Ухвала суду № 35328914, 13.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2092/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

13 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 пред'явила позов до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 квітня 2013 року № 839/0001191704/80 та № 841/000118704/81.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у висновках Акту перевірки зафіксовано порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97-ВР), п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 201.1 ст. 201, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 53806,66 грн., в тому числі за грудень 2010 року - 53806,66 грн., та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість (р. 19 декларації) за січень 2011 року на суму 16666,67 грн.; п. 44.3 п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України, а саме не забезпечено зберігання первинних документів протягом установлених ст. 44 Податкового кодексу України строків їх зберігання з 01.11.2010 по 31.01.2011.

В результаті викладеного та на підставі Акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.04.2013 №839/0001191704/80 та № 841/000118704/81.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, основним видом діяльності позивача є вирощування зернових та технічних культур. З метою виконання своєї основної діяльності та отримання прибутку, між позивачем та ФОП- ОСОБА_6 укладено договір поставки від 01 жовтня 2010 року №В-0000048 згідно з умовами якого ФОП - ОСОБА_6 продавець, а позивач покупець товару (сої).

На підтвердження факту поставки товару, ФОП - ОСОБА_6 виписано на користь позивача податкові накладні від 11.11.10 року №187 на суму 60000,00, від 07.12.10 №189 на суму 80000,00 гривень, від 26.11.10 року №188 на суму 50000,00 гривень, від 22.12.10 року №190 на суму 132 840,00 гривень, від 11.01.11 року №19 на суму 100000,00 гривень та видаткові накладні від 11.11.10 року №м - 00000164 на суму 60 0000,00 гривень, від 07.12.10 року №м-00000166 на суму 80000,00 гривень, від 26.11.10 року №м-00000165 на суму 50 000,00 гривень, від 22.12.10 року №м-00000167 на суму 132840,00 гривень, від 11.01.11 року №м-0000014 на суму 100000,00 гривень.

20.01.11 року між позивачем та ФОП - ОСОБА_6 підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 20.01.11 року по господарських операцій відповідно до договору поставки №В-0000048 від 01.10.10 року - заборгованість відсутня.

Крім того, підтвердженням факту повної оплати позивачем поставленого товару є платіжні доручення (наявні в матеріалах справи).

Придбаний позивачем товар використовувався в його подальшій господарській діяльності, з метою отримання економічної вигоди.

Згідно договору купівлі - продажу №3/11 від 14.01.11 року, позивачем (продавець) реалізовано та ТОВ «ВТК «АМБАР» (покупець) придбано товар (сою).

На підтвердження факту поставки, позивачем виписано на користь ТОВ «ВТК «АМБАР» податкові накладні від 14.01.11 року №8 на суму 131000,00 гривень, від 17.11.11 року №9 на суму 130345,00 гривень, від 18.01.11 року №11 на суму 132395,10 гривень, від 12.01.11 року №12 на суму 118792,50 гривень та видаткові накладні від 14.01.11 року №В- 000008 на суму 131000,00 гривень, від 17.01.11 №В-00000009 на суму 130345,00 гривень, за 18.01.11 року №В-00000011 від 18.01.11 року на суму 132395,10 гривень, від 22.01.11 МВ-00000012 на суму 118792, 50 гривень, довіреність на перевезення товару №478069 від - 01.11 року.

Всі зазначені вище первинні документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України, зокрема Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996.

Прибуток, отриманий від зазначеної господарської операції був задекларований позивачем та сплачений до бюджету.

Щодо посилання апелянта (арк.11 акту), на фіктивність укладеного договору поставки від 01 жовтня 2010 року №В-0000048 між позивачем та ФОП - ОСОБА_6, оскільки відсутні документи на транспортне перевезення обумовленого вказаним договором товару, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для скисання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно - матеріальних цінностей.

Колегія суддів зазначає, що, перевізна документація є первинним документом, який фіксує безпосередньо факт здійснення господарської операції з перевезення, але вона не є первинним документом для складання видаткової накладної та акту приймання-передачі товару. Видаткова накладна та акт приймання-передачі товару є самостійними первинними документами, які відповідно фіксують факти здійснення господарських операції з відпуску товару і передачі товару від продавця до покупця.

Таким чином відсутність товарно - транспортних документів не може бути підставою для автоматичного позбавлення позивача права на податковий кредит.

Крім того, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» та Постанові Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678.

Крім того, колегія суддів зазначає, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

ФОП - ОСОБА_6 (індивідуальний податковий номерНОМЕР_2), на момент виконання договору з позивачем, був зареєстрованим згідно чинного законодавства платником податку на додану вартість, колегія суддів звертає увагу, що свідоцтво платника ПДВ ФОП - ОСОБА_6 анульовано 28.02.2013 року, тобто вже після здійснення фінансово - господарської діяльності.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів робіт\послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України).

Згідно пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріпленою печаткою (за наявності) податкову накладну.

Враховуючи той факт, що у позивача на момент проведення перевірки, були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт поставки товару ФОП - ОСОБА_6 на користь позивача, посилання відповідача на підпункти 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України - Про податок на додану вартість» від 03.04.97 року №168/97- ВР та пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України є помилковими та необґрунтованими.

Щодо посилання податкового органу на відсутність реального характеру зазначеного правочину через неспроможність контрагенту його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено кількість працівників контрагентів та конкретно визначених ресурсів в тому числі і складських приміщень, які повинні були бути у контрагента для виконання передбачених вказаним договором операцій, а тому такі посилання податкового органу є необґрунтованими.

Також, відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з ФОП ОСОБА_6 здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент здійснення правовідносин із ФОП ОСОБА_6, позивач та контрагент були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи ФОП ОСОБА_6 не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб ФОП ОСОБА_6, правовідносини відбувалися на підставі договору, виконання якого та сплата коштів за яким підтверджується відповідними актами здачі-прийому виконаних робіт, довідками щодо наданих послуг та виписками з банку по особових рахунках, згідно до чого ФОП ОСОБА_6 на адресу позивача були виписані податкові накладні, сума ПДВ за якими була включена позивачем до податкового кредиту за відповідний період.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на постанову старшого слідчого СУ ГУМВС України в Київській області старшого лейтенанта міліції Циби Н.Д., щодо порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення імені та ФОП «ОСОБА_6», з метою прикриття незаконної діяльності та посилання відповідача на Акт перевірки Рокитнянської МДПІ № 15/1701/НОМЕР_1 від 15.12.2011 року в силу ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи положення норм чинного процесуального законодавства, колегія суддів зазначає, що вищезазначені посилання відповідача в Акті перевірки не можуть бути належними доказами у даній адміністративній справі та свідчити про нікчемний характер, зокрема, договору поставки між позивачем та ФОП ОСОБА_6

За таких умов, витрати позивача на підставі договору з ФОП ОСОБА_6 безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю та підтвердженні належним чином оформленими первинними документами, з урахуванням чого у відповідача були відсутні належні правові підстави для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, а відтак, і для винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що реальність товарності угод укладених між позивачем та контрагентом підтверджуються матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

В.Ю. Ключкович

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Борисюк Л.П.