Постанова № 35327919, 11.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 р. Справа № 804/13722/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Харченко Д.Ю. Немченко К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроенергомеханізація» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпроенергомеханізація» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.10.2013 року №0004002205.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки, вважає, що пода ткове повідомлення-рішення, винесене за результатами перевірки, суперечить діючому пода тковому законодавству та підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що висновки про вчинені позивачем порушення, зроблені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроенергомеханізація» під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Транс Бізнес Лайн» (код за ЄДРПОУ 38113458) за період серпень, вересень, жовтень 2012 року, ТОВ ВКП «Стандарт-ЛТД» (код за ЄДРПОУ 13462148) за період лютий, березень, квітень, червень-грудень 2012 року, за результатами якої складено акт від 19.09.2013 року №625/223/30640127.

Згідно висновків акту перевіркою встановлено:

- нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «Дніпроенергомеханізація», а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення

ТОВ «Дніпроенергомеханізація» операцій по ланцюгу з постачальниками ТОВ ВКП «Стандарт-ЛТД» (код ЄДРПОУ 13462148) за період лютий, березень, квітень, червень-грудень 2012 року;

- порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Не погодившись із даними перевірки, 24.09.2013 року позивачем було подано заперечення на акт документальної позапланової невиїзної перевірки №122 від 24.09.2013 року безпосередньо до Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській, яка рішенням від 01.10.2013 року №8475/10/04-46-22-03-11 визнала висновки акту перевірки правомірними.

04.10.2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0004002205 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на 16 593,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 4 148,50 грн., на загальну суму 20 741,50 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених вище норм вбачається, що податкова накладна, заповнена особою, що зареєстрована як платник податку на додану вартість, без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця.

Так, на момент укладення угод та вчинення господарських операцій ТОВ «Транс Бізнес Лайн» та ТОВ ВКП «Стандарт-ЛТД» були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

Судом досліджено первинні документи позивача та встановлено, що ТОВ «Дніпроенергомеханізація» здійснило купівлю товару у ТОВ «Транс бізнес лайн» на підставі договору поставки №28 від 03.08.2012 року, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити супісок (рибальського кар'єру) за ціною 6,00 грн. за 1 куб.м. з ПДВ, а також воду технічну за ціною 2,58 грн. за 1 куб.м. з ПДВ (до вартості води включається доставка).

Відповідно до умов угоди виписано (оформлено) накладні та податкові накладні. Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі згідно із платіжними дорученнями.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов висновку про відсутність договорів, відповідно до яких надавались послуги ТОВ ВКП «Стандарт-ЛТД».

Проте наведене не відповідає дійсності. Так, на запит податкового органу позивач надав документи для здійснення перевірки, в тому числі договір оренди адміністративних та виробничих приміщень від 03.01.2012 року №1-АР/1, що підтверджується реєстром копій документів по взаємовідносинам з ТОВ ВКП «Стандарт-ЛТД» із відміткою податкового органу про прийняття наданих в реєстрі документів.

Крім того, згідно пункту 2.9 акту від 19.09.2013 року №625/223/30640127 відповідач зазначає про вищезазначений договір та посилається на нього.

Виконання умов договору від 03.01.2012 року №1-АР/1 підтверджується актами прийому-передачі, рахунками-фактурою, актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними, оплата була здійснена у безготівковій формі згідно із платіжними дорученнями.

Акт перевірки не містить обставин про встановлення будь-яких недоліків вказаних первинних бухгалтерських документів товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроенергомеханізація» та обставин, які б свідчили про факт відмови позивача від надання перевіряючим відповідних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач дійшов висновків про нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «Дніпроенергомеханізація», відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Дніпроенергомеханізація» операцій на підставі матеріалів перевірки ТОВ «Транс бізнес лайн» та ТОВ ВКП «Стандарт-ЛТД», а саме актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єктів господарювання №86/224/38113458 від 22.01.2013 року та №386/22/13462148.

Проте суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Так, в акті від 19.09.2013 року №625/223/30640127 відсутні посилання на порушення кримінальних справ у зв'язку з господарською діяльністю ТОВ «Транс бізнес лайн» та ТОВ ВКП «Стандарт-ЛТД», вироків чи судових рішень, якими було б встановлено фіктивність підприємства. Наявність необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності підтверджується, що ТОВ ВКП «Стандарт-ЛТД» на праві приватної власності належить комплекс, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, вул.Космонавта Волкова, буд.2, що підтверджується свідоцтвом про власність №55 від 22.11.1994 року, технічним паспортом на виробничий будинок від 28.11.2005 року, свідоцтвом про право

власності на нерухоме майно від 12.02.2007 року; штатним розкладом за періоди з 03.01.2012 року, з 01.06.2012 року, з 29.12.2012 року підтверджується факт наявності достатнього кваліфікаційного персоналу ТОВ ВКП «Стандарт-ЛТД».

Крім того, згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з

питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентами позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за таке невиконання або неналежне виконання пода ткового обов'язку повинні нести самі ці підприємства. Це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд зауважує, що висновки про порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, зафіксовані в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, не можуть бути підставою для обмеження права позивача на податковий кредит за умови реальності господарської операції. Податковим органом не надано доказів того, що позивач та його контрагент діяли зі спільним умислом, що суперечить інтересам держави з метою отримання матеріальних благ.

Крім того, згідно пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що у акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, оскільки у розпорядженні податкового органу були відсутні первинні документи.

Таким чином, посилання податкового органу на акти про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єктів господарювання як на підставу, що позивачем здійснювались господарські операції з використанням підприємства з ознаками фіктивності, а отже їх діяльність була спрямовано на отримання податкової вигоди, не може вважатись обґрунтованим.

Враховуючи викладене, документи, які були досліджені судом, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій позивача.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем податкового законодавства, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, таким, що спростовується матеріалами справи, а отже підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 207,42 грн. підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроенергомеханізація» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0004002205 від 04.10.2013 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроенергомеханізація» судові витрати у розмірі 207,42 грн. (двісті сім гривень сорок дві копійки).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 18 листопада 2013 року.

Суддя В.В. Степаненко