Рішення № 35327708, 19.11.2013, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/3016/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Осадчук В.П.

Доповідач Карпенко О. Л.

РІШЕННЯ

іменем України

19.11.2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі

головуючого - Карпенка О.Л.,

суддів - Дьомич Л.М., Гайсюка О.В.,

за участю секретаря - Діманової Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом кредитної спілки «Реал Кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою кредитної спілки «Реал Кредит» на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 25 липня 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року кредитна спілка «Реал Кредит» пред'явила позов до ОСОБА_2 про стягнення 28345 грн. 03 коп. заборгованості за кредитним договором від 21 вересня 2007 року № 21/К-1, яка складається із простроченої заборгованості по кредиту - 2897 грн. 38 коп., простроченої заборгованості по сплаті процентів - 8636 грн. 93 коп., пені - 13397 грн. 11 коп., штрафу - 3413 грн. 61 коп. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачка не виконала умови укладеного договору та вчасно не повернула кредит і не сплатила проценти за користування ним.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 25 липня 2013 року позов задоволено частково: суд вирішив стягнути з ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Реал Кредит» заборгованість у розмірі 11534 грн.31 коп. та судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп., а всього - 11763 грн. 71 коп.

Не погоджуючись з рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення в частині відмови в позові про стягнення неустойки і ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд неповно встановив обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права.

Рішення суду в частині стягнення простроченої заборгованості за кредитом та процентам сторонами не оскаржується.

Позивач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, свого представника в судове засідання не направив.

Відповідач і її представник, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, письмові заперечення на апеляційну скаргу не направили.

У зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суд в межах доводів апеляційної скарги і вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Суд першої інстанції встановив і матеріалами справи підтверджується, що 21 вересня 2007 року між кредитною спілкою "Реал Кредит" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 21/К-1, відповідно умов якого позивач по справі надав відповідачці кредит в розмірі 5000 грн. 00 коп. Пунктом 3.1 цього договору передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов'язана щомісячно сплачувати проценти з розрахунку 0,1918 % від суми залишку кредиту за кожен день користування. Відповідно до встановленого договором графіку платежів позичальник зобов'язана повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним частинами, але не пізніше 21 вересня 2009 року.

Згідно п. 6.3. договору виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати процентів забезпечено неустойкою: пенею у розмірі 1% від загальної суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення за користування кредитом більш як 30 календарних днів, штрафом у розмірі 30 % від суми простроченого зобов'язання по поверненню кредиту.

Відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконала свої зобов'язання перед позивачем: у встановлений строк кредит повернула лише частково, не сплатила повністю проценти.

Станом на 11 березня 2013 року (дату пред'явлення позову) відповідач мав несплачену перед позивачем заборгованість за договором №21/К-1 від 21 вересня 2007 року: прострочена заборгованість за кредитом - 790 грн. 62 коп.; заборгованість за процентами - 1181 грн. 42 коп. Крім того, позивач нарахував пеню за період з 12 березня 2012 року по 11 березня 2013 року (а.с. 6) у сумі 13 397 грн. 11 коп. а також штраф - 578 грн. 87 коп.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення неустойки (пені і штрафу), суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся з цими вимогами після спливу позовної давності, а тому, відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, за заявою боржника вони задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Проте оскаржуване рішення відповідає цим вимогам закону не повністю.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Кодексу).

ЦК України встановлено строк протягом якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовна давність.

Наслідком спливу позовної давності є відмова у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості (а.с. 8) вбачається, що після закінчення строку виконання відповідачкою своїх зобов'язань за кредитним договором, тобто після 27 вересня 2009 року, вона здійснювала 18 листопада 2010 року часткову сплату заборгованості у сумі 240 грн. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за кредитом та процентами перервався.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 цієї статті Кодексу). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 цієї статті Кодексу).

Згідно ч. 1 ст. 550 цього Кодексу право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Таким чином право на застосування неустойки виникає у кредитора з настанням обставин з якими пов'язується виникнення у нього такого права, тобто по закінченню строку виконання зобов'язання боржником, за умови, що зобов'язання останнім не виконано або виконано неналежно.

За приписом ч. 3 ст. 549 ЦК України пеня може нараховуватися за весь період невиконання або неналежного виконання зобов'язання до його припинення.

Натомість штраф може застосовуватися одноразово, за кожен факт невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником.

Однак, право кредитора на стягнення неустойки в судовому порядку не є абсолютним і обмежено спеціальною позовною давністю, встановленою п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, сплив якої на час пред'явлення позову має наслідком відмови в задоволенні таких вимог.

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору, відповідач зобов'язана повернути кредит та сплатити проценти частинами, щомісячно протягом строку дії договору до 27 числа кожного наступного місяця, але остаточно не пізніше 27 вересня 2009 року.

Оскільки ОСОБА_2 порушила графік повернення кредиту та сплати процентів у позивача виникло право на нарахування пені згідно п. 6.2, 6.3. кредитного договору. З цього часу минуло більше одного року.

У зв'язку з цим позивач має право на стягнення з відповідача пені в межах позовної давності, лише за останній рік прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором, який передує даті звернення до суду.

Як вбачається з доданого позивачем до позовної заяви розрахунку (а.с. 7), пеня ним нарахована за останні 365 днів, тобто за останній рік прострочення відповідачем виконання зобов'язань.

Суд першої інстанції на це уваги не звернув, не з'ясував повною мірою період за який просить стягнути пеню позивач, внаслідок чого припустився неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України, допущенні судом першої інстанції порушення норм матеріального права являються підставою для скасування рішення в цій частині і ухвалення нового рішення про задоволення позовної вимоги про стягнення пені.

В частині вимог про стягнення штрафу суд першої інстанції дійшов правильного висновку про сплив позовної давності і правомірно відмовив у його стягненні.

Право на штраф та пред'явлення відповідного позову виникло у позивача після спливу 30 календарних днів з дня порушення відповідачем умов передбачених п. 3.1 кредитного договору - графіку повернення кредиту.

Однак, позивач звернувся до суду лише 11 березня 2013 року, тобто більш ніж через один рік,у зв'язку з цим колегія суддів вважає, що на час пред'явлення позову спеціальна позовна давність за вимогами про стягнення штрафу спливла.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу кредитної спілки «Реал Кредит» задовольнити частково.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 25 липня 2013 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь кредитної спілки «Реал Кредит» «код ЄДРПОУ 33994982) пеню у сумі 13397 (тринадцять тисяч триста дев'яносто сім) грн. 11 коп.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 25 липня 2013 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення штрафу - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)