Рішення № 35325939, 15.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20077/13 15.11.13

Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"доДержавного комунального підприємства "Житлоремфонд"простягнення 138930 грн. 77 коп.Представники: від позивача: Іващенко О.В.-представник за довіреністю № 91/2012/12/04-1 від 04.12.2012від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.10.2013 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Київенерго" з вимогами до Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" про стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2001 № 690055 у розмірі 138930 грн. 77 коп., в тому числі 130501 грн. 67 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію та 8429 грн. 10 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.08.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» та Державним комунальним підприємством "Житлоремфонд" укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 690055, відповідно до умов якого позивач постачає теплову енергію у гарячій воді для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору, а відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

В порушення умов договору та норм чинного законодавства відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за використану теплову енергію за період з 01.11.2010 по 01.09.2013 у розмірі 130501 грн. 67 коп., а також позивачем нараховано 3 % річних у розмірі 8429 грн. 10 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.10.2013 порушено провадження у справі № 910/20077/13 та справу призначено до розгляду на 04.11.2013.

31.10.2013 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на позов про стягнення суми боргу, відповідно до якого відповідач заявив клопотання про залучення до справи в якості співвідповідача Комунальне підприємство «Житлорембудсервіс» та клопотання про проведення трьохсторонньої звірки взаєморозрахунків між позивачем, відповідачем та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Деснянського р-ну м. Києва «Житлорембудсервіс».

В обґрунтування обставин, викладених у відзиві на позов, відповідач зазначив, що відповідно до рішення № 25 від 11.12.2001 Деснянської районної в м. Києві ради другої сесії XXIII скликання створено Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району. Розпорядженням Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації за № 433 від 29.12.2001 "Про створення комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва, була проведена передача на його баланс житлового і не житлового фонду, що перебував на балансі Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" з 01.02.2002. З вказаного періоду основною функцією Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" є робота по збору боргів минулих років з мешканців - боржників Деснянського району. Таким чином, Державне комунальне підприємство "Житлоремфонд" з 01.02.2002 не є споживачем послуг наданих Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго". Відповідач зазначає, що Державне комунальне підприємство "Житлоремфонд" неодноразово письмово інформувало позивача про розірвання договору на постачання теплової енергії у гарячій воді, але ніякого позитивного результату дані звернення не знайшли, тому Державне комунальне підприємство "Житлоремфонд" було змушене заключити договір доручення від 01.02.2002 з Комунальним підприємством "Житлорембудсервіс", згідно якого споживачем послуг позивача з 01.02.2002 було саме Комунальне підприємство "Житлорембудсервіс", яке повинно було й розраховуватись за послуги Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" згідно договору-доручення. Тому сума боргу, нарахована позивачем, яка утворилась з 01.02.2002, повинна бути стягнута з Комунального підприємства "Житлорембудсервіс".

Відповідач, з огляду на викладене у відзиві, просив суд залучити до справи в якості співвідповідача Комунальне підприємство "Житлорембудсервіс".

Розглянувши клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Комунальне підприємство "Житлорембудсервіс", суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно з нормами статті 24 Господарського процесуального України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Відповідно до п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 стаття 24 Господарського процесуального України не зобов'язує господарський суд задовольняти клопотання сторони про залучення до участі у справі іншого відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд не знайшов достатніх підстав для залучення до участі у справі у якості співвідповідача Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс". Зокрема, наданий відповідачем, договір доручення від 01.01.2004 не є підставою для заміни боржника у зобов'язаннях, що виникли з договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2001 № 690055. Крім того, у відповідності до норм статті 520 Цивільного кодексу України заміна боржника у зобов'язанні можлива лише за згодою кредитора.

Клопотання відповідача щодо зобов'язання провести трьохсторонню звірку взаєморозрахунків між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", Державним комунальним підприємством "Житлоремфонд" та Комунальним підприємством "Житлорембудсервіс" судом не задовольняється, оскільки жодних належних доказів наявності розбіжностей по сумі розрахунків за поставлену теплову енергію згідно з договором від 01.08.2001 № 690055 по спірному періоду суду не представлено, вказаний договір укладено між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та Державним комунальним підприємством "Житлоремфонд", Комунальне підприємство "Житлорембудсервіс" не є його стороною, а в межах справи не вирішуються питання що виникли з договору доручення від 01.01.2004.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.11.2013 розгляд справи відкладено на 15.11.2013, у зв'язку із задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, неявкою представника відповідача у судове засідання та неподанням сторонами витребуваних доказів.

Представник відповідача у судове засідання 15.11.2013 не з'явився, проте 12.11.2013 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва подав клопотання про розгляд справи без присутності представника відповідача та клопотання про зупинення провадження у справі для проведення реорганізації.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарському суду надано право, а не покладено обов'язок, на зупинення провадження у справі у випадку заміни однієї з сторін її правонаступником. Крім того, підставою, яка передбачена законом є саме заміна однієї з сторін її правонаступником, а не рішення засновника щодо реорганізації та звернення до державного реєстратора щодо проведення реєстраційних дій.

Згідно з частинами 1 та статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Таким чином, клопотання відповідача щодо зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню, у зв'язку з його необґрунтованістю.

У судове засідання 15.11.2013 з'явився представник позивача та надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 46370 грн. 16 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію та 8429 грн. 10 коп. 3 % річних.

Згідно з пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи- зміну предмета або підстав позову.

Подана позивачем заява про уточнення позовних вимог розцінюється судом як заява про зменшення позовних вимог.

Відповідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Нормами ч. 6 ст. 22 ГПК України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Як вбачається з довідки про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію за договором від 01.08.2001 № 690055 у період з вересня 2013 по жовтень 2013 відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 84131 грн. 51 коп.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Господарський суд не приймає заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, оскільки такі дії суперечать законодавству у зв'язку з тим, що зменшенню підлягають лише існуючі вимоги, а враховуючи те, що відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості, між сторонами відсутній предмет спору в частині стягнення 84131 грн. 51 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (постачальник за договором) та Державним комунальним підприємством по утриманню будівель, споруд та прибудинкової території "Житлоремфонд" Ватутінського району в м. Києві (споживач за договором) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 690055 (далі - договір).

Відповідно до загальних положень Статуту Публічного акціонерного товариства «Київенерго», затвердженого загальними зборами акціонерів Акціонерної енергопостачальної організації «Київенерго» (протокол № 1/2011 від 05.04.2011 року), Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго» у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 21.10.2013 № 23-07/2699-30 найменування відповідача станом на час розгляду справи у суді є Державне комунальне підприємство "Житлоремфонд" (ідентифікаційний код 04543683).

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов договору.

У відповідності до положень пункту 2.1. договору сторони зобов'язались при виконанні умов договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Положеннями пункту 2.2.2. договору встановлено, що постачальник щомісячно оформляє для споживача: величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість по кожному особовому рахунку споживача за розрахунковий період (місяць); платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок; акт звірки розрахунків та податкові накладні (платнику податку) по кожній отриманій на свій розрахунковий рахунок сумі; корегування величини спожитої теплової енергії в разі непередбачених перерв в теплопостачанні житлового будинку (при наявності оформленого споживачем акта за підписом повноваженого представника постачальника).

Згідно з пунктом 2.2.1 договору постачальник зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, визначених в додатку 1 до договору.

Відповідно до пункту 2.3.1 договору споживач зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до договору.

Порядок розрахунків сторони погодили в додатку № 2 до договору, відповідно до умов якого розрахунки з споживачами за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України (Закон України від 09.07.2010 № 2479-VI). Згідно з цим законом, постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 № 1729 та постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг від 30.09.2011 № 116 затверджено тариф на теплову енергію виробництва ПАТ «Київенерго» без урахування ПДВ для розрахунків із житловими організаціями у розмірі 169 грн. 38коп./Гкал. (опалення 96,90%, гаряче водопостачання 99,11%), з госпрозрахунковими організаціями у розмірі 800 грн. 61 коп./Гкал. (опалення 3,1%, гаряче водопостачання 0,89%).

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» листами від 04.03.2009 № 048-21-2311/690055/6, від 28.11.2008 № 048-21-10890/690055/6, від 03.09.2009 № 048-21-9882/690055/6, від 11.06.2010 № 048-21-6957/690055/6, від 29.12.2010 № 048-21-16245/690055/, від 05.10.2011 № 048-21-13149/690055/6, від 16.07.2009 № 048-21-7881/690055/6, від 11.06.2010 № 048-21-6957/690055/6, від 10.05.2011 № 048-21-6408/690055/6, від 05.10.2011 № 048-21-13149/690055/6, від 09.12.2009 № 048-21-14497/690055/6, від 02.11.2009 № 048-21-12373/690055/6, від 03.02.2009 № 048-21-1029/690055/6, від 09.01.2009 № 048-21-107/690055/6 та від 27.05.2009 № 048-21-5703/690055/6 повідомляло відповідача про затвердження та введення в дію тарифів на теплову енергію.

Пунктом 9 додатку 2 до договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в к. 305 РТМ «Троєщина» за адресою: вул. Закревського, 14 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з пунктом 10 додатку 2 до договору споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до пункту 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із пунктом 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Як встановлено судом, за період з 01.11.2010 по 01.09.2013 споживач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії, у зв'язку з чим станом на 01.09.2013 в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиту теплову енергію в розмірі 130501 грн. 67 коп., що підтверджується доданими до позовної заяви обліковими картками за спірний період, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи, та тарифами на теплову енергію, що діяли в спірний період.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 130501 грн. 67 коп., суд вважає його обґрунтованим та документально підтвердженим.

У судовому засіданні 15.11.2013 позивачем надано докази часткового погашення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 84131 грн. 51 коп., а саме довідку про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію за договором від 01.08.2001 № 690055 у період з вересня 2013 по жовтень 2013.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши докази надані позивачем про сплату частини заборгованості, дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 84131 грн. 51 коп.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 46370 грн. 16 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 8429 грн. 10 коп. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем були правомірно нараховані 3 % річних Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 3 % річних у розмірі 8429 грн. 10 коп., суд вважає його обґрунтованим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення 3 % річних у розмірі 8429 грн. 10 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (частина 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 та ч. 2 ст. 49, ст. 75, п. 1-1 ч. 1, ч. 2 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 84131 грн. 51 коп.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, ідентифікаційний код 04543683) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 46370 (сорок шість тисяч триста сімдесят) грн. 16 коп. та три проценти річних у розмірі 8429 (вісім тисяч чотириста двадцять дев'ять) грн. 10 коп., а також 2778 (дві тисячі сімсот сімдесят вісім) грн. 62 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 19.11.2013

Суддя І.М. Отрош