Постанова № 35327889, 14.11.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року Справа № 811/3206/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., за участю секретаря Побочій О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Протеїн-Продакшн»доКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській областіпровизнання скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ:Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Протеїн-Продакшн» (надалі - позивач) звернулось до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (надалі - відповідач) з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0001022240 від 06.06.2013р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 182991 грн. основного платежу та 91496 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за наслідками позапланової невиїзної перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про нікчемність господарських операцій між позивачем та ТОВ «УкрОліяПром» за серпень 2013р., а тому відповідачем збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеному в акті перевірки, та зазначає, що господарські операції з ТОВ «УкрОліяПром» мали реальний характер, підтверджені належним чином складеним первинними документами, а товар отриманий від контрагента використано у власній господарській діяльності.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачем надано письмові заперечення на позов, яким вимоги позову не визнаються з тих підстав, що за наслідками перевірки ТОВ «УкрОліяПром» встановлено, що господарські операції з реалізації та придбання товарів вказаним підприємством є нікчемними, а діяльність здійснювана вказаним підприємством спрямована на надання податкових вигод третім особам, в т.ч. і позивачеві.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14.11.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 19.11.2013 р.

Заслухавши представників сторін, дослідивши у судовому засіданні надані докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ «Аквілон М» за листопад 2012р. та ТОВ «УкрОліяПром» за серпень 2011р.

Результати перевірки оформлені актом №89/22-4/36390340 від 20.05.2013р. (а.с.7-20).

В ході перевірки встановлено порушення, в т.ч.:

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 ПК України в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 182991 грн., в т.ч. за серпень 2011р. на суму 182991 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0001022240 від 06.06.2013р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 182991 грн. основного платежу та 91496 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.21).

Розрахунок сум донарахованих позивачеві додано до матеріалів справи (а.с.185).

Як вбачається з аркушів 11-15 акту перевірки позивача (а.с.12-14) висновки відповідача щодо нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «УкрОліяПром» ґрунтуються на аналізі відомостей одержаних з акту перевірки вказаного підприємства, складеного посадовими особами відповідача (а.с.188-197).

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, з метою встановлення факту реальності здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ «УкрОліяПром», а отже, правомірності формування податкового кредиту суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пп.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «УкрОліяПром» було укладено договір №25/06/10 від 25.06.2010р. предметом якого є постачання насіння сої (а.с. 39-42).

На виконання умов вказаного договору протягом серпня 2011р. позивачеві було поставлено насіння сої на загальну суму 649258,17 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних, товарно-транспортних накладних (а.с. 45-85).

Оплату вартості поставленого товару здійснено в безготівковому порядку, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 100-109).

Факт використання позивачем у власній господарській діяльності товару одержаного від ТОВ «УкрОліяПром» підтверджується актами приймання-передачі в переробку давальницької сировини (а.с. 137-142).

На підставі податкових накладних виписаних ТОВ «УкрОліяПром», позивачем до складу податкового кредиту відносились суми ПДВ сплачені у складі вартості отриманого товару (а.с.86-99).

Незважаючи на наявність вказаних документів відповідачем в акті перевірки позивача зроблено формальний висновок про безпідставність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «УкрОліяПром».

Посилання відповідача на акт перевірки ТОВ «УкрОліяПром» складений посадовими особами відповідача, як на доказ нікчемності угод, суд до уваги не приймає, оскільки вказаним актом жодним чином не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «УкрОліяПром», а зібрані у справі докази повністю спростовують як висновки акту перевірки позивача так і акту перевірки ТОВ «УкрОліяПром».

Крім того, висновки акту перевірки не можуть вважатись беззаперечним доказом нікчемності угод між позивачем та вказаним підприємством оскільки є суб'єктивною точкою зору посадових осіб податкового органу і носять лише характер припущень.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 та зареєстрованого в Мін'юсті України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В даному випадку акт перевірки позивача не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.

При цьому, акт перевірки ТОВ «УкрОліяПром», на який посилається відповідач, не є первинним документом чи іншим документом, який зафіксований в бухгалтерському та податковому обліку, а отже не може бути підставою для висновків про порушення платником податків вимог податкового законодавства.

Отже, відповідачем безпідставно, всупереч фактичним обставинам справи зроблено висновок про нікчемність угод позивача з ТОВ «УкрОліяПром».

Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином складені фінансово-господарські документи та податкові накладні, які підтверджують товарність операцій між ним та ТОВ «УкрОліяПром», останній мав право на формування податкового кредиту на підставі цих документів.

Крім того, стосовно доводів відповідача щодо нікчемності угод укладених позивачем з ТОВ «УкрОліяПром» суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Враховуючи вказану норму, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена лише законом, а не актом перевірки платника податків, незважаючи на факти які в цьому акті відображені. Адже, акт перевірки лише підтверджує факт проведення документальної перевірки та містить висновки, що ґрунтуються на суто суб'єктивній думці посадової особи органу державної податкової служби, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Отже, за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи можуть лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

При цьому, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Також суд зазначає, що з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано права здійснення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним), що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки у позивача на час проведення перевірки були в наявності належним чином складені податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ «УкрОліяПром», то позивачем правомірно сформовано податковий кредит за цими господарськими операціями.

У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 06.06.2013 року №0001022240.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області грошові кошти в розмірі 2294,00 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 19.11.2013р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник