Ухвала суду № 35328052, 05.11.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 827/417/13-а

05.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Мунтян О.І.

секретар судового засідання Миронова Є.А.

за участю сторін:

представник позивача- Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі- Головашкіна Олена Андріівна, довіреність № 184/9/10039 від 01.07.13

представник відповідача- Міністерства Оборони Російської Федерації- Лаврентьєва Єкатерина Юріївна, довіреність № 212/945 від 30.01.13

розглянувши матеріали справи № 827/417/13-а за апеляційною скаргою Міністерства Оборони Російської Федерації на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Водяхін С.А. ) від 05.08.13

за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Головного управління Міндоходів у м. Севастополі (вул. Кулакова, 37,м.Севастополь,99011)

до Міністерства Оборони Російської Федерації (вул. Хрусталева, 40,м.Севастополь,99050)

в особі 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації (99050, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 40)

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 05.08.13 у справі № 827/417/13-а адміністративний позов Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Головного управління Міндоходів у м. Севастополі до Міністерства Оборони Російської Федерації про стягнення заборгованості, задоволено: стягнуто з Міністерства Оборони Російської Федерації в особі 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації (99050, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 40) в доход Державного бюджету України заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 2 116 570 (два мільйона сто шістнадцять тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 20 коп. та з податку на прибуток у розмірі 118 229 (сто вісімнадцять тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 00 коп. шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності підприємства, у тому числі за рахунок готівки, що належить платнику податків, а також стягнення коштів з рахунків платника податків у банках обслуговуючих підприємство.

Вказуючи на допущені, на думку відповідача, судом неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати постановлене судом першої інстанції рішення. В апеляційній скарзі представник зазначає, що повідомлення Міністерства оборони РФ, як сторони процесу повинно було здійснюватись через Арбітражний суд м. Москви. Окрім того, враховуючи, що 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації не є постійним представником Міністерства оборони Росії в Україні, не є юридичною особою, а також платником податків, висновки суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості є неправомірними.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом м. Севастополь норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 64 УНР за період з вересня 2011 року по грудень 2012 року подано до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС ряд податкових декларацій у яких платником самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість із самостійним визначенням грошового зобов'язання з цього податку.

Вказані податкові декларації досліджені судом першої інстанції та ретельно перевірені колегією суддів.

Як вбачається з облікової картки відповідача станом на 22 вересня 2011 року у підприємства рахувалась заборгованість з податку на додану вартість у сумі 3 130 832,49 грн. та пеня у сумі 250 698,06 грн.

Кошти, які надходили від відповідача протягом 2012 року у загальному розмірі 2 863 163,77 грн., були направлені на підставі пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у погашення заборгованості, що виникла раніше - у 2011 році.

Сума заборгованості 64 УНР з податку на додану вартість складає 2 032 913 грн. 00 коп. та 83 657 грн. 20 коп. з пені, нарахованої за період з 22 вересня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

Окрім того, станом на 19 лютого 2012 року на обліковій картці платника податків рахувалась заборгованість з податку на прибуток у сумі 1 365 413 грн. 60 коп.

06 лютого 2012 року 64 УНР було надано до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС податкову декларацію з податку на прибуток №114825, у якій платником самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 110 426 грн. 00 коп.

21 лютого 2012 року відповідачем було надано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за 2011 рік №122860, згідно з якою відповідач зменшив суму податкового зобов'язання на 35 095 грн. 00 коп.

Узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток по строку сплати 19 лютого 2012 року у сумі 75 331 грн. 00 коп. 64 УНР сплачено не було, що призвело до збільшення на обліковій картці відповідача недоїмки, яка склала 1 440 744 грн. 60 коп.

Суму, яку було сплачена платником протягом лютого 2012 року у розмірі 75 331 грн. 00 коп., відповідно до статті 87 Податкового кодексу України, було зарахована у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, у зв'язку з чим на обліковій картці платника було нараховано пеню у сумі 42 898 грн. 00 коп.

Отже, заборгованість 64 УНР з податку на прибуток складає у загальному розмірі 118 229 грн. 00 коп., у тому числі пеня у сумі 42 898 грн. 00 коп.

Згідно зі статтею 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 цього Кодексу платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно зі статтею 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Положенням пункту 56.11 статті 56 Кодексу визначено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Згідно з пунктом 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що суму заборгованості з урахуванням пені з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 116 570 грн. 20 коп., та з податку на прибуток - 118 229 грн. 00 коп. до теперішнього часу у добровільному порядку не сплачено.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги, згідно яких 64 УНР не може мати статус платника податку на додану вартість та не є платником податку на прибуток з огляду на наступне.

Згідно довідки за формою 4-ОПП за №117Б 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації є платником податків і зборів (обов'язкових платежів), перебуває на обліку у ДПА у м. Севастополі з 10 січня 1992 року .

На підставі наданої заяви від 21 листопада 1996 року за підписами начальника та головного бухгалтера 64 УНР для здійснення господарської діяльності та сплати податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, внесків до фондів, прибуткового податку, комунального податку, податку на землю платника було взято на облік у ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя з 05 травня 2000 року.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що діяв до 01 січня 2011 року, платники податків - це юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

64 УНР зареєстроване в якості платника податку на додану вартість з 11 липня 1997 року (свідоцтво платника ПДВ №39301709) за добровільним бажанням платника на підставі самостійно наданої заяви.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на час реєстрації відповідача у якості платника податку на додану вартість, платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті; будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Пунктом 1.2 статті 1 вказаного Закону визначено, що особа - це будь-яка з наведених нижче осіб, незалежно від того, чи є така особа резидентом чи ні: - суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій; - інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності; - фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або імпортує товари на митну територію України; - представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи.

Порядок реєстрації платників податків на додану вартість та анулювання їх реєстрації на момент виникнення спірних правовідносин було врегульовано Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим Наказом ДПА України від 01 березня 2000 року № 79, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 квітня 2000 року за № 208/4429.

Статтею 2 Закону України „Про податок на додану вартість" та пунктами 10, 11 зазначеного положення встановлюється коло осіб, які обов'язково реєструються в якості платників податку, а також закріплюється право інших осіб, що не підлягають обов'язковій реєстрації, зареєструватися платником податку на додану вартість за власним бажанням шляхом надання заяви.

Анулювання свідоцтва платника ПДВ матеріали справи не містять.

Отже, 64 УНР є платником податку на додану вартість та податку на прибуток, а тому повинен сплачувати самостійно визначені суми грошових зобов'язань з цих податків.

Відповідно до пункту 22.20 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з введенням обов'язкової реєстрації постійних представництв нерезидентів в якості платників податку державна реєстрація таких постійних представництв нерезидентів з моменту набрання чинності цим Законом не застосовується.

Згідно з пунктом 5 статті 5 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації «Про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків» незалежно від наведеного визначення «постійне представництво» особа, інша ніж агент з незалежним статусом, про якого йдеться в пункту 6 цієї статті, діє від імені підприємства, має, і звичайно використовує в Договірній Державі повноваження укладати контракти або утримує запаси товарів і виробів, що належать підприємству, з яких здійснюється регулярна поставка цих товарів і виробів від імені підприємства, то це підприємство розглядається як таке, що має постійне представництво в цій Державі щодо будь-якої діяльності, яку ця особа здійснює для підприємства.

Відповідно до пункту 6 статті 5 Угоди підприємство не розглядається як таке, що має постійне представництво в другій Договірній Державі, лише якщо воно здійснює підприємницьку діяльність у цій Державі через брокера, комісіонера чи будь-якого іншого агента з незалежним статусом.

Вказаний факт залишився поза увагою заявника апеляційної скарги, а тому пред'явлення адміністративного позову про стягнення заборгованості до Міністерства оборони Російської Федерації в особі платника податків - представництва, що здійснює господарську діяльність на території України - 64 Управління начальника робіт Міністерства оборони Російської Федерації, є цілком правомірним.

Посилання заявника апеляційної скарги на Конвенцію «Про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах» є необґрунтованим, оскільки Конвенція розповсюджує свою дію в межах цивільних чи комерційних справ (приватне право), а спірні відносини між позивачем та відповідачами мають публічно - правовий характер (публічне право).

Окрім того, заявником апеляційної скарги не враховано, що в даному випадку мова йде про нерезидента, який має своє представництва на території України.

Враховуючи те, що посилання представника Міністерства оборони Російської Федерації в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та міжнародних договорів не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства Оборони Російської Федерації на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 05.08.13 у справі № 827/417/13-а залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 05.08.13 у справі № 827/417/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 листопада 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Суддя О.В.Дугаренко