Постанова № 35332414, 13.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року Справа № 922/1811/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,суддівМачульського Г.М. (доповідач), Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційні скарги1. заступника прокурора Харківської області 2. Харківської міської радина постановуХарківського апеляційного господарського судувід18.09.2013р.у справі№922/1811/13Господарського судуХарківської областіза позовомХарківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі 1. Державної екологічної інспекції у Харківській області 2. Харківської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод "ЖБК-5"провідшкодування збитків

за участю:

- позивача-2:Гайдаренко Л.О. (довіреність від 13.03.2013р.)- відповідача:Биченко К.В. (довіреність від 11.11.2013р.)- прокурора:Баклан Н.Ю. (посвідчення № 008813), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись із даним позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (далі - позивач-1) та Харківської міської ради (далі - позивач-2), Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод "ЖБК-5" (далі - відповідач) 228450,42 грн. збитків. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу шляхом засмічення земельної ділянки відходами деревини та поліетиленової плівки.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.07.2013р. (суддя Мамалуй О.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., судді Ільїн О.В., Россолов В.В.), в позові відмовлено.

В своїх касаційних скаргах заступник прокурора Харківської області та позивач-2 просять скасувати вказані судові рішення та прийняти нове про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача просить залишити без змін судові рішення, а касаційні скарги без задоволення, посилаючись на те, що судами повно встановлено всі обставини справи, а судові рішення прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у справі рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів статті 11111 ч.2 п.4 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства, оформленої актом від 26.03. - 30.03., 02-06, 09-13.04.2012р. за №255/09-18 та актом обстеження земельної ділянки №255/09-18-1 від 27.03.2012р., встановлено засмічення відповідачем земельної ділянки, розташованої за адресою: пр. 50-річчя СРСР, 171, відходами деревини та поліетиленової плівки. Розмір шкоди складає 228450,42 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про відмову у позові мотивував тим, що плівка використовувалась в якості навісу від дощу, а деревина - в якості прокладок між бетонними плитами, що свідчить про їх подальше використання і те, що вказані матеріали не відносяться до відходів.

Між тим такі висновки не ґрунтуються на досліджених доказах виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Згідно загальних положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів від 30.11.1999 р. №291, метою бухгалтерського обліку є, зокрема, узагальнення методом подвійного запису інформації про факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб.

Разом з тим, дійшовши вказаних вище висновків суди не навели доказів, які б підтверджували вказані ними обставини.

При цьому згідно Державного класифікатора України "Класифікатор відходів. ДК 005-96", затвердженого наказом Держстандарту України від 29.02.1996р. №89, до відходів належать, зокрема, відходи виробництва деревини і виробів з деревини, а також відходи, що утворюються у процесі виробництва гумових та пластмасових.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані, зокрема, не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах, відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

Для визначення порядку розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997р. N171 затверджена Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства.

Відтак, оскільки судами необґрунтовано відмовлено у позові на підставі лише посилань відповідача, що не підтверджені належними та допустимими доказами, та оскільки відповідачем сума збитків не спростована, суд касаційної інстанції вважає за можливе за результатами скасування судових рішень прийняти нове, про задоволення позову.

Статтею 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 47 вказаного закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.2 ст.47 вказаного Закону).

Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.4 ст.47 вказаного Закону).

Кошти місцевих, республіканського Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення (ч.6 ст.47 вказаного Закону).

Разом з тим, зазначений Закон не визначає розміру частин грошових стягнень які мають перераховуватись вказаним фондам охорони навколишнього природного середовища, при цьому у п.7 частини 2 статті 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Враховуючи наведені положення законодавства, завдана шкода навколишньому природному середовищу підлягає зарахуванню до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, фонду охорони навколишнього природного середовища Харківської обласної ради, фонду охорони навколишнього природного середовища Харківської міської ради.

Відповідно до приписів частин 3, 4 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору, а стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Таким чином, відповідачем повинна бути сплачена на користь спеціального фонду Державного бюджету сума судового збору за розгляд позову, апеляційної та касаційної скарг, поданих прокурором, оскільки останній згідно до статті 5 п.11 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, а також відповідачем повинні бути відшкодовані втрати позивача-2 на сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.2, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги заступника прокурора Харківської області та Харківської міської ради задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2013р. та рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2013р. у справі №922/1811/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області та Харківської міської ради задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод "ЖБК-5" на користь:

- Державного фонду охорони навколишнього природного середовища 68535 (шістдесят вісім тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн. 13 коп.;

- фонду охорони навколишнього природного середовища Харківської обласної ради 45690 (сорок п'ять тисяч шістсот дев'яносто) грн. 08 коп.,

- фонду охорони навколишнього природного середовища Харківської міської ради 144225 (сто сорок чотири тисячі двісті двадцять п'ять) грн. 21 коп.,

шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод "ЖБК-5" на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів: УДК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 38004897, рахунок: 31211254700007, банк: ГУ ДКУ у м. Києві, код банку: 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030004 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)" з символом звітності 254) 9138 (дев'ять тисяч сто тридцять вісім) грн. 02 коп. судових витрат за подання позову, апеляційної та касаційної скарг.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод "ЖБК-5" на користь Харківської міської ради 2284 (дві тисячі двісті вісімдесят чотири) грн. 51 грн. витрат на сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказів покласти на Господарський суд Харківської області.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський