням сплати штрафу. При цьому, зазначивши, що вказані штраф та пеня були нараховані до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у зв'язку із порушенням справи про банкрутство відповідача, суд касаційної інстанції зробив висновок, що спірні штрафні санкції не можуть стягуватися протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Однак, приймаючи постанову від 17.09.2013 у справі № 913/825/13, на яку посилається заявник, та вирішуючи спір у подібних правовідносинах, за аналогічного матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, суд касаційної інстанції дійшов протилежного правового висновку, а саме: зазначивши, що штраф, накладений відповідним рішенням відділення Антимонопольного комітету України за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, та частина пені, нарахована у зв'язку із простроченням сплати штрафу, були нараховані до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у зв'язку із порушенням справи про банкрутство відповідача, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо стягнення з відповідача спірних штрафних санкцій, нарахованих до введення мораторію.

З огляду на викладене колегія суддів визнає, що зі змісту вказаних судових рішень Вищого господарського суду України вбачаються ознаки неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" та Закону України "Про захист економічної конкуренції", внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Водночас постанова від 24.01.2006 у справі № 18/100 не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки задовольняючи зустрічні позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу, нарахованого відповідним рішенням відділення Антимонопольного комітету України за порушення антимонопольного законодавства (в частині, що стосується доводів заявника), суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що спірний штраф нараховано після порушення справи про банкрутство відповідача та у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, а також застосовано на підставі чинного в період порушення антимонопольного законодавства Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності". Крім того, судом касаційної інстанції зазначено, що сума вказаної санкції не пов'язана з виконанням чи неналежним виконанням відповідачем грошового або податкового зобов'язання.

Таким чином, вказана постанова не підтверджує доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчить лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того не підлягають прийняттю до уваги посилання заявника на постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 05.04.2005, оскільки до судових рішень, на які у відповідній заяві може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 11116 ГПК України, не належать судові рішення Верховного Суду України в господарських та адміністративних справах, який відповідно до положень глав 4, 5 розділу ІІ Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, а не судом касаційної інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 11116,11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Допустити справу № 922/770/13-г до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС. Мирошниченко Судді: С. Владимиренко А. Демидова І. Плюшко С. Шевчук