Постанова № 35331548, 08.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 р. Справа № 818/4980/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Донець Л.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2013р. по справі № 818/4980/13-а

за позовом Управління пенсійного фонду України в м. Суми

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (далі - позивач) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011-2012 роки у розмірі 3 435, 65 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 р. в задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.

Позивач, не погодившись з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, вказує, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 р. та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, вважає її безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а тому просить у її задоволенні відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином, просили суд розглянути справу без їх участі.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно ч. 4 ст. 196 КАС України та п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено судом апеляційної інстанції,

що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 є платником страхових внесків (страхувальником) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України у в м. Сумах (а.с. 4).

У зв'язку із порушенням відповідачем платіжної дисципліни Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сумах, згідно ст. 25 Закону України № 2464 - VІ, 20.02.2013 було винесено та направлено на адресу відповідача вимогу про сплату боргу № Ф 371 про сплату суми боргу в сумі 3 435, 65 грн. (а.с. 6), зазначена вимога була направлена відповідачу рекомендованим листом, який повернувся на адресу відправника із відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання". Вимога не була оскаржена, відповідних доказів щодо її оскарження суду не надано.

Також, судом першої інстанції встановлено, що в порядку ст. 25 Закону України № 2464 - VІ Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах було направлено вимогу про сплату боргу № Ф 371 про сплату суми боргу в сумі 3 435, 65 грн. до відділу державної викової служби Сумського міського управління юстиції та відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.04.2013 ВП № 37627961 було відкрито виконавче провадження (а.с. 12).

У зв"язку з тим, що відповідач має заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011- 2012 роки у розмірі 3 435, 65 грн. Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011-2012 роки у розмірі 3 435, 65 грн.

Судом першої інстанції зроблено висновок, що в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 3 435, 65 грн. згідно вимоги про сплату боргу № Ф 371 слід відмовити, оскільки за вказаною вимогою вже відрито виконавче провадження.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464 - VІ платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частинами 5, 8, 12 статті 9 Закону України № 2464 - VІ встановлено, що сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до статті 13 Закону України № 2464 - VІ Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Відповідно до ст. 25 Закону України № 2464 - VІ територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України № 2464 - VІ встановлено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Також, колегія суддів зазначає, що у зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються. Заходами досудового врегулювання спорів охоплюється процес узгодження суми заборгованості, а не винесення вимоги про сплату боргу.

Колегія суддів зазначає, що в даному ж випадку не йде мова про незгоду з сумою заборгованості, а ставиться питання про порядок стягнення заборгованості, таким чином сума заборгованості може вважатися узгодженою.

Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сумах було направлено вимогу про сплату боргу № Ф 371 про сплату суми боргу в сумі 3 435, 65 грн. до відділу державної викової служби Сумського міського управління юстиції та відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.04.2013 ВП № 37627961 було відкрито виконавче провадження (а.с. 12).

У відповідності до ст. 11-1 Закону України «Про виконавче провадження»особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій. Відповідач з метою недопущення подвійного стягнення має право подати заяву про відмову від стягнення і повернення виконавчого провадження.

Жодний нормативний акт не зобов'язує вчинити дії з відкликання вимоги про сплату боргу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання про визнання бездіяльності органу державної влади протиправною можна ставити лише у випадку, коли відповідна поведінка чітко передбачена у нормативному акті.

Згідно з пп.. «г»п.8.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 вимога вважається відкликаною. Якщо є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу, що зазначені у вимозі. У такому випадку вимога вважається відкликаною у день надходження виконавчих листів до органів Державної виконавчої служби.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що вимога про сплату боргу № Ф-371 не відкликалась та не може бути відкликана у звязку з відсутністю законних підстав для цього.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, щодо відмови у задоволенні позовних вимог у зв"язку з тим, що за вказаною вимогою вже відрито виконавче провадження.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо він не заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Висновки суду першої інстанції, колегія суддів вважає помилковими з вище зазначених підстав.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, ухвалена з порушенням норм матеріального права, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Суми задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2013р. по справі № 818/4980/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Управління пенсійного фонду України в м. Суми - задовольнити.

Стягнути з відповідача на користь Управління пенсійного фонду України в м. Суми заборгованість в сумі 3 435,65 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бондар В.О.Судді Донець Л.О. Кононенко З.О.