Постанова № 35327878, 25.09.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 р. Справа № 804/12012/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О. при секретарі судового засіданняВасиленко К.Е. за участю: представника позивача Мадалець В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Белацет» про застосування арешту коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить застосувати арешт коштів на відкритих рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Белацет».

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що у зв'язку з не допуском посадових осіб податкового органу до перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Белацет», начальником Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України, прийнято рішення від 11.09.2013 року про застосування арешту майна платника податків.

Відповідач надав заперечення, в якому зазначив, що посадових осіб позивача не було допущено до перевірки, оскільки, платник податків не вбачає законних підстав для проведення позапланової перевірки, згідно Наказу № 254 від 27.08.13 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлений про розгляд справи, надав до суду письмове заперечення.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі не прибуття, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У зв'язку з чим, судом була розглянута справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Белацет» перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

29 липня 2013 року, відповідачем було одержано запит позивача щодо надання документів №16321/10/221 від 23.07.2013 року.

На вказаний запит Відповідачем вчасно було надано копії запитуваних документів посадовій особі Позивача - Коваленко Оксані Миколаївні.

27.08.2013 року керівником Позивача було складено наказ №254 «Про здійснення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Белацет» (код ЄДРПОУ 34734323)», згідно якого, уповноваженим особам відповідача було доручено здійснити документальну позапланову виїзну перевірку позивача за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року з 27 серпня 2013 року, протягом 10 робочих днів.

Даний наказ, є предметом спору в адміністративній справі №804/11795/13-а, що знаходиться в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Бондар М.В.) за позовом ТОВ «Белацет» до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування наказу про здійснення документальної позапланової виїзної перевірки. Справу №804/11795/13-а призначено на 26 вересня 2013 року о 09:00 годині.

10 вересня 2013 року на виконання наказу Позивача №254 «Про здійснення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «БЕЛАЦЕТ» (код ЄДРПОУ 34734323)» від 27.08.2013 року посадовими особами Позивача був здійснений вихід на перевірку ТОВ «БЕЛАЦЕТ», однак, останнє відмовилося від проведення перевірки та допуску перевіряючих на підставі спірного наказу, посилаючись на відсутністю підстав для проведення перевірки та оскарженням наказу в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, про що свідчить лист ТОВ «БЕЛАЦЕТ» №01/09-13 від 09.09.2013 року, який був одержаний Позивачем 10.09.2013 року.

Після вказаних обставин, позивачем було складено акт про відмову платника податків від проведення перевірки та винесено рішення від 11.09.2013 року №20261/10/223 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛАЦЕТ», що перебуває (розміщене) за адресою: 49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, будинок 122, корп. Е-5, кімн. 18 та подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду подання про обґрунтованість застосування адміністративного арешту майна ТОВ "БЕЛАЦЕТ" (адміністративна справа №804/11988/13-а).

Ухвалою від 13.09.2013 року в адміністративній справі №804/11988/13-а, провадження у справі за поданням ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська до ТОВ "БЕЛАЦЕТ" про підтвердження обґрунтованості застосування адміністративного арешту майна - закрито.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також, неподаткових доходів, встановлених законодавством.

Підпунктом 20.1.17 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Податковим кодексом України, визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно із п. 94.4. ст. 94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунки платника податків, здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (пп. 94.6.2 п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 7.1. Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 р. № 1398, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 р. за № 9/20322, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду, шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Згідно з п. 7.3 наведеного Порядку, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків, орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

Відповідно до п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна), є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків, є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу, так і для суду.

Так, згідно із п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи, як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 р. № 1398, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 р. за № 9/20322, відповідно до п. 3.1. якого, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з вищезазначених обставин.

Так, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи, як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим пункту 20.1.5 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається із наведених норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин.

Із досліджених доказів по справі, судом встановлено, що вищенаведені обставини для застосування адміністративного арешту у позивача відсутні.

Стаття 8 КАС України зазначає, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом; обов'язковість судових рішень.

Зокрема, стаття 10 КАС України, визначає рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, а відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86 122, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Белацет" про застосування арешту коштів - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька