Рішення № 35326287, 12.11.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/20993/13-ц

Рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

12 листопада 2013 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого одноособово судді Донцова Д.Ю.,

при секретарі судового засідання Скибінській Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ЗАХІДІНКОМБАНК» про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства «ЗАХІДІНКОМБАНК», в якій просить суд стягнути з ПАТ «ЗАХІДІНКОМБАНК» на свою користь суму внеску в розмірі 80122,00 грн., суму процентів від суми внеску в розмірі 15405,87 грн. та суму моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн.

Позивач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні визнала позов частково, надала суду свої заперечення, в яких просила суд відмовити позивачу в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн.. посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Суд, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази та вислухавши поясненню сторін, прийшов до наступного.

Судом встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що 16 листопада 2006 року між КБ «ЗАХІДІНКОМБАНК» ТОВ (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ЗАХІДІНКОМБАНК») (далі за текстом ОСОБА_2), з однієї сторони, та ОСОБА_1 (далі за текстом Вкладник), з другої сторони, був укладений Договір банківського вкладу в національній валюті №225/2006 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.2. зазначеного Договору термін дії договору 18 місяців. Дата вимоги Вкладника своїх коштів - 16 травня 2008 року.

ОСОБА_2 на підставі Додаткових угод від 16.05.2008 р., 16.06.2009 р.,16.07.2010 р. укладених між Банком та Вкладником, строк дії Договору банківського вкладу №225/2006 неодноразово продовжувався.

26 січня 2012 року між Банком та Вкладником була укладена Додаткова угода №6-225/2006 до Договору банківського вкладу №225/2006, відповідно до якої певні пункти Договору були викладені в новій редакції.

Так, відповідно до п.1.1. Договору Вкладник передав, а ОСОБА_2 прийняв на вкладний депозитний рахунок №2635355010769, відкритий у Банку на умовах цього Договору грошові кошти у сумі 80122,00 грн.

Зазначені кошти були перераховані ОСОБА_1 на відкритий Банком депозитний рахунок в повному обсязі, що підтверджується ощадною книжкою, яка є вкладним документом і підтверджує укладання договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на рахунок Вкладника.

Згідно п. 1.2 Договору строк зберігання вкладу 18 місяців. Дата вимоги Вкладником вкладу - 26 липня 2013 року, з обовязковим попереджанням про намір зняти кошти не пізніше як за 5 банківських днів.

Згідно п. 4.3.4. Договору по закінченню терміну дії Договору, Банк зобовязаний, повернути Вкладнику суму вкладу готівкою, через установу банку, або без готівкою на рахунок Вкладника, за розпорядженням останнього згідно умов цього договору.

На виконання умов договору, ОСОБА_1 16 липня 2013 року звернувся до Банку з письмовою заявою, в якій просив повернути йому суму депозитного внеску у розмірі 80122,00 грн., а також нараховані на цю суму проценти з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми вкладу.

26 липня 2013 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Банку з письмовою заявою, в якій повідомив про закінчення строку дії депозитного договору №225/2006 від 16.11.2006 р. і Додаткової угоди №6-225/2006 до договору від 26.01.2012 р.

ОСОБА_1 у повному обсязі виконав свої зобовязання перед Банком, згідно умов Договору банківського вкладу №225/2006 та Додаткової угоди №6-225/2006 до нього від 26.01.2013 р.

ОСОБА_2 у свою чергу, посилаючись на відсутність фінансової можливості виконувати прийняті на себе зобовязання, належним чином не виконує їх, у звязку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем.

Згідно з умовами Договору нарахування процентів по вкладу проводиться щомісячно.

У відповідності до умов Додаткової угоди №6-225/2006 до Договору від 26.01.2012 р., сплата процентів здійснюється наступним чином:

-проценти, нараховані і не сплачені Банком до дати укладання Додаткової угоди, підлягають сплаті щомісячно рівними частинами протягом 12 місяців;

-проценти, нараховані Банком з дати укладання Додаткової угоди, підлягають сплаті щомісячно.

Згідно п. 2.4 Договору сплата процентів здійснюється шляхом безготівково перерахування коштів на картковий рахунок Вкладника, відкритий у Банку, або готівкою через касу Банку.

Згідно Реєстру платіжних документів Банком щомісячно нараховувалась сума процентів, які підлягають сплаті ОСОБА_1 за Договором банківського вкладу. Станом на 1 липня 2013 року ця сума складає 14418,07 грн.

Проценти за Договором за період з 1 липня 2013 року по 25 липня 2013 року включно складають суму у розмірі 987,80 грн.

Таким чином, 26 липня 2013 року ОСОБА_2 повинен був повернути ОСОБА_1 суму внесених на депозитний рахунок коштів в розмірі 80122,00 грн. разом з сумою нарахованих за користування ним процентів в розмірі 15405,87 грн.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають із підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: з договорів та інших правочинів .

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобовязання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом ( ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Ці підстави зазначені в ст. 599, 600, 601, 604-609 ЦК України.

За відсутності інших підстав припинення зобовязання, передбаченого договором або законом, зобовязання припиняється його виконанням, проведеним належним чином ( ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобовязання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обовязки сторін зобовязання.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобовязання не виконав, та згідно наданих представником відповідача суду пояснень, відповідач не заперечує проти позовних вимог щодо стягнення суми внеску за Договором банківського вкладу в розмірі 80122,00 грн. та суми відсотків за даним договором у сумі 15405,87 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди 50000,00 грн. Наявність такої шкоди позивач обґрунтовує наступним: відповідач змушував його постійно підписувати Додаткові угоди до Договору банківського вкладу; позивач неодноразово звертався до відповідача з письмовою вимого повернути належні кошти у звязку з тяжким фінансовим становищем, та наявність тяжких життєвих обставин, а саме необхідність лікувати своїх підопічних, а в подальшому фінансові витрати на їх поховання: погіршення стану здоровя позивача, у звязку з постійним нервовим напруженням; порушення нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За правилом ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.95 р.).

ОСОБА_2 позивачем не доведено факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, не надано підтвердження розрахунку моральної шкоди, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди у сумі 50000,00 грн. суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню..

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. №3674-VІ в редакції від 11.08.2013 р. (яка діяла на момент подачі позовної заяви до суду) за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлена у наступному розмірі - 1 відсоток від ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи, що позивач відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 р. №3674-VІ, звільнений від сплати судового збору, суд вважає за необхідне у відповідності до правил встановлених ст. 88 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 955,28 грн., у розрахунку 1 відсоток від частини суми задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 526, 553, 554, 526, 610, 611,1060, 1066 ЦК України ст.ст. 3, 10, 11, 57, 60, 88, 174, 209, 213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ЗАХІДІНКОМБАНК» про стягнення боргу задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ЗАХІДІНКОМБАНК» (43005, м. Луцьк, пр. Перемоги, 15, МФО 303484, код ЄДРПОУ 19233095) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму внеску в розмірі 80 122,00 грн. (вісімдесят тисяч сто двадцять дві грн. 00 коп.).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ЗАХІДІНКОМБАНК» (43005, м. Луцьк, пр. Перемоги, 15, МФО 303484, код ЄДРПОУ 19233095) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму відсотків від суми внеску в розмірі 15 405,87 грн. (пятнадцять тисяч чотириста пять грн. 87 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ЗАХІДІНКОМБАНК» (43005, м. Луцьк, пр. Перемоги, 15, МФО 303484, код ЄДРПОУ 19233095) в дохід держави судовий збір у розмірі 955,28 грн. (девятсот пятдесят пять грн. 28 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя