Постанова № 35332410, 13.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року Справа № 5019/2437/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Рівненської обласної дирекції на ухвалувід 21.08.2013 господарського суду Рівненської області та постановувід 24.09.2013 Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 5019/2437/11 господарського суду Рівненської областіпро банкрутствовідкритого акціонерного товариства "Рівненське автотранспортне підприємство-15607", м Рівнеарбітражний керуючийЗагребельний Б.М., м. Рівне (ліквідатор)голова комітету кредиторівРегіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській областів судовому засіданні взяли участь представники:

скаржника ліквідаторІванюк З.В., Курило Р.М., довір.; Загребельний Б.М.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 02.11.2011 порушено провадження у справі № 5019/2437/11 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Рівненське автотранспортне підприємство-15607" (далі - боржник).

Постановою господарського суду Рівненської області від 16.01.2013 визнано боржника банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора та інше.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 21.08.2013 (суддя Церковна Н.Ф.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута та провадження у справі припинено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 (судді: Тимошенко О.М. - головуючий, Мамченко Ю.А., Коломис В.В.) вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Рівненської обласної дирекції (далі - скаржник) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права, а саме, ст. ст. 25, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) та ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник посилається на неналежне виявлення ліквідатором майнових активів банкрута, порушення порядку реалізації майна, а також порушення черговості задоволення вимог кредиторів.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У силу приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, що визначають повноваження суду касаційної інстанції та межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, касаційна інстанція не має процесуальних повноважень самостійно встановлювати обставини справи, а на підставі обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається, за результатами розгляду звіту ліквідатора банкрута та ліквідаційного балансу судами попередніх інстанцій було встановлено таке.

На виконання вимог ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатором вжито заходів щодо розшуку майна банкрута, в результаті чого виявлено 15 автотранспортних засобів у стані, не придатному для використання за призначенням. Інше майно у банкрута відсутнє, що підтверджується відповідними витягами та довідками реєструючих органів.

Виявлене майно було оцінено та реалізовано ліквідатором у межах ліквідаційної процедури і кошти від його реалізації в сумі 55 481 грн. направлені на погашення вимог кредиторів першої черги, а саме оплату послуг та відшкодування витрат ліквідатора, що узгоджується з приписами ст. 31 Закону про банкрутство.

Решта визнаних та включених до реєстру вимог кредиторів у загальній сумі 1 607 842,40 грн. відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону про банкрутство вважаються погашеними як такі, що не задоволені за недостатністю майна.

Таким чином, протягом ліквідаційної процедури ліквідатор банкрута здійснив всі заходи, передбачені ст. 25 Закону про банкрутство, а, отже, виконав всі вимоги цього закону.

Звіт ліквідатора затверджений на зборах комітету кредиторів (протокол від 19.08.2013 №4).

Встановивши, що основних і обігових засобів та інших активів банкрут не має, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, законно та обґрунтовано прийняв рішення про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та ліквідацію банкрута, як юридичної особи.

Доводи касаційної скарги стосовно невжиття ліквідатором усіх заходів щодо виявлення майна банкрута спростовуються обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій. Більше того, колегія суддів зауважує, що процесуальні дії суду у справі про банкрутство мають вчинятися чітко у строки, встановлені Законом про банкрутство. Необґрунтоване затягування таких строків призводить до настання ряду негативних правових наслідків. Зокрема, збільшуються судові витрати на здійснення провадження у справі про банкрутство (оплата послуг арбітражного керуючого, витрати на зберігання майна боржника тощо), які сплачуються конкурсними кредиторами. У зв'язку з чим якщо ліквідатор працює неефективно, то його дії повинні своєчасно оскаржуватись у порядку ч. 4 ст. 25 Закону про банкрутство. Проте на протязі усього строку ліквідаційної процедури скарг на дії (бездіяльність) ліквідатора від жодного з кредиторів, у тому числі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", не надходило.

Крім того, укладені ліквідатором договори на реалізацію майна банкрута в ліквідаційній процедурі у встановленому порядку не оспорені та недійсними не визнані.

Відтак, доводи касаційної скарги не спростовують висновків попередніх судових інстанцій.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам чинного законодавства, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 25, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Рівненської обласної дирекції залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 21.08.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 у справі №5019/2437/11 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич