Рішення № 35330076, 18.11.2013, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/1720/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2013 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючої судді Адаменко І.М.,

при секретарі Остапчук О.С.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_1, довіреність № 2450 від 24.10.2013 року,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області справу № 383/1720/13-ц за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача про стягнення боргу обґрунтовуючи їх тим, що 12 жовтня 2010 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, що підтверджується письмовою розпискою, за яким відповідач отримав від позивача у борг гроші в сумі 20124,00 грн., які зобовязувався повернути до 12 листопада 2010 року, оскільки в добровільному порядку відповідач борг не повертає, тому з останнього позивач просить стягнути заборгованість у вказаній вище сумв в судовому порядку, а також стягнути судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просить їх задовольнити посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та надав суду пояснення, згідно яких він заперечує факт укладення договору позики на вказану суму, вказуючи, що брав у борг у позивача насіння соняшнику, а не гроші, але при цьорму він не заперечив факту написання ним власноручно та підписання розписки, яка надана позивачем до суду в огрунтування факту укладення договору позики між сторонами на суму 20124.00 грн. та не оспорив вказаний договір у визначеному законом порядку на час розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача та дослідивши зібрані в судовому засіданні докази вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За змістом ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином та у строки відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а також інших актів законодавства.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладений з моменту передачі грошей.

Статтею 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов

може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем 12 жовтня 2010 року було укладено договір позики, згідно якого відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_3 в позику гроші в сумі 20124 грн. терміном повернення до 12 листопада 2010 року, що підтверджується письмовою розпискою, яку позичальник ОСОБА_2 склав та підписав особисто, що він підтвердив у судовому засіданні, та яка міститься в матеріалах справи (а.с.18).

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Наявність у позивача розписки про отримання відповідачем позики та відсутність доказів, які б могли свідчити про повне чи часткове виконання останнім як позичальником своїх зобов'язань за вказаним договором, є підставою для задоволення судом позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договором позики в повному обсязі.

Доводи відповідача у яких він заперечив факт отримання коштів за вказаним договором позики не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні належними та допустимими доказами, та спростовуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами наданими позивачем, а саме розпискою від 12.10.2010р. ( а.с.18).

У відповідності до ст.88 ЦПК України з відповідача також підлягають стягненню понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати в сумі 229,41 грн.

Керуючись ст.ст.10,11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 530, 1046-1050 ЦК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики від 12.10.2010р. в сумі 20124 грн.( двадцять тисяч сто двадцять чотири грн.) та судовий збір в сумі 229,41 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Бобринецький районний суд Кіровоградської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.М. Адаменко