Ухвала суду № 35326876, 13.11.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/8028/13-а

13.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лядової Т.Р.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Ілюхіної Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим та Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С.) від 12.09.13 у справі № 801/8028/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим (вул.Долгоруковська, 3, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим (вул. Київська, 125-б, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим про скасування рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.09.2013 адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено: визнано незаконним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим від 30.07.2013 №6713/06-59, визнано незаконним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11.09.2012 №564П, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з даним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим та Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим звернулися з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційні скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

Сторони та їх представники у судове засідання не з'явилися, про місце та час розгляду справи сповіщені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів, відповідно до приписів ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе апеляційний розгляд справи без участі нез'явившихся осіб, по наявним у матеріалах справи письмовим доказам, оскільки суд апеляційної інстанції не визнавав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Судова колегія, керуючись положеннями п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнала за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про застосування фінансових санкцій прийнято Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим на підставі норм закону, які були виключені іншим нормативно-правовим актом, тобто втратили чинність, та не ґрунтується на чинним нормах права, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, прийняте за результатами розгляду скарги позивача є незаконним, крім того відповідачами не враховано наявність обставин, що не потребують доказування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанцій з огляду на їх правомірність і обґрунтованість та вбачає за доцільне зазначити про таке.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що 11.09.2012 Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим прийнято рішення №564П про застосування фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, яким на підставі п. 5 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 застосовано штрафні санкції в розмірі 340,00 грн. за 2008-2009 звітні роки.

За період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зазначеним нормативно-правовим актом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Проте із набранням чинності з 01.01.2011 Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до п. 10 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", наведена норма матеріального права була виключена, що в свою чергу унеможливлює застосування п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" після 1 січня 2011 року.

Абзацом 6 пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Заявники апеляційних скарг зазначають, що відповідачем спірне рішення від 11.09.2012 №564П прийнято на підставі складених актів про несвоєчасне надання відомостей в систему персоніфікованого обліку від 18.10.2010 №1691П та від 30.04.2010 №1379П, а тому є правомірним.

Судова колегія не погоджується з зазначеним твердженням відповідачів з тих підстав, що в разі застосування штрафних санкцій, обов'язком органів Пенсійного фонду є винесення відповідного рішення, яке повинно бути направлено страхувальнику, підставою для стягнення фінансових санкцій є саме рішення про накладення штрафу, сума штрафної санкції вважається нарахованою лише з моменту винесення рішення про накладення штрафу, а наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 01.01.2011, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до 01.01.2011.

Отже, викладене дозволяє зробити висновок, що дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим щодо накладання штрафних санкцій в розмірі 340,00 грн. на позивача за несвоєчасне подання звітності на підставі п.5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є протиправними, а прийняте рішення незаконним, оскільки зазначена норма не діяла на момент прийняття рішення, а застосування норм закону, які втратили чинність, суперечить положенням ст.58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Також варто зазначити, що позивач оскаржував спірне рішення від 11.09.2012 №564П до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, однак за результатами розгляду скарги прийнято рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим від 04.10.2012 №7764/06-16, яким скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11.09.2012 №564П залишено без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Позивач скористався правом та оскаржив рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим від 04.10.2012 №7764/06-16 в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2012 у справі №2а-11743/12/0170/12, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013, адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено, скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим від 04.10.2012 №7764/06-16 та зобов'язано відповідача повторно розглянути скаргу та прийняти рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11.09.2012 №564П.

Судова колегія зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим було повторно розглянуто скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та прийнято, без врахування позицій, викладених у судових рішеннях, та норм чинного законодавства, рішення від 30.07.2013 №6713/06-59, яким скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11.09.2012 №564П залишено без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Преюдиційність та звільнення від обов'язку доказування обставин, встановлених судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, передбачено ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином заявниками апеляційних скарг залишено поза увагою, що, враховуючи тотожний склад сторін, факти встановлені постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2012 у справі №2а-11743/12/0170/12 є преюдиційними для даної справи.

Враховуючи викладене, органи Пенсійного фонду з 01.01.2011 не вправі за порушення, вчинені до 01.01.2011, нараховувати штрафи та пені, визначені ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.2011 суперечить ст. 58 Конституції України, не зважаючи на зміст п. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Таким чином безперечним є висновок суду першої інстанції про те, що Головне управління Пенсійного фонд в Автономній Республіці Крим, за результатами розгляду скарги позивача, неправомірно винесло рішення від 30.07.2013 №6713/06-59, у зв'язку з чим правових підстав для задоволення апеляційних скарг не вбачається.

З огляду на викладене, доводи апеляційних скарг щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачами наведених правових норм, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим та Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С. ) від 12.09.13 у справі № 801/8028/13-а за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим про скасування рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис Г.П.Ілюхіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.Р.Лядова