Рішення № 35326456, 06.11.2013, Довжанський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Свердловський міський суд Луганської області)

Справа № 427/6562/13-ц

Провадження № 2/427/2259/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2013 року

Свердловський міський суд Луганської області у складі:

Головуючого судді Шевцова О.А.,

при секретарі с/з ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Свердловську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Конім Груп» про стягнення середнього заробітку за час затримання розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що з 01.02.2012 р. по 02.11.2012 р. він працював у ТОВ Конім Груп на посаді консультанта з впровадження системи SAP. Позивач був звільнений з роботи за власним бажанням.

В порушення ст. 116 КЗпП України, належні позивачу при звільнені кошти, були сплачені лише 28.12.2012 р., тобто через 57 календарних днів (41 робочий день) після звільнення. Посилаючись на положення ст. 117 КЗпП України та ч. 2, 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, позивач вважає, що йому повинен бути сплачений відповідачем його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Використавши дані свого карткового рахунку, позивач розрахував свій середньоденний заробіток за формулою: 2 * 4916 грн./43 = 228,65 грн. Загальний розмір за весь час затримки становить 228,65 грн. * 41 = 9374,70 грн.

В позові також зазначено, що даною затримкою позивачу було спричинено значну моральну шкоду, адже він не знав, чи будуть йому виплачені належні кошти. Після звільнення ОСОБА_3 опинився фактично без засобів існування. Позивачу довелося звертатися по допомогу та позичати гроші у знайомих та родичів, які він повинен повернути. В кінці календарного року наявність такої заборгованості особливо неприємна, адже крім обовязку з утримання родини, необхідно також купувати новорічні подарунки для рідних. Завдану моральну шкоду позивач оцінює в 9000 грн.

Посилаючись на п. 2.2 рішення Конституційного суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012 р., позивач зазначає, що перебіг тримісячного строку для звернення до суду розпочався з моменту проведення остаточного розрахунку, а саме з 28.12.2012 р., у звязку з чим позовну заяву було подано без порушення строків позовної давності.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 9374,70 грн. в якості відшкодування середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні та 9000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

Позивач у судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, в якій наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, а також письмове заперечення проти позову, в якому зазначив, що 26.10.2013 р. відповідачем був отриманий лист із заявою позивача про його звільнення із займаної посади. У відповідності до вимог ст. 38 КЗпП України та заяви позивача, відповідачем було звільнено ОСОБА_3 із займаної посади 02.11.2012 р. на підставі наказу директора ТОВ «Конім Груп» від 02.11.2012 р. Проте позивач в період з 22.10.2012 р. по 02.11.2012 р. фактично не працював, на робочому місці був відсутній та про причини відсутності не повідомляв, у зв'язку з чим, відповідач був вправі застосувати до ОСОБА_3 дисциплінарне стягнення та звільнити на цій підставі із займаної посади. Проте враховуючи довготривалу співпрацю, відповідач звільнив позивача згідно заяви останнього.

Відповідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Враховуючи те, що в день звільнення позивач не працював, на роботі був відсутній, у відповідача була відсутня змога здійснити виплату всіх сум, що належать йому від підприємства. Від позивача вимог про розрахунок відповідачу не надходило, відповідно у ТОВ «Конім Груп» не було обовязку здійснити виплату сум належних ОСОБА_3

Представник відповідача зазначив, що ч.5 п. 25 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 р. передбачено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Таким чином, жодних порушень прав позивача, положень ст. 116 КЗпП України щодо розрахунку в день звільнення, відповідачем допущено не було.

Відповідач, не дочікуючись надходження вимоги позивача, 28.12.2012 р. з власної ініціативи перерахував позивачу всю грошову суму, що належить йому від підприємства.

Щодо стягнення моральної шкоди, відповідач зазначає, що ОСОБА_3 не було вказано, у чому саме полягало спричинення цієї шкоди, не надано доказів звернення до лікарні у зв'язку з погіршенням емоціонального стану, чи інші докази погіршення здоров'я. Позивачу відомо, де саме знаходиться бухгалтерія відповідача, при цьому позивач не був позбавлений можливості прибути до бухгалтерії та особисто розписатися в отриманні коштів та трудової книжки, передати незакінчену роботу іншим працівникам.

Посилаючись на ст. 237-1 КЗпП України, постанову Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідач зазначає, що позивачем не наведено в чому саме полягає моральна шкода, завдана відповідачем, окрім ніким не встановленого впливу на його емоційний стан. Позивачем також не вказано, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди та не наведено жодних доказів, які б підтверджували наявність такої шкоди.

Відповідач також зазначає, що з дати отримання позивачем своєї трудової книжки, а саме з 08.11.2012 р., останній не надсилав відповідачу жодних вимог про виплату коштів, та жодного разу не звертався до відповідача за інформацією про таку виплату, що в свою чергу, свідчить про відсутність нагальної потреби у вказаних грошових коштах.

Суд, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 116 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до приписів ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено, що в товаристві з обмеженою відповідальністю "Конім Груп" ОСОБА_3 з 01.02.2012 р. було призначено на посаду консультанта з впровадження системи SAP, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 3), копією наказу ТОВ "Конім Груп" № 07-к від 01.02.2012 р.

З виписок за картковим рахунком клієнта АТ "УкрСиббанк" - ОСОБА_3 за періоди з 21.04.2012 р. по 01.10.2012 р., та з 01.10.2012 р. по 16.01.2013 р. (а.с. 4-9) вбачається, що останній отримував заробітну плату та виплати прирівняні до неї шляхом перерахування належних йому коштів на його особовий картковий рахунок.

22.10.2012 р. ОСОБА_3 на ім'я директора ТОВ "Конім Груп" було написано заяву, згідно якої заявник просив: звільнити його з займаної посади за власним бажанням у встановлений законом строк, трудову книжку надіслати на його адресу та належні йому розрахункові перерахувати на зарплатну картку № 4073 6015 2250 1898, К.р. 26250003906002, що підтверджується відповідною копією заяви позивача від 22.10.2012 р.

Відповідно наказу ТОВ "Конім Груп" № 74 від 02.11.2012 р. та запису у трудовій книжці ОСОБА_3 було звільнено з посади консультанта з впровадження системи SAP 02.11.2011 р. на підставі ст. 38 КЗпП України - за власним бажанням.

З 22.10.2012 р. по 02.11.2012 р. був відсутній на роботі (як на своєму робочому місці, так і на підприємстві в цілому), що підтверджується копіями актів про відсутність на роботі працівників № 1/10/12 від 22.10.2012 р., № 2/10/12 від 23.10.2012 р., № 3/10/12 від 24.10.2012 р., № 4/10/12 від 25.10.2012 р., № 5/10/12 від 26.10.2012 р., № 6/10/12 від 29.10.2012 р., № 7/10/12 від 30.10.2012 р., № 8/10/12 від 31.10.2012 р., № 1/11/12 від 01.11.2012 р., № 2/11/12 від 02.11.2012 р.

Факт відсутності позивача на робочому місці у вказані дні, згідно письмового заперечення, дало підстави відповідачу не здійснювати розрахунок з позивачем в день звільнення останнього, оскільки від нього не надходило вимоги про розрахунок. Проте дане рішення суд вважає таким, що не відповідає вимогам закону, оскільки всі виплати належні позивачу в період роботи в ТОВ «Конім Груп» здійснювались шляхом перерахування належних йому коштів на його особовий картковий рахунок. В тому числі такому перерахунку підлягали і виплати належні позивачу при звільненні.

В своїй заяві про звільнення від 22.10.2012 року, позивач просив провести з ним розрахунок, шляхом переказу належних йому коштів при звільненні на його картковий рахунок № 4073 6015 2250 1898. Таким чином, свою вимогу про розрахунок, як це передбачено ч.1 ст.116 КЗпП України, позивач висловив заздалегідь. Відсутність позивача на роботі в день звільнення не було перешкодою для відповідача перерахувати належні йому кошти на його картковий рахунок, оскільки для цього не потрібна була особиста присутність позивача, так як виплата розрахунку здійснювалася в безготівковому вигляді.

Посилання представника відповідача на відсутність позивача на робочому місці в період з 22.10.2012 року по 02.11.2012 року та можливість у відповідача в зв'язку з цим звільнити позивача за прогул не може бути прийнята судом до уваги, оскільки, відповідач здійснивши розрахунок з позивачем та звільнивши його на підставі ст. 38 КЗПпП України за власним бажанням сам спростував свою можливість посилатись на дані обставини, як на підставу для зняття з себе відповідальності за несвоєчасне проведення виплат та розрахунку при звільненні позивача.

Виплата належних позивачу сум при звільненні була проведена з ним 28.12.2012 року, що підтверджується випискою з карткового рахунку клієнта АТ «УкрСиббанк» ОСОБА_3 (а.с. 7). Отже затримка розрахунку при звільненні становить 57 календарних (45 робочих) днів, відповідно з 02.11.2012 року по 28.12.2012 року.

Згідно п.п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року №100, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно довідки про середню заробітну плату ОСОБА_3, виданої ТОВ "Конім Груп", розмір його нарахованої заробітної плати за вересень 2012 року становить 4500 грн. (за 20 робочих днів), за жовтень 2012 року - 4991,15 грн. (за 23 робочих днів). Шляхом складання розмірів заробітної плати за останні два місяця роботи позивача та подальшого ділення отриманої суми на загальну кількість робочих днів зазначених двох місяців (4500 грн. + 4991,15 грн./ 43 робочих дні), визначено середньоденну заробітну плату позивача, розмір якої становить 220,72 грн. Із розрахунку помноження середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів затримки з перерахунку позивачу належних йому виплат (220,72 грн. х 45 робочих днів), визначено розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, який дорівнює 9932,40 грн.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути суму середнього заробітку в межах позовних вимог позивача, а саме 9374,70 грн., яка є меншою ніж фактичний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення моральної шкоди, суд не знаходить підстав для їх задоволення, оскільки позивачем, відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України не було надано жодних доказів, що затримка розрахунку при його звільненні, призвела до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та зумовила йому необхідність докладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Таким чином, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача суму середньої заробітної плати в якості відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 9374,70 грн.

Відповідно до п. 2, 3 ст. 88 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли та якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Враховуючи вищевикладене, з відповідача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 229,40 грн. в дохід держави.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 38, 116, 117, 237-1 КЗпП України, на підставі ст.ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Конім Груп» про стягнення середнього заробітку за час затримання розрахунку при звільненні та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Конім Груп», код ЄДРПОУ 34646887, на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримання розрахунку при звільненні за період з 05.11.2012 року по 28.12.2013 року в сумі 9374,70 грн. (девять тисяч триста сімдесят чотири грн. 70 коп.).

В задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Конім Груп», код ЄДРПОУ 34646887, на користь держави судовий збір в сумі 229,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Луганської області через Свердловський міський суд Луганської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.А. Шевцов